пн.06262017

Герои Советского Союза

Все далі і далі відходять у минуле роки Великої Вітчизняної війни. Але ніколи не зітруться в пам'яті людській імена тих, хто зі зброєю в руках боронив честь, свободу і незалежність нашої України. Наших земляків із 16 тис. не повернулося з війни понад 8,5 тисяч чоловік. Криваві сліди залишили фашисти на Лебединщині. На території району біля 70 братських та одиночних могил, у яких понадпгисячі радянських воїнів та партизанів.

 

Матеріал зібраний та наданий в користування сайту Лебединпресс автором майбутньої книги про видатних людей Лебединщини Павлом Мусійовичем Сайком. Використання матеріалу тільки з дозволу автора.

Місто Лебедин одне із старовинних міст Слобідської України, засноване в тисяча шестисот п`яти десятих роках, назва якого пішла від «Лебяжего озера» яке розташоване на околиці міста. Лебединщина - це чаруючі місця, діброви і широкі лани. Така красива, благодатна і щедра земля не може не народжувати працьовитих, талановитих та самовідданих людей котрі створювали славу свого краю від сивої давнини до сьогодення.
Про славетних земляків викликає почуття гордості за свій рідний край, за його морально - духовну міць, за свободу і незалежність своєї батьківщини.
Від сивої давнини до сьогодення люди нашого краю прагнули будувати своє життя за законами справедливості, миру, добра, сумлінної праці на благо рідного краю. Сіяли хліб, ростили дітей, робили наукові відкриття, самовіддано - не жаліючи ні крові, ні свого життя боронили Вітчизну від нападників. їх справедливо визнав світ і земляки, віддаючи їм шану на сторінках біографічних видань, на сторінках наукових досліджень, а також їх імена увічнені в безлічі пам'ятників, меморіальних дошках.
В місті та селах Лебединського району іменами видатних людей Лебединщини - письменників, поетів, видатних політичних діячів, учених, полководців Великої вітчизняної війни, Героїв Радянського союзу та Героїв Соціалістичної праці - названі вулиці.
Уряд їхні заслуги відзначав урядовими нагородами, присвоював почесні звання. Цей альбом познайомить читача з іменами видатних людей рідного краю - Лебединщини. Але на своїй малій батьківщині, багато з них ще залишаються маловідомими, а іноді зовсім невідомими.
Хочеться щоб наша молодь більше знала про історію Лебединщини та видатних людей, брала з них приклад, самовіддано працювала на благо рідної батьківщини. Щоб наші діти, онуки жили й зростали на красивій і багатій землі України - Лебединщини.

ВИДАТНІ ЛЮДИ ЩО НАРОДИЛИСЯ АБО ПРАЦЮВАЛИ НА ЛЕБЕДИНЩИНІ:

Маршалів Радянського Союзу - 2
Генералів - 9
Двічі Героїв Радянського Союзу - 2
Героїв Радянського Союзу - 20
Героїв України - 1
Героїв Росії -1
Двічі Героїв соціалістичної праці - 1
Героїв Соціалістичної праці - 10
Повних кавалерів орденів «Слави» - 3
Академіків - 4
Професорів - 26
Докторів наук - 22
Заслужених працівників освіти - 15
Заслужених працівників охорони здоров'я - 14
Заслужених працівників сільського господарства -15
Заслужених працівників культури - 6
Наукових працівників - 30
Письменників - 10
Художників - 10

Герої Радянського Союзу та повні кавалери ордена "Слава" Лебединщини:



1. Рибалко Павло Семенович - двічі Герой Радянського Союзу, маршал бронетанкових військ - С.М.Вистороп
2. Глибін Микола Іванович - полковник х.Овдянський
3. Гриценко Гнат Кузьмич - рядовий с.Будилка
4. Дрикалович Микола Іванович - капітан с.МихайлІвка
5. Зубков Іван Сидорович - підполковник, с.Захарівщина
6. Індик Семен Леонтійович - гв. підполковник, с. Грунь
7. Калініченко Григорій Миколайович - рядовий, м. Лебедин
8. Карабан Дмитро Антонович - гв.капітан, м.Лебедин
9. Лисунов Микола Іванович - мл. лейтенант, м. Лебедин
10. Логвиненко Микола Павлович - майор, м. Лебедин
11. Парфилов Павло Васильович - гв. лейтенант с. Межиріч
12. Герман Іван Мусійович - полковник, с. М.Ворожба
13. Улановський Микола Сергійович - капітан с.Штепівка
14. Усик Мойсей Тимофійович - мл. сержант, с. Помірки
15. Ухо Ілля Ігнатович - гв. ст. сержант , с.М.Ворожба
16. Шумилов Іван Петрович - полковник, с. Михайлівка

Герої Радянського Союзу




Герман Іван Мусійович
Полковник
Герой Радянського Союзу
Народився 23.09.1915 р. у с. Мала Ворожба Лебединського району Сумської області в селянській сім'ї.
Закінчив Кременчуцький будівельний технікум у 1936 р., Чугуївську військову авіаційну школу пілотів у 1940 р., Військово-повітряну академію в 1948 р.
У діючій армії - з липня 1941 р. Командир ескадрильї 70-го гвардійського штурмового авіаційного полку (3-я гвардійська штурмова авіаційна дивізія, 6-а повітряна армія, Північно-Західний фронт).
Гвардії капітан Герман І. М. до червня 1943 р. здійснив більше 60 бойових вильотів, збив 7 і спалив на землі 22 ворожих літаки, знищив більше 20 танків* і бронемашин, 70 автомашин з військами і вантажами, багато іншої бойової техніки і живої сили противника.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 24.08.1943 р. Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Червоної Зірки та Вітчизняної війни І ступеня і багатьма медалями.





Глобін Микола Іванович
ПОЛКОВНИК
Герой Радянського Союзу
Народився 21.07.1920 р. на хуторі Овдянський Лебединського району Сумської області в сім'ї селянина.
Закінчив Єнакіївський металургійний технікум у 1938 р., Херсонську авіаційну школу в 1939 р., Ворошиловградеьку військову авіаційну школу пілотів у 1941 р.
На війні - з листопада 1943 р. Командир ланки 525-го штурмового і авіаційного полку (227-а штурмова авіаційна дивізія, 8-й штурмовий авіаційний корпус 8-ї повітряної армії 4-го Українського фронту). На кінець війни здійснив 100 бойових вильотів, штурмуючи аеродроми залізничні ешелони, опорні пункти, знищуючи війська ворога і завдаючи йому великих втрат.
Після війни продовжував службу у ВПС. У 1949 р. закінчив Чернівецький учительський інститут (заочно), а в 1975 р. -Дніпропетровський університет.
Нагороджений орденами Леніна, трьома Червоного Прапора, Олександра Невського, двома Вітчизняної війни І ступеня, трьома Червоної Зірки, орденами СРСР, багатьма медалями.





Гриценко Гнат Кузьмич
Рядовий
Герой Радянського Союзу
Народився 26.07.1905 р. у с. Будилка Лебединського району Сумської області в сім'ї селянина.
Закінчив початкову школу. Працював на одному із заводів міста Харкова. В Радянській Армії - з 1943 року.
На фронті - з серпня 1943 р. Стрілець 569-го стрілецького полку (161-а стрілкова дивізія, 40-а армія, Воронезький фронт), рядовий.
23.09.1943 р. одним з перших у полку переправився через Дніпро у с. Зарубинці (Канівський район Черкаської області). На правому березі річки, ввірвавшись у ворожу траншею, уміло діючи гранатами і автоматом, знищив чимало гітлерівців.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 23.10.1943 р. Нагороджений орденом Леніна.
Помер 10.10.1943 р., похований у Києві.







Дрикалович Микола Миколайович
Капітан
Герой Радянського Союзу
Народився 07.07.1913 р. у с. Михайлівка Лебединського району в сім'ї службовця.
Закінчив Київський інститут механізації та електрифікації сільського господарства в 1935 р., Київське артилерійське училище в 1942 р., Вищу офіцерську артилерійську школу в 1944 р.
У Радянській Армії в 1935-1937 рр. та з серпня 1941 р. На фронтах Великої Вітчизняної війни з вересня 1941 року. Командир батареї 161-го гвардійського гарматного артилерійського полку (7-а гвардійська армія, Степний фронт) гвардії старший лейтенант Дрикалович Микола Миколайович 29.09.1943 року зі своєю батареєю на понтонах форсував Дніпро в районі с. Бородаевка (Верхнєдніпровського району Дніпропетровської області) і вступив у бій за плацдарм. За 20 днів боїв на плацдармі артилеристи відбили 17 контратак противника, завдавши йому значних втрат у живій силі і техніці.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 26.10.1943 року. Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни І та її ступенів. Червоної Зірки та багатьма медалями.





Зубков Іван Сидорович
ПІДПОЛКОВНИК
Герой Радянського Союзу
Народився 15.09.1914 р. на с. Захарівщина (с. Галушки) Лебединського району Сумської області в сім'ї робітників.
Закінчив військово-політичне училище в 1939. р., курси удосконалення офіцерського складу в 1950 р. У Радянській Армії з 1936 року.
В боях Великої Вітчизняної війни з квітня 1942 р. Командир моторизованого батальйону автоматників 51-ї гвардійської танкової бригади (6-й гвардійський танковий корпус, 3-я гвардійська танкова армія, 1-й Український фронт), гвардії майор Зубков І. С. в ніч на 01.08.1944 р. з батальйоном одним з перших форсував річку ВІсла у м, Баранув-Сандомирські (Польща) і до кінця дня з боями просунувся на 14 км. Тільки за період з 1 по 15 серпня 1944 року батальйон підбив 5 танків, 4 БТР, знищив 2 мінометні батареї, сотні гітлерівців.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 23.09.1944 р. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Кутузова IIІ ступеня, Олександра Невського, Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки та багатьма медалями.





Індик Семен Леонтійович
Гвардії підполковник
Герой Радянського Союзу
Народився 12.08.1909 р. у с. Грунь Лебединського району Сумської області в сім'ї селянина. Закінчив Качинську військову авіаційну школу пілотів у 1933 році.
В Радянській Армії з 1931 р. Учасник радянсько-фінської війни 1939-1940 рр. командир авіаційної ескадрильї. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року. Командир 107-го гвардійського винищувального авіаційного полку (11-я гвардійська винищувальна авіаційна дивізія, 2-й винищувальний авіаційний корпус,, 2-а повітряна армія, 1-й Український фронт) гвардії підполковник Індик С. Л. вміло керував бойовими діями свого полку, до травня 1945 року здійснив 93 бойових вильоти, за 21-й повітряний бій збив 8 літаків противника.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 27.06.1945 р. Нагороджений орденами Леніна, чотирма - Червоного Прапора Червоної Зірки та багатьма медалями. Помер 31.01.1980р.





Калініченко Григорій Миколайович
Рядовий
Герой Радянського Союзу
Народився 28.09.1908 року в м. Лебедині Сумської області в сім'ї робітника. Освіта неповна середня. В 1936 році закінчив радпартшколу.
В Радянській Армії в 1930-1933 рр. та з липня 1943 року, а в діючій армії з лютого 1944 року. Стрілець 4-го стрілецького полку (98-а стрілецька дивізія, 67-а армія, 3-й Прибалтійський фронт) рядовий Калініченко Г. М. 24.08.1944 р. в бою за м. Елва (Естонія) знищив десятки фашистів. Коли вибув із строю командир взводу, замінив його. Взвод знищив 3 танки, 2 БТР і до півтораста гітлерівців. 27.08.1944 року з групою бійців першим форсував р. Емайигі (Естонія). Будучи пораненим в бою за плацдарм, залишився в строю.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 24.03.1945 року. Нагороджений орденом Леніна і багатьма медалями. Помер 10.08.1984 року. Похований в м. Лебедин.






Карабан ДмитроАнтонович
Гвардії капітан
Герой Радянського Союзу
Народився 28.10.1921 року в м. Лебедин Сумської області в сім'ї робітника.
Закінчив Орловське танкове училище в 1939 році військову академію механізації і моторизації РСЧА.
В Радянській Армії з 1934 року, а в діючій армії з червня 1941 року. Гвардії капітан Карабан Д.А.
командував танковим батальйоном 47-ї гвардійської танкової бригади (9-й гвардійський танковий корпус, 2-а танкова армія, 1-й Білоруський фронт), який в середині січня 1945 року брав участь у звільненні м. Жирардув (Польща) перегородивши шосе Варшава-Ченстохова, в бою за м. Сохачев (Західна Варшава) знищив 2 артилерійські батареї, 12 танків і велику кількість гітлерівців, тим самим сприяв успішному звільненню польської столиці радянськими військами.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 27.06.1945 р. посмертно.
Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора. Загинув 16.01.1945 р., похований в м. Жирардув, Польща.






Лисунов Микола Іванович
Молодший лейтенант
Герой Радянського Союзу
Народився 01.05.1920 року в м. Лебедин Сумської області в сім'ї робітника.
Закінчив 8 класів, навчався в Чугуївській школі військових льотчиків, закінчив курси підвищення кваліфікації офіцерського складу в 1944 році.
В Радянській Армії з червня 1941 року, а в діючій армії - з січня 1942 року. Командир взводу 465-го стрілецького полку (167-ма стрілецька дивізія, 38-а армія, Воронезький фронт) молодший лейтенант Лисунов М. І. в ніч на 30.09.1943 року прийняв на себе командування ротою, повів її в атаку через старе русло Дніпра в районі с. Вишгород (тепер місто у Київській області). В ході трьох атак рота знищила близько 100 гітлерівців і 6 кулеметних точок.
Звання Гербя Радянського Союзу присвоєно 13.11.1943 року. Нагороджений орденами Леніна, Богдана Хмельницького Ш ступеня та багатьма медалями.
Помер 01.07.1971 року, похований в м. Києві.




Логвиненко Микола Павлович
Майор
Герой Радянського Союзу
Народився 15.01.1920р. в м. Лебедин Сумської області в сім'ї робітника.
Закінчив аероклуб у 1939 році, військову авіаційну школу пілотів -у 1940 році.
В Радянській Армії з 1939 року, а в діючій - з червня 1941 року. Командир ескадрильї 293-го винищувального авіаційного полку (287-а винищувальна авіаційна дивізія, 4-а повітряна армія, Північно-Кавказький фронт) капітан Логвиненко М. П. до травня 1943 року здійснив 245 бойових вильотів, у 76 повітряних боях особисто збив 16 і у складі групи 2 літаки противника. Штурмовими діями знищив 5 танків, до 40 автомашин, 2 зенітні батареї, залізничний міст через Дніпро.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 24.08.1943 р. Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, Орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни І і 11 ступенів, багатьма медалями. Помер 07.01.1974 року.







Парфилов Павло Васильович
Гвардії лейтенант
Герой Радянського Союзу
Народився 24.09.1923 р. у с. Межирич Лебединського району СУМСЬКОЇ області в селянській сім'ї.
Закінчив 7 класів у 1937р., курси молодших лейтенантів - у 1944 р. В Радянській Армії з червня 1941 р., а в діючій - з травня 1942 р. Командир взводу ПТР 110-го гвардійського стрілецького полку (38-а гвардійська стрілецька дивізія, 70-а армія, 2-й Білоруський фронт) гвардії лейтенант Парфилов П. В. відзначався 2.02.45 р.
Взвод, відбиваючи атаку ворожих танків у с. Блондзмін в районі Нарівського плацдарму (північ Варшави), знищив 3 вогневі точки, 6 танків, 12 автомашин, багато гітлерівців. Особисто підбив 3 танки. Загинув у цьому бою.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 10.04.1945 р. (посмертно).
Нагороджений орденом Леніна, медалями.
Похований поблизу Гданська (Польща).






Рибалко Павло Семенович
Маршал бронетанкових військ
Двічі Герой Радянського Союзу
Народився 4.11.1894р. у с. Малий Вистороп Лебединеького району Сумської області в сім'ї робітника.
Закінчив курси удосконалення вищого командного складу в 1926 р. і 1930 р., Військову академію ім. М. В. Фрунзе в 1934р.
На фронтах Великої Вітчизняної війни - з травня 1942 року. Командував 5,3-ю гвардійськими танковими арміями, які відзначилися в операціях на Брянському, Південно-Західному, Центральному, Воронезькому, 1 -му Білоруському і 1 -му Українському фронтах. Після війни - 1-й заступник командира, а з квітня 1947 р. - командир бронетанкових і механізованих військ Радянської Армії, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.
За визначні заслуги перед Батьківщиною Павло Семенович нагороджений двома Золотими Зірками Героя Радянського Союзу, двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, трьома орденами Суворова І ступеня, орденами Кутузова І ступеня, Богдана Хмельницького І ступеня, медалями та орденами зарубіжних країн.
Помер 28.08.1948 р., похований в м. Москва.





 

Сокол Григорий Емельянович - пулемётчик 1144-го стрелкового полка 340-й Сумской стрелковой дивизии 38-й армии Воронежского фронта, красноармеец. Pодился в 1924 году в селе Козельное ныне Недригайловского района Сумской области (Украинa). Украинец. Из крестьян. Образование 6 классов. В 1941-1943 годах проживал на территории, оккупированной немецко-фашистскими войсками во время Великой Отечественной войны.

В Красную Армию призван после освобождения родных мест в 1943 году Штеповским районным военкоматом Сумской области Украинской ССР. Стал вторым номером пулемётного расчёта в 1144-м стрелковом полку, а первым номером этого расчёта был его отец Емельян Лукич Сокол.

В боях Великой Отечественной войны с сентября 1943 года. Участник наступления советских войск по Левобережной Украине (Черниговско-Полтавская операция) и битвы за Днепр. При форсировании Днепра 3 октября 1943 года и обороне захваченного плацдарма уничтожил 2 огневые точки и до 10 солдат противника.

Пулемётчик 1144-го стрелкового полка 340-й стрелковой дивизии 38-й армии Воронежского фронта красноармеец Г.Е.Сокол отличился в ходе битвы за Днепр. При отражении вражеской атаки в районе деревни Синяк на Лютежском плацдарме расчёт отца и сына Соколов пулемётным огнём отсекли немецкую пехоту от танков. Когда к их позициям прорвались немецкие танки, огнём из противотанкового ружья погибшего солдата уничтожили один танк и один бронетранспортёр. Затем Григорий Сокол гранатами перебил гусеницу у второго танка. После боя было доложено, что отец и сын Соколы погибли в бою.

За мужество и героизм, проявленные в борьбе с немецко-фашистскими захватчиками, Указом Президиума Верховного Совета СССР от 10 января 1944 года красноармейцу Соколу Григорию Емельяновичу присвоено звание Героя Советского Союза (посмертно).

Однако после войны выяснилось, что отец и сын Соколы остались живы. Емельян Сокол заменил себе и сыну «смертные» медальоны с убитыми бойцами и без сопротивления сдались в плен. В плену якобы служил начальником следственного отделения в полиции.

Освобождён из плена чехословацкими партизанами 5 мая 1945 года. После проверки получил высшую награду Родины. Продолжал службу старшиной военной хлебопекарни. В апреле 1947 года уволен в запас, вернулся в родное село, стал работать в колхозе.

В 1947 году арестован сотрудниками Министерства государственной безопасности СССР. За добровольную сдачу в плен осужден и приговорён к 8 годам исправительно-трудовых лагерей. Указом Президиума Верховного Совета СССР от 14 ноября 1947 года был отменён Указ от 10 января 1944 года в части присвоения звания Героя Советского Союза Е.Л. и Г.Е. Соколам «в связи с необоснованным награждением».

После отбытия срока наказания вернулся в родное село. С марта 1956 года работал шофёром в автобусно-таксомоторном парке города Сумы. Жил в городе Сумы (Украина). Умер в 1999 году.

Был награждён орденом Ленина (10.01.1944), медалью «За отвагу» (17.10.1943).


 

Улановський Микола Сергійович

Капітан
Герой Радянського Союзу
Народився 14.12.1915 р. у с. Штепівка Лебединського району Сумської області в селянській сім'ї.
Закінчив Харківське піхотне училище в 1938 р.
В Радянській Армії з 1935 р., а в діючій - з червня 1941 р. Рота 774-го стрілецького полку (222-га стрілецька дивізія, 33-я армія, 1-й Білоруський фронт) під командуванням старшого лейтенанта Улановського М. С. форсувала 2.02.1945 р. ріку Одер південніше м. Франкфурт (Німеччина) і закріпилась на березі. В бою за плацдарм її бійці знищили 15 вогневих точок і багато живої сили противника.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 6.04.1945р.
Нагороджений орденами Леніна, Суворова III ступеня, двома орденами Вітчизняної війни І ступеня, медалями. Помер 18.03.1986р.






Усик Мойсей Тимофійович
Молодший сержант
Герой Радянського Союзу
Народився в 1899 р. у с. Помірки Лебединського району Сумської області в селянській сім'ї.
Закінчив початкову школу. Працював головою колгоспу. В Радянській Армії з 1941 р., а в діючій - з липня 1941 р. Снайпер 574-го стрілецького полку (121-а стрілецька дивізія, 60-а армія, Центральний фронт) молодший сержант Усик М. Т. до жовтня 1943 р. знищив 300 солдатів і офіцерів противника. Підготував у полку 70 снайперів, на бойовому рахунку яких до 1000 знищених гітлерівців.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 17.10.1943 р.
Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, медаллю "За відвагу".
Загинув 8.01.1944 р. Похований в с. Ліпно Любарського району Житомирської області.







Ухо Ілля Ігнатович
Гвардії старший сержант
Герой Радянського Союзу
Народився в 1923 р. у с. Ворожба Лебединського району Сумської області в селянській сім'ї.
Закінчив 7 класів, курси механізаторів, працював фактористом. У Радянську Армію призваний у лютому 1942 р. і направлений на фронт.
Командир мінометного взводу 276-го гвардійського стрілецького полку (92-га гвардійська стрілецька дивізія, 37-а армія, Степний фронт) гвардії старший сержант Ухо І.І. відзначився при форсуванні Дніпра. В ніч на 1.10.1943 р. у складі батальйону першим рейсом переправився на правий берег річки в районі с. Успенка (Онуфріївський р-н Кіровоградської обл.). Зайняв вогневу позицію, мінометники прикривали переправу піхоти*й артилерії.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 22.02.1944 р. Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, медаллю. Загинув 2.03.1944 р. Похований у селищі Веселі Терни Криворізької міськради.






 

Шумилов Іван Петрович

Полковник
Герой Радянського Союзу
Народився 28.05.1919 р. у с. Михайлівка Лебединського району Сумської області в сім'ї робітника.
Закінчив Качинську військову авіаційну школу в 1938 р., Військово-повітряну академію в 1955 р..
В Радянській Армії - з 1937 р., в діючій - з червня 1941р.
Льотчик 16-го винищувального авіаційного полку (6-й винищувальний авіаційний корпус, війська ППО країни) лейтенант Шумилов І. П. до лютого 1942 р. здійснив 112 бойових вильотів, у повітряних боях, особисто і в складі групи, збив 8 літаків противника, один із яких 4.01 Л 942 р. у районі м. Малоярославець Калузької області -тараном.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 4.03.1942 р. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1 ступеня, двома орденами Червоної Зірки, багатьма медалями.
Помер 22.06.1987р.






Повні кавалери ордена "Слава" Лебединщини.

Тонкошкур Федір Якович
Молодший сержант
Повний кавалер орденів Слави

 


Народився в 1920 р. у с. Боброве Лебединського району Сумської області в селянській сім'ї.
На фронті з 1943 року в складі 210-го гвардійського полку 71 -ї гвардійської дивізії, брав участь у боях з німецькими загарбниками на Курській дузі. Визволяв міста і села Сумщини.
Відбиваючи ворожі атаки за атаками, кулеметник Тонкошкур був поранений, але поля бою не залишив, за що був нагороджений орденом Слави III ступеня.
В Білоруській операції він був також поранений, але його "максим" продовжував громити ворога і знищив вогневу точку. Після недовгого лікування Федір Якович повернувся в свою частину і продовжував знищувати ворога, за що його нагородили орденом Слави II ступеня.
  На ризькому напрямку мол. сержант Тонкошкур відбивав атаку за атакою ворога, який вперто огризався, чим допоміг нашим військам заволодіти сильно укріпленим районом. В цьому бою він був тяжко поранений.

 

 

 


Хоменко Дмитро Миколайович
Гвардії старшина
Повний кавалер орденів Слави
Народився в 1924 р. у с. Бурівка Лебединського району Сумської області в селянській сім'ї.
На фронті з червня 1941 року в складі 16-ї гвардійської механізованої бригади 4-ї танкової армії. На підході до річки Дністер два взводи танкової бригади знищили 19 танків, 8 бронетранспортерів, 24 гармати та багато живої сили противника. За вміле маневрування танком у цьому бою механік-водій Хоменко був нагороджений орденом Слави III ступеня. Дмитро Миколайович за мужність і відвагу при визволенні міста Львів був нагороджений орденом Слави II ступеня. Гвардії старшина Хоменко брав участь у штурмі Берліна, звільняв у складі танкової бригади повсталу Прагу.
За мужність і відвагу у Берлінській та Празькій операціях Хоменка Д. М. було нагороджено Золотим орденом Слави І ступеня.
За бої на Сандомирському плацдармі екіпаж танка, яким керував Хоменко, знищив 2 танки, близько 10 гармат і багато живої сили противника, за що був нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня.
У 1948 р. відважний танкіст після демобілізації повернувся в рідне село.





Військові поховання воїнів Великої Вітчизняної війни та партизанів на території Лебеднщини.
Тільки у Лебедині поховано 591,Серед воїнів, які поховані на Лебединщині 7 Героїв Радянського Союзу: це Белозерцев М.О., Волох А.О., Назімов К.С., Сергеєв О.М., Влазнєв О.Л., Калініченко Г.М., Халенко В.І. 

Місто Лебедин

У сквері Радянської Армії поховано у братській могилі 118 радянських воїнів та 13 партизан. Серед похованих Герої Радянського Союзу Белозерцев Микола Олександрович та Волох Анатолій Олександрович.
У братській могилі на площі Свободи поховано 15 радянських воїнів.
У братській могилі на Троїцькому кладовищі поховано 79 радянських воїнів та партизан, у одиночній могилі похований Герой Радянського Союзу Калініченко Григорій Миколайович.
У братській могилі на Мироносщцькому кладовищі поховано 310 радянських воїнів. Серед похованих Герої Радянською Союзу Назімов Костянтин Савелійович та Влазнєв Олексій Леонтійович. У братській могилі на Покровському кладовищі поховано 15 радянських воїнів та в одиночній могилі Герой Радянського Союзу Халенко Василь Тванович.
У братській могилі по вулиці Першогвардійській біля лісництва поховано 9 Радянських воїнів.
У братській могилі села Токарі, біля клубу поховано 20 воїнів.
У братській могилі села Куданівка поховано 14 воїнів.
У братській могилі по вул, Короленка поховано 12 партизан та місцевого населення.

 

 




У 1985 році в лісопарку міста Лебедина, по проекту групи архітекторів міста, куди входив Гайдаш і скульптор Лисенко М.Г., збудовано меморіальний комплекс на честь загиблих воїнів та партизанів Лебединщини за період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р.
Вінчає комплекс скульптура Лебідь на своєму крилі несе пораненого бійця. На мраморних плитах комплексу викарбувані прізвища 1826 земляків міста, які загинули у Великій вітчизняній війні. На окремих тумбах, на мраморі викарбовано кількість земляків, які загинули по кожній сільській раді району .

 

 


Гудимівській - 260 чоловік
Курганській - 258 чоловік
МалоВисторопській-211 чоловік чоловік
Михайлівській - 328 чоловік
Пристайлівській - 230 чоловік
Червленівській -163 чоловіка
Бішкінській - 267 чоловік
Будильській - 503 чоловіка чоловіка
Ворожбянській - 692 чоловіка
Гарбузівській - 157 чоловік
Гринцевській - 284 чоловіка
М. Бобрицькій - 270 чоловік
Межиричській - 491 чоловік
Павленківській - 30
Рябушківській - 391 чоловік
Штепівській - 186 чоловік
Боровенській -238 чоловік
Василівській - 278 чоловік
В.Висторопській - 263
Голубівській - 304 чоловіка
Кам'янській - 327 чоловік
Катеринівській - 225 чоловік


До меморіального комплекса підведений газопровід, для вічного вогню, який запалюється на період проведення святкових заходів.
Меморіальні комплекси з пам'ятними знаками, на честь загиблих воїнів, партизанів та земляків, збудованих в селах: Бішкінь, Боброве, Боровенька, Будилка, Василівка, Великий Вистороп, Ворожба, Гарбузівка, Зелений Гай, Калюжне, Кам'яне, Катеринівка, Курган, М. Вистороп, Межиріч, Михайлівка, М. Бобрик, Павленкове, Пристайлово, Рябушки, Сіробабине, Червлене, Штепівка.
На цих комплексах зазначені прізвища земляків, які не повернулися з війни.
На братських та одиночних могилах похованих воїнів, партизанів та місцевих жителів, періоду Великої Вітчизняної війни, які не повернулися з війни, в населених пунктах району установлено 49 скульптурних пам'ятників, 14 обелісків, а також надгробні плити з нанесеними на них іменами похованих.
А всього, із кривавої Вітчизняної війни, не повернулося до своєї домівки біля 8 тисяч наших земляків, із 16 тисяч, які приймали участь у цій війні.

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91

Лучшие сайты Сумщины