хто з депутатів у Верховній Раді, які пишуть закони, чи самі їх  дотримуються, коли і як в саду, на городі порядкувати, як уберегтися від грипу, яку погоду завтра чекати. А де ще хороші пісні, з якими ми росли, почуєш?  Тепер же бабуся Ніна й дуже багато інших жителів міста та району з надією дивляться щодня на свої гучномовці, які вже не місяць і не два не озиваються до них добрим словом. І в господарів цих осель життя без радіо ніби зупинилося...

Як пояснює керівництво під­приємс­тва, куди власники радіоточок сплачують абонплату (до речі, нещодавно вона знову подорожчала), проводове радіомовлення нині – це загальнодержавна проблема. Але бабусі Ніні та її сусідам не зрозуміти, чому електрики безжально обривають радіодроти на електричних опорах, коли виконують якусь свою роботу, і чому не можна поновити ці дроти, чому електрики і зв’язківці ніяк не знайдуть в цих та інших питаннях взаєморозуміння... І скільки цих чому?

Але відповіді на них поки що немає ні у керівництва міста і району, яких населення заки­дає скаргами, ні в тих осіб, які безпо­се­редньо відпо­відають за роботу радіоточок. Радіо зараз, як говорять пред­ставники різних поколінь, на порядок вище в естетичному плані від телеба­чення. Це справж­ня скарб­ниця знань. І бабуся Ніна дуже хоче слухати все, про що воно їй розповість. Але радіо мов­чить.Не день, не два, а довгі місяці. І знову у владному кабі­неті лунає дзві­нок: «Дуже проси­мо, відре­мон­туйте по нашій вулиці радіо...»

Вадим БІЛИЙ.