Стрічка новин
З роси й води!: Кожен раз, коли я її згадую, бачу здалеку чи підходжу ближче, мене огортають особливі почуття любові й гордості. Я помічаю, Життя, довжиною в століття: Шкільні роки не повертаються, але вони в нашій пам’яті. Перша вчителька, перший і останній дзвоник, перша прочитана книга, перша закоханість... Лариса Матвіїва: «Творчість стала стилем мого життя»: Напередодні Дня журналіста розмову віч-на-віч ведемо із нашою колегою, з якою ми працювали в 90-х роках наприкінці минулого століття Про коропа, про Короп та про лебединця Сергія Шивякова: Спочатку, звісно, поговоримо про коропа. Та не про те, що воно за звір, де він літує та зимує, що з 5 порад фахівцям, які працюють дистанційно: - Робота з використанням гаджета або комп’ютера стала новою реальністю для мільйонів людей по всьому світу. І Україна не є Професор, доктор філологічних наук Олена Ткаченко: «Переконана, що в житті не можна робити гріховного, нарікати чи поганого бажати»: – Шановна Олено Григорівно, прийміть вітання з Лебединщини! Дякуємо, що погодилися поспілкуватися із читачами тижневика «Будьмо разом». Прорвемося!: Валентина Петрівна як не остерігалася коронавірусу, бо, стверджують лікарі, люди похилого віку найбільш незахищені перед цією загадковою 102: що трапилось? з 29 червня по 5 липня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 126 заяв та повідомлень громадян, з них 9 на момент реєстра­ції Не допустити зривів у постачанні природного газу населенню: ТОВ «Сумигаз Збут» звернувся до Міністерства енергетики України з проханням вжити всіх можливих заходів для недопущення зривів у постачанні Душа творить, бо в ній живе поет: 13 березня в затишних стінах гуртка «Бісероплетіння», який працює в Центрі позашкільної освіти,  відбувся  творчий захід, на який була запрошена

Ганна Михайлівна Лаврінченко може поправу називатися найбагатшою жінкою Кам’яного. І справа не в сріблі-золоті у її господі, як дехто може подумати, а в її родині – великій, дружній, працьовитій та веселій.

П’ять доньок-красунь народила і виховала Ганна Михайлівна. Коли далекого 1989 року родина переїхала до нашого села, жінка не шукала легких шляхів для життя, а відразу ж пішла працювати на комплекс дояркою. Слідом за нею і три її старші доньки: Світлана, Валентина та Тетяна. Ольга та Наталя ще були школярками. Робота кипіла в її руках, всьому, що вміла, навчала й доньок. Валентина до цього часу згадує мамину приказку: «Робіть так, щоб люди після вас не переробляли». Так вони роб­лять і до цього часу, навчаючи вже своїх дітей, а дехто й онуків.

Так у важкій праці, як одна мить, промайнули кращі роки сільської жінки. Стали дорослими доньки, виросли онуки, а їх у Ганни Михайлівни всього п’ятнадцять: одинадцять хлопчиків та четверо дівчаток. Вже й п’ятірка правнучаток підростає.

Є в цій родині ще одна особливість: ніхто з онуків не називає Ганну Михайлівну грубим словом «баба» чи на російський манер «бабушка», а тільки лаконічно й лагідно – бабуся.

Мати-героїня, берегиня справжньої української родини, де панують підтримка, повага та злагода. З упевненістю можна сказати: матір у цій родині вшановують не тільки на День матері, а кожного дня. Тож нехай так буде завжди. Зі святом Вас, мамо і берегине Ганно Михайлівно!

Світлана Левченко,

позаштатний автор тижневика «Будьмо разом»,

с.Кам’яне Лебединського району.

Додати коментар