| Увага: новий конкурс "Зимова казка" |
| 04.12.2011 21:12 E-mail | Печать | PDF |
 Наближається найулюбленіша пора року дітлахів. Це пора розваг, свят, подарунків. Кажуть, що під Новий Рік збуваються найпотаємніші мрії і стаються справжні дива. Якщо ти справжній мрійник, напиши новорічно-різдвяну казку. Можливо, це буде розповідь або вірш, можливо – малюнок і принеси до редакції тижневика «Будьмо разом»:
вул. Карпова, 7/1. Найкращі роботи будуть надруковані у тижневику «Будьмо разом», а переможця чекає – приз.
Лісова казка Я заходжу в зимову лісову казку. Стоять непорушні ялини, вкриті білим снігом. Могутні дуби у святкових пухнастих шапках, з-під яких визирають кучері торішнього листя. То тут, то там вибігають подивитись на мене біленькі стрункі берізки. Яскраво палають червоні ягоди горобини. У лісі тихо. А хто ж тут ходив по снігу, хто залишив стільки слідів? Ось пташині слідочки, а ось лисичка пробігала, а ось стрибав зайчик. А ці сліди дуже дивні. Може, це казка йшла? Цікаво, які сліди вона залишає, де живе? Може, під ялиною, а може, у лісовій хатці, яку занесло по самі віконця снігом. Я йду до тебе, казко лісова. М. КЛОЧКО, ЗОШ №5.
Зима Полуденне сонце світить та не гріє. Посвистує пекучий вітерець. Нечутно, в шапці-невидимці, ходить Дід Мороз і сам милується власною майстерністю. Ще з ночі почав він свою роботу, щоб ранком здивувати весь світ. Випав сніг, і все навколо повеселішало. Сніг лежить широким срібним полем і виблискує у місячному сяйві кришталевими зорями. Мороз наче поменшав. Небо стало схоже на прозору, як лід, стелю, вкриту блискучими, як цвяхи, зірками. Хмари наглухо спаяні морозом, не проб’єш, не розломиш. На горобині порозвішуване тонке мереживо. На гілках берези – разки намиста. Місячне сяйво ковзає по снігу й лишає сині ажурні тіні. Глибока тиша залягла довкола. Це зима – дивна казка року. Марина ЧИЖИК, 3-А клас, ЗОШ №5.
Чарівна сукня Прийшла одного разу Осінь до Зими у гості, а та сукню готує-скоро ж пора її приходить. А сукні у кожної пори року чарівні: як не одягне котрась із них сукні своєї-не вийде пору року змінити . Милується Зима сукнею своєю, та й Осінь мимоволі зачаровано завмерла: біло-блакитна сукня мерехтіла діамантовим сяйвом, була вона зіткана тітонькою Хурделицею для своєї племінниці із найкращого та найтоншого снігу. А корона була зроблена із мільйона сніжинок та здавалася кришталевою. - Що, подружко Осінь, завітала попрощатися? Скоро вже тобі у відпустку! Ну як тобі сукня моя? - Та...Нібито нічого... Згодиться. Зима здивовано підняла тонкі брови: «Нічого?!» Зачекай, зараз я приміряю, і ти побачиш, яка вона на мені! Та Зиму чекало розчарування: сукня виявилася затісною! Застібка ніяк не бажала застібатися. У Зимоньки побігли величезні сльози по блідих щоках, які, падаючи, перетворювались на сніжинки. - Це Мороз винний! - рюмсала вона. - Все пригощав мене морозивом, от я й погладшала! Жаль стало Осені подружку свою. Стала вона її заспокоювати, аж раптом ідея сяйнула у її голові. -Так, давай свою сукню мені! Зараз я віднесу її своєму найкращому кравцю-Їжачку. Він зробить все якнайкраще, будеш задоволена! У Зими висохли сльози. Ой, Осінь моя золота! А за це я подарую тобі ще місяць для твого царювання! Хочеш-цілий грудень тобі подарую, тільки хай їжак твій зробить все, як слід. Щоб Новий рік в усій красі зустріти! Ну то як - згодна? Скоро з крижаного будинку Зими вийшла Осінь з пакунком. Їй теж не хотілося знімати своє чарівне вбрання із багряного листя та розкішний вінок із осінніх квітів. Тому вона була дуже рада щедрому подарунку Зими. Це ж іще цілий місяць осінніх розваг! Так і чекала довго Зима свою сукню, а ми, в свою чергу, снігу та морозу. Що поробиш - жінки... Аріанна БЕРЕЗОВА, 2-А клас ЗОШ №5.
Незабутня прогулянка Настала зима. Навкруги лежить білий та пухнастий сніг. На вулиці стало тихо-тихо, чути тільки, як хрустить сніг під ногами. Мороз малює на вікнах чарівні малюнки. Діти пішли гуртом в ліс. Та ось як тільки вони зайшли на лісову зимову галявину, побачили, як пробіг біленький зайчик. Але їх не тільки вразив зайчик, а й красуня-зима. На гілках ялинки лежав білосніжний сніг. Їм дуже сподобалося в лісі. Вони назвали свою прогулянку зимовою казкою. Марина МИГАЛЬ, 3-А клас.
Зимові забави Прийшла зимонька-зима, все навколо білим снігом замела! Вкрила шубою ялиночки, подарувала зайчику нову теплу шубку, розмалювала вікна візерунком, принесла радість дітворі. Дарує зима веселі ігри та розваги дітлахам. Той ліпить снігову бабу, той котиться з гори на санчатах, а той ковзани вдягнув та й ген на ставок кататися. А скільки свят взимку! Радіє дітвора подарункам від Святого Миколая, весело святкує Новий Рік. На Різдвяні свята діти колядують, щедрують та засівають на щастя і здоров’я. Зима - чудова пора року. Дарує вона нам розваги, свята, подарунки, радість, красу рідного краю. Дякую тобі, зимонько, за цю чудову казку. Сергій АЛЄКСЄЄНКО, 2-А клас, ЗОШ №5.
Как зайчик стал храбрым Наступила зима. Все в лесу укрылось красивым пушистым снегом, искрились узорчатые снежинки. Все лесные жители очень радовались приходу зимы, так как наступила такая веселая пора для них, когда можно было кидаться снежками, кататься на санках, а самое главное – все очень ждали Нового года, ведь известно всем, что Новый год- это время, когда все друг другу дарят подарки и сбываются любые желания! Все вокруг веселились, кроме одного зайчика, который так боялся всего, что не осмеливался выйти из своей норки. Ему очень хотелось поиграть с лесными жителями,но из-за своего страха как всегда сидел и грустно наблюдал за ними. И вот наступил Новый год. Звери в лесу выбрали самую красивую ёлочку и стали украшать её разноцветными флажками, гирляндами и игрушками. Елка переливалась разноцветными огнями, поблескивала блестящими боками игрушек. А под елкой стояли важный дед Мороз и хрупкая Снегурочка. У Зайчика была огромная мечта – стать храбрым! Поэтому он в Новогоднюю ночь решил загадать желание. Вот и наступила Новогодняя ночь, все звери собрались на полянке, возле нарядной ёлочки, и ждали, когда часы пробьют 12, а зайчик как всегда наблюдал издалека.. И, о,чудо! Только часы пробили 12, как вдруг зайчик перестал бояться и весело попрыгал к лесным жителям вместе с ними встречать Новый год и веселиться! Крістіна ГОРДІЄНКО, 2-А клас, ЗОШ №5.
Моя улюблена пора Надворі - зима. Чудовий сонячний день. На небі ні хмаринки. Сніг, який йшов всю ніч, покрив землю, будинки, машини білим пухнастим покривалом. Дерева стоять у важких білих шапках, і зрідка з верхівок зривається вниз сніговий пил. На снігу, як на білому аркуші, чітко виписані ієрогліфи пташиних слідів. Горобці біля будинку б’ються за скоринку хліба, їм нелегко відшукати їжу під білою ковдрою. Сонце високо. Його промені перетворюють засніжений шлях на сяючий розсип алмазів. Пройтися по цій царській дорозі хочеться кожному. Поміж дерев хлопці намагаються зліпити сніговика, але у них нічого не виходить. Справа в тому, що на вулиці мороз, і сніг у такі дні стає сипучим і хрустко скрипить під ногами при ходьбі. На гірці - веселе гуляння. Чути верески і крики, котяться вниз різнокольорові санки, а на них - дівчата і хлопці. Хтось полив схил з одного боку водою, і тепер виблискує крижана смуга, чекає бажаючих покататися. Таких сміливців -хоч відбавляй! Якщо довго стояти на одному місці, мороз забирається за комір, починає щипати ніс і вуха. Добре б зайти зараз до бабусі - у неї завжди жарко натоплено і для гостя, напевно, знайдеться гарячий пиріжок з яблучним варенням. Шкода, що зимові дні короткі, але всеодно зима - моя улюблена пора року. Марія УБИЙВОВК, 2-А клас, ЗОШ №5.
Природа відпочиває Настала зима. Випав сніг, покрив замерзлу землю. Все кудись поділося, заховалось. Звуки приглушені, запахи заморожені. Час плине ледве-ледве. Де поділися зелені листочки, травка, метелики? Лід закував ставки, річки, озера. Сонце над горизонтом все нижче й нижче. А тіні від усього довші й довші. Не залишилось на землі жодного темного п’ятенця. Всі голі дерева одяглися інеєм, наче сріблом. А сосни та ялини стоять засипані снігом, неначе зодягли дорогі теплі шубки. Так гарно, так тихо, так велично. Будуть ще й хурделиці та завірюхи, будуть морози й заметілі. Та зима – це не тільки холод, не тільки мороз. Це й канікули для дітвори, це й відпочинок для землі, це й лижі, це й санки, це й ковзани. Це ще багато-багато свят і веселощів. То ж, вітаємо тебе, Зимонько. Іван ОРЄШКО, 3-Б клас, ЗОШ №5.
Вітаю тебе, Зимонько! Настала зима. Випало багато снігу. Ведмідь залягає у сплячку і спить аж до весни. І їжачок спить у кубельці з листя і трави. Білочка кожного дня з’їдає частинку своїх запасів. Зайчик одягнув біленьку шубку, щоб легше було ховатися від лисички та голодного вовка. Кожного ранку я йду до школи і бачу птахів. Вони прилітають ближче до людських осель, щоб чимось поживитися. Тато зробив годівничку для того, щоб я могла підгодовувати птахів. Ми насипаємо їм зернят. Я люблю зиму тому, що вона красива і білосніжна. Мені подобаються зимовий ліс, льодова річка, сніжні гірки. Зима багата на розваги і свята. Ці свята дуже веселі і казкові: Святий Миколай, Новий рік, Різдво, також колядки, щедрівки та інше. Мені подобається, що в цей час часто ми чекаємо на гостей, або самі теж ходимо до родичів та друзів. А ще взимку моє свято -день народження. Тож я дуже люблю зиму! Єлизавета ЗЕЛІНСЬКА, 2-А клас, ЗОШ №5.
Зимові візерунки Ось і прийшла красуня зима. Ця чарівниця вкрила все навкруги білою ковдрою. Дерева стоять сріблясті від інею. Ялинки стиха перешіптуються між собою: «Скоро Новий рік !» Стрибають по деревах синички і весело цвірінькають та щось розповідають одна одній. А ось маленькі пухнасті білочки стрибають по гіллі. Вони вже поміняли свої руді шубки на сірі. Пробіг біленький зайчик, ховаючись від рудої, хитрої лисиці. Ось така в нашому лісі зимова казка !
Аня ПАПЕТА, 3-А клас, ЗОШ №5.
З Новим роком! Настала зима. Розсипала білу ковдру навкруги: на поля, на ліси, на будинки. Вийшла маленька дівчинка погратися. Вона хотіла назбирати лісових квітів, хоча б зів’ялих. Дівчинка пішла до лісу й заблукала. І тоді вона гірко заплакала. Їй було дуже страшно. Маленька ходила, ходила, але ще більше заблукала. Одна її сльозинка впала на квіти. Спочатку квіти виправилися й ожили. А потім із однієї утворився невеличкий дідусь у червоному кожуху і з білою бородою. Він запитав: - Чому ти плачеш? - Я заблукала-а-а, - ще дужче заплакала вона. - Заспокойся, я тобі допоможу, - мовив дідусь. Він змахнув палицею, і дівчинка опинилася вдома. На годиннику була дванадцята ночі. Прийшов Новий рік!
Лілія КОПИЦЯ, 5-Б клас, ЗОШ №7.
Чарівниця зима Настала чарівна зима. Вона лише за одну ніч вкрила все білим пухнастим снігом. Поодягала на дахи будинків білі ковпачки. Одягнула сосни та ялини в ніжні сукні. Все навкруги стало білим-білим! Лише пташки не раділи таким змінам навкруги, їм із-за снігу тепер стало важче знаходити собі іжу. Тому ми у нашому садочку повісили годівничку і кожного дня стали підгодовувати пташок. Тепер вони разом з нами спостерігають за казковими змінами навкруги!
Анна ПІВОВАРОВА, 2-А клас, ЗОШ №5.
Загадкові сліди Ясний зимовий день, сонце світить сліпучо-яскраво. Навколо все біле-біле: м’який пухнастий сніг покрив землю і створив свято. У морозному повітрі, задумавшись, опускаються сніжинки. Я заходжу в зимову лісову казку. Усі дерева обвішані великими шишками. Як тихо! Взимку не почуєш співу птахів. Спить засніжений ліс. А хто ж тут ходив по снігу, хто залишив стільки слідів? Ось пташині слідочки, а ось лисичка пробігала, а ось стрибав зайчик. А ці сліди дуже дивні. Може, це казка йшла? Цікаво, які сліди вона залишає, де живе? Може під ялиною, а може, у лісовій хатині, яку занесло по самі віконця снігом... Я йду до тебе, казко лісова!
Софія ТКАЧЕНКО, 3-А клас, ЗОШ №5.
Петрик і песик Жив колись хлопчик Петрик. У переддень Нового року він із песиком готувався до свята: прикрашав ялинку. Песик приносив Петрикові іграшки і випадково одну розбив. Тож малий господар вигнав його за це на вулицю, на страшний холод. Сумно стало Петрикові одному. Він визнав свою провину і пішов шукати песика у двір. Кликав, кликав, але той мовчав. Пішов похнюплений хлопчик до хати. Аж ось через годину постукав до віконця сніговик, що тримав у руках песика. Петрик відігрів свого маленького товариша, нагодував, і вони разом відремонтували зламану іграшку. Сніговик розповів про цю пригоду Дідові Морозу. Тож під ялинкою чекали на друзів гарні подарунки.
Сергій СУРОВИЦЬКИХ, 5-Б клас, ЗОШ №7.
Ось таких симпатичних дракончиків - символів Нового року намалював Євген ФЕДОРЧЕНКО, учень 7-го класу, ЗОШ №1.
Новорічне диво Це було 31 грудня. Маленька Оленка разом зі своєю родиною цілий день бігала по крамницях. Як же вона втомилась… Але нарешті їй пощастило, вона разом з татком і мамою вдома, наїлась доброї каші, посмакувала запашним чайком з печивом і вляглась у своє маленьке ліжечко. Ледь поблискували на ялинці новорічні прикраси, а за вікном тихенько падали пухнасті сніжинки. Оленка хоч і дуже втомилась, але дуже хотіла дочекатись 12 години і побачити справжнього Діда Мороза. «Тільки б не прогавити, тільки б не задрімати» - думала вона. А звідки ж беруться ті Діди Морози? Їх, напевно, багато, бо один Дід Мороз не встигне всі подарунки дітям рознести. Мабуть, у них є своя країна, де цілий рік зима, холодно, сніг. А чарівниця Зима там королева. Вона їх розводить, як квіти…Розсипле вночі крихітки по снігу, накриє їх, а на ранок із кожної крихітки маленький Дід Морозик виростає з шапкою на голові. Потім Зима, напевно, годує їх сніжинками і чекає, поки в них вуса та білі бороди повиростають. Маленькі діди Морози граються, немов діти, ганяються один за одним по снігу, їздять на санчатах, ліплять сніговиків. У школі вони вивчають всі мови на світі і географію, щоб знати всі дороги. Старші Діди Морози працюють на фабриці, де виготовляють іграшки. А найдосвідченіші з них, у яких борода довга-предовга, і приходять до нас з подарунками. Ні. Вони приїжджають на оленях зі своїми Снігуроньками. Ой! А де ж ті Снігуроньки беруться? Мабуть, їх так само Зима розводить, тільки з інших, з дівчачих крихіток. Снігуроньки отримують всі дитячі листи і знають, що дітки хочуть отримати в подарунок на свято Нового року. Я весь рік була слухняною, мамі допомагала, братику уроки вчить не заважала. Я б дуже хотіла, щоб Дід Мороз приніс мені ляльку Сінді з великими синіми очима, в рожевій сукні. А ще у неї є модна сумочка і всілякі прикраси… З Новим роком! З Новим роком!
«Ой! Невже я проспала?» - злякалась Оленка і швидко побігла до кімнати, де веселились всі дорослі, і мама, і тато, і бабуся, і тітка Марійка, і дядько, який разом з татом працює, і навіть братик і.. Дід Мороз і Снігуронька. Вони привітали маленьку Оленку зі святом і подарували ту саму ляльку Сінді, а ще цілу гору цукерок. А маленька дівчинка так була вражена, що почала плакати. Та ті сльози були від щастя, що все ж таки вона вхопила це новорічне диво за хвоста і не прогавила таких довгоочікуваних Діда Мороза і Снігуроньку.
Анна БОГАЧ, 4-Б клас, ЗОШ №5.
Зима Ішла зима, Подарунок несла, Подарунок загубила, Снігом нас затрусила, Кучі аж догори, Не проїхати нікуди Не пройти! Буду Новий рік прохати, Розтрусити сніг від хати, Щоб мій цуцик Забіг до кімнати, Буду Новий рік З ним зустрічати.
Валя ФРОЛ, учениця 5-го класу, с. Межиріч.
Марійка та її мрія В невеликому містечку проживала одна маленька дівчинка - Марійка. Її всі любили: і тато, і мама, і бабуся, і дідусь. Марійка була веселою, вродливою, допитливою дівчинкою, з добрим серцем, їй дуже хотілося мати маленьке цуценятко. Але рідні забороняли дівчинці мати домашню тварину. Наближався Новий рік. Як і всі діти, Марійка написала листа Діду Морозу і відіслала його поштою. В листі прохала, щоб він здійснив її мрію. Вдома стояла ялинка з різноманітними іграшками, всі переймалися . приготуванням до свята, тільки Марійці було дуже сумно, бо вона зрозуміла, що ніякого Діда Мороза не існує, і не бачити їй улюбленого подарунка. І ось нарешті прийшло свято. Мама з татом розмістили багато подарунків під ялинкою. Всі сиділи і чекали, коли годинник проб’є дванадцять, щоб відкрити сюрпризи. Настала та мить, і всі кинулись до ялинки. Лише Марійка залишилась стояти біля вікна і чекати дива. Раптом за вікном щось запищало. Марійка швидко накинула пальто і вибігла на вулицю. Там сиділо маленьке, сіреньке кошеня. Воно зголодніло і замерзло. Дівчинка взяла його на руки і понесла до хати. Її оченята горіли від щастя. Це був її Новорічний подарунок! Батьки не змогли відмовити донечці, бо вона була така щаслива. Ось така зимова казка трапилась із Марійкою, хоч і хотілось їй цуценя, але тепер у неї є кошеня Тимко.
Марія Буркотенко. 2-Б клас, ЗОШ №5.
Святий Миколай і гноми Жили-були гномики. Вони дуже хотіли привітати Святого Миколая. Але не знали, де він живе. Та їхня наполегливість допомогла. І вони попрямували до лісу. Там було красиво: сніг білою скатертиною вкрив все навколо! Гномики зупинилися, бо не знали, куди йти далі. Вони почали плакати. Їхній плач почув добрий янгол. Він прилетів і запитав: - Чому плачете? - Ми хотіли привітати Святого Миколая, але заблукали. - Не хвилюйтеся, він сам до вас прийде, ще й із подарунками. - Як добре! - зраділи гномики. Янгол відвів їх додому і сказав: - Чекайте на Миколая. Настав новий радісний день. Миколай прийшов і привітаав усю малечу. І всі зрозуміли, що не треба його шукати: він прийде сам.
Каріна РАЛКОВА, ЛСШ №7, 5-Б клас.
Сніговичок Жили собі хлопчик Іванко і дівчинка Олеся. Вони були братом і сестрою. Була зима, наближався Новий рік. Одного дня Іванко й Олеся вийшли на подвір’я погратися. Хлопчик запропонував: - Давай зліпимо сніговика. - Це гарна ідея, потім покажемо його бабусі й дідусеві, - відповіла сестра. - Але з чого почнемо? Давай замість очей будуть вуглинки, а замість рук - гілочки. - Добре, домовилися. Ось дітки й зробили гарного сніговика. Він усміхався доброзичливо і щиро. Іванко почав вихвалятися: - Якого гарного сніговика я зліпив! - А чого це ти? - незадоволено запитала Олеся. - Добре, разом робили, але я більше зусиль доклав. - Ні, я! - Та ні, я! Поки вони сперечалися, їхній виріб ожив і усміхнувся. Здивовані діти замовкли. - Не лякайтеся, дітки, - мовив він. - Я - Сніговичок-поштар. Мене зачарувала зла королева і перетворила на купу снігу. А ви знову відтворили мене. То ж ви обидва - мої рятівники! І знову зміг Сніговичок-поштар послужити Дідові Морозу у Новорічну ніч. А Іванко й Олеся більше не вихвалялися, а допомагали одне одному.
Дар’я ДРЕВАЛЬ, ЛСШ №7, 5-Б клас.
Зима прийшла Зима прийшла, Морози принесла. А нам морози не страшні, Бо Новий рік любимо всі! А Дід Мороз приніс для нас Веселий гумор у наш клас. Ялинки і цукерки – Це все Новий рік! Скільки радості на поріг! Рік старий, прощавай, Ти був хороший тож, бувай! А ми зустрінемо новий, Бо ми – веселі дітлахи!
Максим ШИНКАР, ЛСШ №7, 5-Б клас. |
Комментарии
RSS лента комментариев этой записи