Ви коли-небудь кололи кабанця в своєму господарстві? Ні? Ага, кололи. Значить, ситуація вам знайома.
О! Це явище незабутнє. Весь цей процес починається рано-вранці, до сходу сонця з голосного вигуку біля воріт: «Кілера викликали?» А «кілер» - це колій, зазвичай, постійний і обов’язково веселий, з серйозним почуттям колійського гумору. (Між нами - ніколи не беріть колія без гумору - не будуть свині вестися).
Далі розпочинається дійство, якого ви і в кращому театрі не побачите (і не почуєте). Тільки починається процес обсмалення, як, в очікуванні першої чарки і свіжої шкварки, починаються вони - колійські спогади і придибенцїї. Одну із цих придибенцій мені по секрету розповів знайомий «кілер».
Задумав Іван заколоти кабанчика. Швиденько змотався до сусіда - Петра, щоб, поки жінка десь пішла, справитися з роботою, а до розбирання вона підійде і дасть лад продукції. Так і зробили. Закололи, обсмалили, почистили, почали розбирати, як і належить, з ніг. Заніс Іван одну ногу в комірчину, поклав. Пішов за другою, заніс в комірчину... а на полиці в коморі вже лежать дві ноги. Став Іван, подумав:
«Я ж одну заніс, де взялось дві?» Повертається до колія:
– Петре, ти скільки ніг відрізав?
- Дві. А що?
- Нічого. Скільки ще невідрізаних ніг у тебе?
- Ще дві. А в тебе дві, все нормально.
- Ні, ненормально, іди сюди.
Пішов Петро в комору, рахують ноги разом. Дивуються вже вдвох. Ходять від свині до комори, а зрозуміти не можуть: в коморі вже три ноги, а невідрізаних ще дві. Дивуються: нічого ще ж не пили, а галюцинації вже почалися. Якби ж у когось одного, а то в обох разом. Мара, та й годі!
Коли це жінка вийшла з кухні і почала приводити їх до тями:
– Хлопці, давайте вже свіжини, пора піджарювати. Чого ви ходите один за другим?
Коли ж хлопці знехотя розповіли їй про свою біду, вона тут же зі сміхом розставила все по своїх місцях:
– Ти ж, Іване, не сказав мені звечора, що будемо різати свиню, от я і пішла на базар та купила ніжку свинячу на холодець. Давайте вже свіжини!
А ви кажете, що заколоти кабанця, це просто.
Ні, це - явище незабутнє!
Але моя вам порада - перед тим, як заколоти кабанця, порахуйте в нього ноги.
Так, на всякий випадок.
Іван Кислиця.