Стрічка новин
Шановні жителі міста Лебедина та району!: У зв’язку з карантином, відповідно до статей 29, 30, 32 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та постанови Річка Псел перетворилася в смітник: В Сумській області річка Псел сильно забруднена відходами з каналізації, місцевий водоканал проблеми не бачить. Провели чемпіонат України віртуально: Попри те, що в світі карантин, це не привід відмовлятися від активного життя. Це й довела Всеукраїнська федерація кіокушинкай карате.22 Не забуваймо про позитив: З приходом нової влади завжди покладаєш надії на молодих, перспективних, повних прогресивних ідей, готових до реалізації новітніх проєктів посадовців та Казочка для дорослих «Зайчик і проблеми»: Зібралися звірі на нараду. Медвідь каже: – Дорогенькі! В лісовому бюджеті нуль гривень! Що робити? Їжак, не спи! 55 літ, як одна мить: Рівно 55 років крокують життям Любов Петрівна та Ярослав Олек­сі­йович Максимович. Наші дорогі, любі батьки днями відзна­чають смарагдове весілля. Криза совісті й душі: Життя, як смолоскип: спалахнуло – і раптом згасло. У ці ней­мо­вір­но тяжкі дні, коли родина прощається з найріднішою людиною, 60 років була Катря, а тепер – Ксена: Ой, люди добрі, що мені сьогодні зранку було! Звечора лягли з дідом спати. Я ж, як завжди, ногу, ту котру Лебединці мітингували: Лебединці мітингували проти закриття продовольчого ринку. З приводу ситуації, яка наразі склалася із закриттям лебединського ринку, дивіться у відео. Уривки Лебединських розмов: Розмовляють дві жіночки: – Оце у нас у селі було храмове свято. Поз’їжджалися родичі до людей, а з ними діти. Бігають

У вересні цього року фаховому пе­да­­­го­­гічному коледжу ім.А.С.Ма­ка­рен­ка в­и­пов­­нюється 90 років. Редакція розпо­чинає цикл розпо­відей про людей, які із покоління

в покоління своєю звитяжною працею творили історію учбового закладу.

Спогади… Спогади...

90 років незабаром святкуватиме  Лебединський фаховий педагогічний коледж ім.А.С.Макаренка. Ця ювілейна дата нині спонукає до осмислення пройденого, до спогадів, роздумів, дає хорошу нагоду ще раз згадати особливі моменти у житті колективу педучилища. Пам’ять – буденна скарбниця, яка зібрала у моїй свідомості не лише події вчорашнього дня, а й давньоминулі рідні, близькі серцю роки півстолітньої праці у дружньому, високопрофесійному, в недалекому минулому педагогічному училищі ім.А.С.Макаренка (нині коледж). Адже це справжня скарбниця досвіду, мудрості, таланту та ювелірної праці.

Під час роботи в училищі змінювалися керівники (їх було 5), обновлювався педколектив, але всі самовіддано виконували та виконують свою благородну місію – вчити вчителя.

У кожного своя доля. Моя педагогічна (вчительська) пов’язана з роботою в педучилищі (50 років). Колектив дієвий, згуртований, в якому тепла, родинна атмосфера, доброзичливість, сердечна простота. Мені усміхнулася доля, працювати у такому колективі – одне задоволення. Люди шановані, завжди підтримають, допоможуть. Від кожного педагога ми, молоді викладачі, брали потрібну частинку досвіду і розуміння світу. І кожному з них ми вдячні за те, що вони не поскупилися своїми набутками.

Навчальному закладу пощастило із ке­рівниками, які разом з педагогічним колек­тивом розуміли, що в них велика відпо­ві­дальність за престиж училища, високу якість підготовки кадрів. І тому всі працювали злагоджено, досягаючи мети бути завжди в перших рядах.

Викладачі трудового навчання: Віктор Стрижаков, Володимир Глушак, Ірина Ліщина, Віктор Кулішенко.

 

Викладачі, члени циклової комісії біологів: Лариса Бірюкова, Світлана Дремлюга, Ольга Паливода (голова циклової комісії), Людмила Клисенко, Віра Ковалівнич, Ніна Костенко, Ніна Курило, Галина Ярошенко.

Для тих, хто в ньому навчався, заклад був і залишається святинею, храмом науки, звідки вони понесли в життя почуття добра, дружби, взаємодопомоги та взаємовиручки.

Училище свого часу слугувало і педшколою (1930р.), і пед­технікумом, і військовим шпиталем під час Великої Вітчизняної війни, і вчительським інститутом, комунальним закладом Сумської обласної ради і, нарешті, ще один статус – фаховий педагогічний коледж. Кадровий потенціал в усі часи роботи закладу – високий професіоналізм. І внаслідок самовідданої праці викладачі досягали нових звершень на освітянській ниві.

 

Директор педучилища Василь Панасович Свищ (1963-1977 р.р.).

Василь Панасович пройшов через горнило Другої світової війни, особливо як перекладач англійської мови (аташе). Нарешті довгоочікувана Перемога. За покликом серця він – педагог, викладач англійської мови, а заодно – директор училища. Його життя і трудова діяльність – частина багатої історії учбового закладу. Завжди виважений, стриманий, інтелігентний. Людина з великими моральними якостями, щирим, добрим серцем.

У Василя Свища зачаровували прямота, пунктуаль­ність, а педколектив з умілим керівником досягав професійних висот у підготовці освітянських кадрів. Василь Панасович любив природу, тому подвір’я педучилища було суцільним розарієм, який обрамлював у центрі скверу фонтан, а навкруги – екзотичні дерева, красою яких любуються і донині.

ІЗ НИМ ПРАЦЮВАЛИ

Микола Кондрашов, подружжя Володимир та Зінаї­да Кабанець, Іван та Олена Фалько, Володимир та Валентина Мовчан, Павло та Тетяна Іваненки, Олександра Ковтуненко, Лідія Підвезько, Зінаїда Рудик, Іван Литвиненко, Катерина Лубенська, Евеліна Байцурова, Микола Костюков, Василь Бриль, Алла Руднєва, Борис Хижняк, Павло Бадьорний, Людмила Сєргєєва (Вічна їм пам’ять).

Цей колектив з енциклопедичними знаннями, масою передових ідей багаторічної послідовності, які випереджали час, навчав, виховував, творив, виводив заклад на вищий рівень у підготовці педагогічних кадрів. Все це проходило через душу і серце педколективу. Тому хочеться низько вклонитися та подякувати всім, хто працював тоді в учбовому закладі, за їх високий професіоналізм, тепло сердець та щоденне виконання високої місії – навчати вчителя.

 

Викладачі Юрій Чернов, Олена Фалько, Ольга Паливода, Павло Бадьорний, Іван Безуглий (перший ряд);

Микола Костюков та Василь Бриль (другий ряд) з колишніми випускниками. 15 червня 1989 рік.

 

Викладачі училища брали участь у зведеному хорі України до ювілею Т. Г. Шевченка. Чернеча гора, м. Канів. 25 травня 1989 рік.

Ольга ПАЛИВОДА,

На превеликий жаль, влітку 1977 року сталася жахлива трагедія. Педколектив осиротів. Не стало керманича, завуча та двох викладачів. Але життя продовжується. У нас новий директор Павло Михайлович Лунін (1977–1998рр.) – Заслужений учитель України, орденоносець, відмінник освіти, має державні нагороди. До того ж стратег, далекоглядний педагог, неперевершений господарник, має високий авторитет роботи на керівних посадах. Ніколи не підвищував голос на підлеглих. У цей період відбулися зміни в навчальному процесі: в училищі створено музей А.С. Макаренка, музей народознавства – центр впровадження музейної педагогіки у навчально-виховний процес. З 1995 року училище співпрацює з Сумським державним педуніверситетом ім. А.С. Макаренка та Глухівським національним педуніверситетом ім. О.П. Довженка у справі реалізації ступеневої підготовки фахівців.

1986 р. – училище є базовим для Центрального регіону України зі спеціальностей «Початкова освіта» та «Дошкільна освіта».

Відбувається великий набір студентів. Педучилище стало Вищим комунальним закладом Сумської обласної ради. Відкрилися профільні відділення: музичне, фізкультури і спорту, початкова освіта з допоміжною кваліфікацією: філологи, історія і право, мистецтвознавство, інформатика та інші.

Дирекції та педколективу було нелегко, адже здійснювалося будівництво нового корпусу, гуртожитку, котельні, теплиці. Усі підставляли своє плече.

Павло Михайлович весь час націлював педагогів допомагати студентам опановувати найважчу і найсміливішу в світі науку – бути людиною, до того ж професійно підко­ваною і конкурентоздатною. Директор сам підбирав кад­ри з кращих учителів шкіл міста, оберігав їх.

Циклова комісія філологів (зліва-направо): Олександра Мукасєєва, Марія Проценко, Людмила Сєргєєва, Віра Кулик (голова комісії), Ніна Волощук, Євгенія Мозгова, Анна Корсун, Тетяна Степанова.

Павло Лунін вручає Ользі Паливоді посвідчення «Відмінник освіти України» (1982р).

Група викладачів училища (зліва-направо): Петро Сухін, Павло Бадьорний, гість свята (прізвище невідоме), Павло Лунін, Микола Костюков, Василь Бриль, Галина Шкурко, Євеліна Байцурова, Зінаїда Рудик, Олена Фалько, Катерина Лубенська, Лідія Підвезько, Людмила Сєргєєва, Галина Ярошенко.

Не терпів ніколи бездіяльності. І вик­ла­дачі своєю май­стерністю, ха­риз­­мою, про­фе­сі­й­ною дос­кона­лістю запа­лювали студентів на досягнення мети. Директор гордився ді­во­чим духовим оркестром  «Гусарочка» (він був ініціатором його ство­­рення), а постійним керівником ансамблю був Святослав Якушко.

У педколективі з`явилися нові обличчя. Микола Малюта, незмінний завуч, який обіймав цю посаду протягом 32 років, Галина Віштал, Валентина Зеленська, Галина Сахно, Любов Міщенко, подружжя Валерій та Людмила Кабанець, Дмитро та Галина Любченки, Віктор та Зінаїда Полоз, Варвара Дученко, Марія Проценко, Галина Шульга, Анастасія Ворона, Ніна Курило, Петро Кірдіщев, Людмила Метлуше­нко, Анатолій Костен­ко, Василь Подоляк, Катерина Демченко, Галина Федірко, Галина Парфило, Галина Лугова, Олена Жовба, Микола Короленко, Володимир Свириденко, Віктор Костромцов, Олег Коваленко, Таїсія Грицай, Марія Петріченко, Володи­мир Шрамко, Ніна Лобко. Всі вони навчали, виховували та готували студентів до самостійного професійного життя. Дирекція та педколектив відповідально виконували свою місію – підготувати сучасного, конкуренто­­спромож­ного, молодшого спеціа­ліста для системи освіти України на основі галузевих державних стандартів, створення умов творчої самореалізації молодої людини, впровадження сучасних освітніх технологій в умовах модернізації змісту педагогічної освіти, входження у європейський освітній простір, вивчення та поширення позитивного досвіду педпрацівників училищ і педколеджів Центрального регіону України.

Як раніше, так і сьогодні в коледжі атмосфера постійного творчого пошуку. Всі викладачі проходять перепідготовку за програмою «Intel» Навчання для майбутнього».

Викладачі мають державні нагороди, ордени та медалі, звання «старший викладач», «викладач-методист», грамоти Міністерства освіти та науки, отримують подяки, грошові премії.

Слід подякувати дирекції та педколективу училища за щоденне виконання високої місії – вчити вчителя.

Ольга Паливода,

колишній викладач

педучилища (з 1965 року),

Заслужений працівник

культури Украни.

Фото з особистого архіву

автора та музею

А.С. Макаренка педколеджу.

(Далі буде).

Коментарі  
+1 #1 Парфюмер 23.07.2020, 22:01
..." Директор педучилища Василь Панасович Свищ (1963-1977 р.р.)..."
- Неверно. В.П.Свищ погиб в автомобильной аварии в 1976 году вместе с Василием Ивановичем Панченко, которого вы, пани О.Паливода, не упомянули в своём мартирологе по неизвестной причине.

..."Василь Панасович любив природу..."
- Не спорю. А любимым его факультетом в педагогическом училище был муз-пед. Потому что это был самый высокопрофессиональный факультет, знаменитый лэйбл училища, который знали по всей Украине и выступлений которого на празднествах всегда ждали. Не буду скрывать, Василию Панасовичу всегда очень нравилось заглянуть к преподавателям муз-педа и на торжествах, и, пардон, фуршетах к праздничным датам вдоволь наспiватися на полгода вперёд. Я точно знаю это от отца, да и фото этих мероприятий того времени у меня имеются.
Вы, пани Паливода, в те годы в педучилище не работали, пришли позже при П.Лунине. Но то было уже другое время, другие люди и порядки, диаметрально противоположные существовавшим при Василии Панасовиче. Подобно тому как эпоха искренних человеческих отношений не может длиться вечно, утрачивая свои символы с печальным уходом настоящего и всеми уважаемого руководителя с демократическим стилем управления.
Поэтому для будущих своих воспоминаний, пани О. Паливода, отставьте мифологию и лукавый официоз в сторонку, пока есть живые очевидцы и свидетели, знающие как оно было на самом деле.
Цитата
Додати коментар