Отож,80 літ… Що  це  означає  для  учи­­­лища: ди­тинство, юність чи зрі­лі­сть?  Ско­ріше  –  юність, з  добри­ми  і  до­пит­­­ли­вими  очима  дитини,  яка  ди­ви­ться  на  світ  мудрим  та  досвідченим   пог­ля­дом   зрілості.

- Яка, на Вашу думку, питома вага очолюваного Вами нав­чального закладу на освітянському полі Сумщини?

- Лебединське педагогічне учи­лище імені А. С. Макаренка – спад­коємець кращих освітянських тра­дицій та ініціатор у реалізації новітніх технологій у підготовці вчителя. Про­тягом усього часу свого існу­вання ми були не просто сучасними – ми намагалися вдивлятися за горизонт часу. Не випадково нав­чальний заклад отримав Знак «Флаг­ман освіти України» (для не­посвячених: це ніби колишній Знак якості).У навчальному закладі вдалося створити атмосферу творчого пошуку, систему неперерв­ної освіти, тому наші викладачі і, як наслідок, випускники йдуть у ногу з інноваціями в освіті. Приміром, наші педагоги освоїли програму «Іntel. Навчання для майбутнього», а майбутні вчителі вже готові до використання інформаційних техно­логій, бо сьогодні в школі нав­ча­ються діти 21-го століття. Отже, ми серед педагогічних навчальних закладів області – не на застарілому узбіччі. Наша питома вага на освітянському полі Сумщини досить суттєва.

А ще реалії нині такі, що майже всі сільські школи, зокрема Лебе­дин­щини, які стають малокомп­лект­ними, попов­нюють­ся нашими ви­пус­кни­ками.  Вони  не просто тра­ди­ційно пра­цюють вчителями по­чат­кових класів, а й викладають нав­чальні пред­мети в старших класах,  одно­часно продовжуючи нав­чання за вибраним фахом у ВНЗ, бо ви­пускники тих же пед­універ­ситетів не дуже прагнуть отримати тру­дову книжку в мало­комплектній сільській школі. Наші випускники мають стій­кіший гарт проблемною сучас­ністю…

- Нагадайте, будь ласка, біографію іменин­ника …

- Історія Лебе­динсь­кого педа­гогіч­ного училища імені А.С.Мака­рен­ка бере початок у далекому 1930 році, коли в умовах зростання потреби у вчительських кадрах за рішенням Ради народних комісарів УРСР у Лебедині було засновано педа­гогічний технікум, розпочалась підго­товка вчителів початкових класів. Зак­ладу було передано приміщення колишньої чоловічої гімназії, збудоване ще на початку ХХ століття, збережене донині. До 1941 року зі стін училища вийшли 963 фахівці. У 1951 році педа­гогічне училище відновило роботу, йому присвоюється ім’я видатного педагога А.С.Макаренка.

Училище завжди очолювали високо­кваліфіковані, досвідчені творчі керівники. Не можу їх не згадати хоч одним словом. У 30-х роках директори змінювали один одного майже щорічно. Це, звісно, пов’язано з непростими історичними реаліями того часу.

Першим директором, чиє ім’я вписане в дипломи випускників трагіч­ного і безвольного 1933 року, був Воля Ю.О.. У 30-х роках, як свідчать книги наказів,  навчальний заклад очолювали Куценко І.Н., Шклярук О. П., Пінчук В.І., Лічманенко Ф.Є., Скоробагатько М.І. У 1951 році училище прибуває з Білопілля разом з директором Бугарою Й.Х., але вже у 1952 році його змінює  лебединець Стеблянко Григорій Іванович, брат відомого професора- фольклориста. В історію вписані імена Курила Михайла Павловича, та Свища Василя Петровича. Але злет авторитету закладу, значне розширення матеріальної бази пов’я­зано з діяльністю Заслуженого вчителя України Луніна Павла Михайловича, колишнього фрон­товика, геройського  старшини розвід­роти, який працював на посаді директора 21 рік (1977-1998р.р.) і є легендарною постаттю пе­дагогічної Лебединщини. Велику увагу націо­нальному вихованню приділяв Удод Анатолій Васильович,   який директору­вав на зламі століть. (Від автора. А теперішній його керівник Людмила Кірдіщева – перша жінка-директор за вісімдесятилітню історію училища).

В усі роки викладачі училища фор­мували вчителя, вихователя, який здат­ний розвивати особистість дитини, зорієнтований на професійний само­розвиток і готовий працювати творчо в закладах освіти різного типу. Серед них кавалер ордена «Знак Пошани» Любченко Галина Юхимівна, заступник директора з навчальної роботи Малюта Микола Петрович, завідуючі відділен­нями Капран Тетяна Іванівна, Сахно Галина Арсентіївна, Касьян Василь Данилович та інші.

За роки свого існування педучилище розбудувалося, здо­було авторитет серед педагогічної громадськості України. Сьогодні тут готують молодших спеціалістів з п’яти спеціальностей: «Дошкільна освіта», «Початкова освіта», «Соціальна педа­гогіка», «Фізичне виховання» та «Музичне мистецтво». За 80 років існування учи­лище підготувало понад 17 тисяч фахів­ців для системи освіти. З 1986 року воно є базовим Центрального регіону України зі спеціальності «Початкова освіта», а з 2008 року – зі спеціальності «Дошкільна освіта» і організовує співпрацю педа­гогічних училищ та коледжів Сумської, Чернігівської, Київської, Житомирської та Черкаської областей.

- А які взяті навчальним закладом вершини?

- Логічно було б почати з наших численних відзнак та нагород, але… Головна вершина – це випускники, яких хочуть бачити у своїх навчальних закладах освітянські керівники у різних куточках держави. І якщо до цього наші випускники ще й пам’ятають, що саме в Лебединському педучилищі відбувся їхній життєвий старт, то це і є найвищою вершиною, яку ми подолали.

- Хто з відомих людей України є ви­пускниками Лебединського педучили­ща?

- Мабуть, немає жодного куточка нашої рідної України, та й не тільки України, де б не трудилися наші вихован­ці. Багато з них мають звання вчителя-методиста або старшого вчителя. Вони працюють у дошкільних навчальних закладах, різних типах загальноосвітніх шкіл, районних, міських та обласних від­ділах освіти, а також в органах внутрішніх справ та державних установах. Багато з них стали науковцями і професорами, етногра­фами і фольклористами, пись­мен­никами і артистами, державними діячами.

Зі стін училища вийшли видатні організатори системи освіти: заступник міністра освіти УРСР Курило В. М., зас­тупник начальника управління Міні­стер­ства освіти УРСР Сай О.А., начальник управління Міністерства освіти СРСР Дрига І.І, заступник директора інституту інноваційних технологій Міністерства освіти України Даниленко В.І..

Ми пишаємося всіма випускниками, які в роки Великої Вітчизняної війни склали свій найсуворіший екзамен у житті – екзамен на вірність Батьківщині. Це генерал-лейтенант Олійник П.О., підполковник Короленко В.І., військовий льотчик Камчатний М. П., випускники Га­лицька М.П., Голіус В.А., Устименко Ф.К., Борисенко В.М., Удовиченко І.О., Рудик П.Г., Клюс М.Д. та багато інших.

Серед наших випускників є відомі на всю Україну письменники. Це прозаїк , поет та артист Василь Довжик, поет Володимир Мордань, чудодій байки Віктор Скакун.

Випускник 1962 року Іван Салко став Заслуженим діячем культури, народним художником України.

Частим гостем училища є Шумило М.Є. – генерал, доктор юридичних наук, про­фесор, проректор з навчальної роботи Національної академії Служби безпеки України.

Пишається наше училище і своїми випускниками, які працювали раніше та працюють нині в рідному навчальному закладі. Це викладачі-методисти Калюжна К.П., Віштал Г.І. Дученко В.В., Зеленська В.Ф., Новак В.І., Корсун М.П., Шкурко Т. П., Радчук В.М., Кіріна-Радчук В.М., Ман­дрико Т.В., Ковалівнич В.М., Артеменко Л.В., Кубрак В.І., старші викладачі: Пет­риченко М. П, Мозгова Є.П., Кужель Т.В., Зеленська Г.М., Костенко В.П. та інші.

Заслужені тренери України Сергій Чередніченко і Сергій Гавриш – теж наші недавні випускники молодої для нас спеціальності  «Фізичне виховання», вихо­ва­ли лідера спортивної команди училища та області з панкратіону – Вікторію Синявіну.

Проте, це далеко не повний перелік тих, хто створював і створює славу навчальному закладу.

- А чим живе і яким  є Студент Сучасний?

- Сучасний студент не закомплек­со­ваний. Він живе цікавим життям. Лідери студентської держави «Олеанда» активно реалізують принципи само­врядування. Перші навички науково-пошукової діяльності обдарована молодь здобуває в історико-краєз­навчому, педагогічному, екологічному, мовознавчому, пошуковому педаго­гічному товариствах і має, може й скромні, але творчі здобутки і перші публікації.

Серед учнів шкіл, педагогічної громадськості Лебединщини добре знані музеї педагогічної спадщини А.С.Макаренка та народознавства, що створені зусиллями працівників і студентів і є центрами пошукової та просвітницької діяльності.

Славою і гордістю училища є студенти – пере­можці обласного і загально­національного етапів Міжнародного конкурсу знавців  української мови ім. П.Яцика Марина Приходько та Тетяна Скороход,  Всеукраїнського конкурсу «Моє покликання – вчитель» Тетяна Білоусова, обласних професійних конкурсів «Зрос­таймо разом» та «Нова школа – новий вчитель. Назустріч одне одному» Аліна Бражніченко та Марина Онохова, Всеукраїнського сільського фестивалю «Боромля» Вікторія Коваленко та Світлана Клочко, обласного фестивалю «Сту­дентсь­­ка весна», дипломанти Все­українсь­кого юніорського конкурсу  вокальної та диригентської майстерності Галина Хілько, Віталій Панченко, Ірина Антонова,  Всеукраїнського конкурсу хорового мистецтва ім. М.Леонтовича –академічний хор викладачів та студентів під керівництвом Віктора Полоза. Студенти закладу – лідери обласної Спартакіади серед ВНЗ І-ІІ рівня акредитації, чемпіони України, Європи та світу з панкратіону.

- Так що може запропонувати майбутнім абітурієнтам Ваш нав­чальний заклад?

- Заклад має гарний кадровий потенціал. Нині тут працюють 113 досвідчених викладачів, у тому числі 76 – з вищою кваліфікаційною катего­рією, 25 викладачів-методистів, 23 старші викладачі, 23 відмінники освіти України. 37 викладачів закінчили або навчаються в магістратурі. В училищі і досі на «бойовому посту» Заслужений учитель України, орденоносець Лунін П.М. Викладачі Мандрико Т.В. та Магаляс О.М. наго­род­жені нагруд­ними знаками «А.С.Макарен­ко», Кірдіщева Л.М. та Стеценко Н.В. – «Василь Сухо­млинський», Рога Л.І. та Ворона Н.М. – «Софія Русова». Талано­витий і творчий колектив у своїй діяльності зорієнто­ваний на підготовку сучасного педагога, здатного працю­вати в особистісно орієнтованій системі, на формування інтелектуальної і високодуховної особистості, наділеної життєвою і професійною компе­тент­ністю, національною самосвідомістю.

Нині училище – це комплекс споруд: 4 навчальні корпуси, гуртожиток на 360 місць, майстерні. Підготовка молодих педагогів здійснюється у 44 аудиторіях, 3 комп’ютерних класах, у 25 кабінетах для індивідуальних занять музикою. Cпортивні зали, бібліотека з читальнею, їдальня,  повірте, ніколи не бувають пустими.

На студентів чекає і дівочий духовий оркестр «Гусарочка» (керівник Якушко С.І.), про який писала ваша газета, і літературна студія (керівник Карпенко О.М.), і ресурсний центр, створений завдяки співробітництву з Корпусом миру США в Україні (координатор Криворука В.В.).

- А тепер питання особисте: педагогічна діяльність, як мені відомо, для Кірдіщевих справа сімейна…

- Вчителями були мої батьки, які щиро вірили, що професія вчителя – найкраща на землі. Понад тридцять років в училищі працює викладачем мій чоловік, а його мама, жінка непростої долі, – випускниця педучилища 1965 року. Педагоги – син та невістка, яка, до речі, теж із учительської родини. Можливо, на цю стезю стане і наш внук Володимир, адже на святкуванні своїх перших роковин, коли діткам за народною жартівливою традицією пропонують вибрати або стодоларову купюру, або книжку, або ключі від автомобіля, щоб, так би мовити, виявити його майбутню життєву дорогу, він вибрав, не знаю, чи радіти цьому, чи печалитися, – книжку. 

Василь ПАЗИНИЧ,

 член Спілки журналістів України.

Вітаємо  вчительський  та  учнів­ський  колективи педагогічного  учи­ли­ща 

ім. А.С.Макаренка  з  нагоди  80-річчя!

Бажаємо  розквіту  вашому   нав­чаль­но­му  закладу, колективу -  муд­рості,  тер­­­піння, цілеспрямованості, міцного здо­ров’я та всіляких  га­раздів.

                              З  повагою,  колектив  тижневика  «Будьмо  разом».