Стрічка новин
102: що трапилось? з 15 по 21 червня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 139 заяв та повідомлень громадян, з них 15 на момент реєстрації містили Ціни на ринку на 19 сiчня 2021 року: М’ясо (1кг) – 120-140 грн. Сало (1кг) – 50-120 грн. 102: що трапилось? з 16 по 21 березня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 111 заяв та повідомлень громадян, з них 9 на момент 102: що трапилось? з 27 липня по 2 серпня 2020 року: 28 липня до чергової частини надійшла заява від 46-річної місцевої мешканки про те, що в певний період часу з веранди Трощили, руйнували, вивозили…: Вдатися до роздумів на цю тему і взятися за написання матеріалу підштовхнув візит на батьківську дачу. Ціни на ринку на 1 липня 2020 року: М’ясо (1кг) – 100-140 грн. Сало (1кг) – 50-120 грн. Підопригори запрошують на фестиваль БОРЩУ: Як ми вже повідомляли, у селі Підопригори Лебединського ра­йону, де щороку проводився «Квартал Фест», у цьому році до Дня Незалежності У Лебедині врятували чоловіка: 13 вересня о 14:30, на лінію екстреного виклику «101», надійшло повідомлення про необхідність надання допомоги по вул. Сумська в м. Віктор Лисянський: «Постійно згадую Михайлівку, лебединських друзів»: На цей раз ми поспілкувалися з колишнім, одним із кращих сільських голів Лебединщини, Віктором Лисянським. Щастя любить тишу: Дивлюся на сучасну молодь, стосунки між юнаками і дівчатами і роблю висновок: не вміють вони будувати своє щастя і берегти

Валентина Петрівна як не остерігалася коронавірусу, бо, стверджують лікарі, люди похилого віку найбільш незахищені перед цією загадковою

хворобою, але потрапила в небезпечну ситуацію.

Син, який приїхав увечері до неї з продуктами, запідозрив щось неладне:

–Мамо, ти не захворіла? Щось з тобою не так!

І не помилився. «Швидка», яка прибула на виклик, забрала хвору до лікарні. А там Петрівна почула загрозливий діагноз: двостороння пневмонія. Де вона взялася серед літа? В районній лікарні хвору не залишили: пневмонію, виявляється, зараз лікують тільки в обласному центрі, де перевіряють хворого на коронавірус. Слава Богу, обійшлося. Але Валентина Петрівна на власні очі побачила, яку нелегку ношу несуть сьогодні медпрацівники, яким доводиться в перші дні рятувати хворих з підозрою на цю страшну хворобу: незручна уніформа, важко дихати, спробуй у гумових рукавичках знайти у хворого вену, яка тікає з-під рук. І кожного дня вони наражаються на небезпеку «вхопити» вірус. А вдома ж у кожного сім’ї, діти, старенькі батьки.

Валентина Петрівна, спостерігаючи за лікарями, медсестрами обласної клініки, дивувалася, де вони за таких тяжких умов знаходять для хворих слова підтримки, співпереживання. Як допомагають часом їхні усмішки, поради, жарти. А влада цього не бачить, «годуючи» українських медиків пустопорожніми обіцянками про виділені їм високі доплати.

І пацієнти в палаті видалися Валентині Петрівні напрочуд приємними людьми. За два тижні лікування вони стали хорошими друзями, надійними сусідами, які завжди поспішають на допомогу. Спасибі їм!

Повернувшись додому, жінка дізналася від рідних, щось в усьому їм допомагали сусіди Валентини Петрівни: і господарство порати, і на городі лад давати, бо бур’ян розпустив свої пазурі по всьому городу.

В неділю Петрівна зібрала на грядці мисочку полуниці, зварила вареники і запросила Ніну і Катерину – своїх ближчих сусідів, які ніколи не залишають її в біді. Сиділи аж до смерку: слухали Валентину Петрівну, розповідали свої новини. Побідкалися, що дощ чомусь обминає Лебедин, на городах усе горить. А коронавірус не відступає, спека його не бере. В політиці щодня якісь «зашквари» та все проти простого люду. Нас знову лякають високими цінами з осені за газ, електроенергію, з 1 липня нібито мінімальний розмір пенсій у людей з відповідним страховим стажем збільшиться на… 74 гривні.

– Спасибі владі за це, – із сумом у голосі говорить Ніна, – але що можна купить сьогодні за 70 гривень? У Верховній Раді, виявляється, половина мільйонерів. І знову приймають закони для себе, для власного збагачення.

–Так, – мовила Катерина, – в інших краї­нах судять і президентів, прем’єрів, чи­нов­ників вищих рангів. А в Україні всі вони недоторкані, бо мають гроші, щоб відкупитися від закону.

– Мамо, – обізвався до Петрівни в телефоні Альоша, – я до тебе не додзвонюся. Як ти?

– А ми тут з дівчатами розговорилися. Давно не бачилися.

– То почекайте, я вам зараз тортик до чаю підвезу. Іра тільки-но закінчила пекти. І ми з вами чаю поп’ємо із задоволенням. Тобі після хвороби потрібні хороші емоції. Ви там про політику не дуже гомоніть. Нічого, прорвемося, все буде добре.

Валентина Петрівна, поклавши слухавку, посміхнулась. Вона таки щаслива: її люблять родина, сусіди, друзі. А це – головне!

Додати коментар