Вирішенням даної ситуації у нашому місті могло б стати заснування притулку для безпритульних тварин. В цьому я бачила вихід і почала шукати людей, які вже пройшли цей шлях, відкрили притулок та успішно працюють в ньому. Так я вийшла на Сумське товариство захисту тварин.

В даний час його керівником є Олександр Сипленко. За фахом він юрист, і це дуже спрощує життя притулку, так як війна йде в основному юридична та інформаційна. За консультаціями до нього приїжджають захисники тварин з усієї України. Сумське товариство надає притулок не всім тваринам, а лише тим, які потребують швидкої медичної допомоги, кволим, маленьким цуценятам; тим, хто без їхньої допомоги вижити не зможе. Це відомо багатьом людям, тому телефонні дзвінки лунають і вдень, і вночі. Найчастіше повідомляють про збитих машиною собак, про побитих, травмованих, викинутих у ємкості або у відхожі місця тварин. Всі операції, лікування та догляд забезпечуються власними грошима та коштами, зібраними від небайдужих людей. До повного одужання тварини знаходяться вдома у Олександра Сипленка та ще декількох активістів. На даний час у кожного з них на догляді від семи до шістнадцяти собак. Здорових, стерилізованих та вакцинованих тварин поміщають у вольєри, де вони чекають на своїх господарів. У притулку зараз близько шістдесяти таких собак. Коли ми заходили до них у вольєри, вони з радістю кидалися до нас, лащилися, стрибали, просто неможливо втриматись, щоб їх не погладити. Це місце, де вам завжди раді, де вас чекають.

Але не всі тварини зможуть знайти собі дім. В притулку є покалічені, тварини-інваліди, яких ніхто не візьме. Є собаки з ампутованими лапами, з простріленими щелепами. Є повністю сліпий пес на ймення Шеф. Мисочку з їжею йому ставлять прямо в будку, на подвір’я він виходить тільки за природ­ними потребами. Притулок став йому бу­динком, тут він і буде доживати свої дні.

Крім мене та чергових по притулку, сюди завітало ще сім чоловік. Дві жінки принесли собаку, яка зовсім недавно ще була домашньою, а зараз стала нікому не потрібною. Інші – старий одяг для утеплення собачих будок, медикаменти.

Собак годують два рази на день гарячою їжею: пшеничну або ячну крупу варять на м’ясному бульйоні з додаванням різних овочів. Для маленьких цуценят деякі магазини віддають молочні продукти, в яких закін­чився термін придатності. При мені добрі люди підвезли десяти­кілограмовий пакет сухого собачого корму, його насипають у мисочки як засіб для тамування голоду до вечірнього годування.

Тварини у притулку вгодовані та доглянуті, хутро м’яке та шовковисте, боки вилискують, тому слово­сполу­чення «собаки з притулку» їм зовсім не пасує.  В Сумах знайшлися люди, небайдужі до їхнього горя. А у нас?

Я звертаюся до вас, люди, почуйте голос свого серця! Ми звикли не помічати чужих страждань, і коли проходимо поряд, то просто відводимо очі - так простіше. Не будьте байдужими! Допоможіть їм у цьому жорстокому світі зиску та грошей. Проявіть милосердя. Адже якщо не ми, то хто їм допоможе?  Будьте людяними. Ми можемо створити притулок для безпритульних тварин у нашому місті. На мої перші публікації відгукнулись жителі Лебедина, Будилки, Малого Висторопа. Ми чекаємо свідомих людей, приєднуйтесь!

Робіть добрі справи. В житті вони обов’язково повернуться до вас. Ми благаємо допомоги у Бога, а тварини благають їі у нас. Не відвертайтеся - і від вас не відвернуться, допоможіть - і вам допоможуть!

Алла Сімашова, м. Лебедин.

Тел. 066-767-12-40.