Дехто вважає, що День журналіста України, який припадає на наступну суботу, – свято суто професійних пра­цівників засобів масової інфор­ма­ції.

Дозвольте не погодитися. По-перше, журналістика – це не лише професійна освіта, отримана після закінчення вишу. Це – стан душі, що не завжди залежить від професії (чимало відомих майстрів пера і мікрофона у свій час мали освіту, не по­в’язану із журналістикою – вчителя, ін­же­нера, будівельника, медика тощо). По-друге, творчо обдарована людина, яку Бог і батьки цим наділили, не може не писати, незалежно від віку, статі, фізичного стану. Це вже – на все життя. Якраз на таких енту­зіас­тах і тримається сьогодні преса, в тому числі і тижневик «Будьмо ра­зом».

Про людей, які допомагають її творити, роблять змістовною і цікавою, я й розповім.

47 років свого життя віддав Володимир Ткаченко справі підготовки фахівців для сільського господарства країни. З них понад 32 роки був ди­ректором  Маловисторопського рад­госпу-технікуму ім.П.С.Рибалка. За йо­го керівництва навчальний заклад став одним із кращих в Україні, а Володимир Миколайович отримав почесне звання Заслужений пра­цівник сільського господарства. Але життя не стоїть на місці. Сьогодні Володимир Миколайович проживає в Сумах, має більше вільного часу. Для творчості – теж. Тому на сторінках тижневика часто з’являються його розповіді про колишніх колег із навчального закладу, інші матеріали, які приваблюють своєю об’єктивністю, теплотою, професійністю.

Ще одного позаштатного автора газети теж із званням Заслуженого, але працівника культури України, знає більшість у Лебедині. Це – Ольга Паливода. 50 років віддала Ольга Федорівна, як мовиться, від дзвінка до дзвінка, педагогічному училищу ім.А.С.Макаренка (тепер – коледж). Її активності можна по-доброму позаздрити. Вона – учасниця самодіяльного клубу «Надвечір’я», активістка різних міських заходів. А ще Ольга Федорівна – позаштатний автор тижневика. При тому – різноплановий. Особливо вдалими є у неї розповіді про людей, які живуть і працюють поряд.

Майже десять років активно спів­працює із редакцією Лідія Миколаївна Можаєва із Києва. І це, незважаючи на солідний вік і серйозні проблеми із здоров’ям!

А як обійтися без краєзнавчих мате­ріа­лів, історичних досліджень, які регулярно готують Василь Федорович Па­зинич і Володимир Іванович Кравченко.

Сьогодні, у передсвятковий день, не можу не згадати про ветеранів лебе­динської журналістики, які по кілька десятків років віддали цій справі і добре знані не лише в нашому краї. Це члени Національної спілки журналістів України Надія Солодовник та Олена Лубенська. Будь-яка тема для них не є складною. А ще вони ведучі щомісячних тематичних сторінок у газеті: Надія Миколаївна – жіночої «Між нами, жінками», а Олена Андріївна – «Четвергові посиденьки». За­па­м’я­талися їхні матеріали? Правда класні!

Газета, та й ви, шановні читачі, багато втратили б без цікавих матеріалів Світлани Левченко із Кам’яного, Богдани Гусак із Малого Висторопа, Олексія Дученка, Катерини Кобиліної, Надії Косолап, Тетяни Боровик, Аліни Огієн­ко, Наталії Кубрак, Ольги Лахтар, Тетяни Чуйко із Лебедина, а також Лідії Бугайової із Будилки, Лідії Майковської із Гарбузівки, Віталія Меланича та Людмили Лисенко із Сум, Анатолія Печеного із Глухова, Ніни Бурчак із Середино-Буди та багатьох інших.

Ось так і живе у сьогоднішніх непростих умовах колектив тижневика «Будьмо разом» при співпраці із позаштатним активом. Їхній вклад у нашу спільну справу надзвичайно важливий. Тому гуртом робимо для вас, шановні читачі, цікаву і змістовну газету.

Не підведемо і в майбутньому. Обі­цяємо. Зі святом, Днем журналіста України!

За дорученням колективу

Василь Дацько,

головний редактор тижневика «Будьмо разом»

та інтернет-видання «Лебедин press»,

Заслужений журналіст України.