Стрічка новин
Кому на Сумщині вдається знайти роботу на карантині: Коронакриза стала справжнім викликом для служби зайнятості. На Сумщині, як і в цілому в Україні, відбулося суттєве зменшення кількості вакансій Кому заважав стенд?: У ніч з четверга на п’ятницю минулого тижня в нашому місті сталася подія, яку, можливо, не кожен і помітив. Та Третина хворих не мають жодних симптомів: На Сумщині третина хворих на коронавірус не мають жодних симптомів. Про це повідомляють у Сумському обласному лабораторному центрі. За даними Станом на 27 вересня 2020 року на Сумщині 3672 випадки захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 123 осіб (Суми - 65, Шостка - 6, Конотоп - 18, Глухів - 1, Педагогічна стежина довжиною в століття: Саме так. А починалася вона десь у 20-х роках минулого століття, коли молода радянська країна (як кажуть, з пісні слова Кібербулінг чи небезпечна гра? Що потрібно знати: Інтернет-технології стали невід’ємною частиною життя сучасного суспільства. У 3 роки малюки самостійно дивляться мультики на YouTube, Підопригори запрошують на фестиваль БОРЩУ: Фестиваль БОРЩУ – таку нову забаву під відкритим небом на День Незалежності України вирішили провести в селі Підопригори Лебединського району. Інформаційна платформа «Допомога поруч»: Міністерством соціальної політики України запроваджено інформаційну онлайн-платформу «Допомога поруч» для надання адресної допомоги вразливим верствам 34-ті роковини Чорнобильської катастрофи: 26 квітня – день пам’яті тих, чиє життя 34 роки тому передчасно обірвала Чорнобильська трагедія, день людської шани та вдячності Кількість безробітних рекордно зросла на Сумщині: На Сумщині зафіксували рекордну кількість безробітних. За два місяці карантину до центру зайнятості звернулися понад 10 тисяч людей.

Коли серпень передає свої повноваження, свої щедроти вересню, коли, як говорив класик української літератури Максим Рильський,

«серпень з вереснем стискають», святкує день народження чарівна, як і ці пори року, жінка – Марія Миколаївна Литвиненко. А цьогоріч він у неї особливий – ювілейний. Поскільки в нас не заведено вказувати прекрасній половині людства на літа, то і ми цього робити не будемо. Лише зазначимо, що ювілей поважний і вагомий.

Роки завжди чомусь поспішають у далину. Ось про це розмірковує і Марія Миколаївна. А їй так хочеться повернутися в яскраве дитинство, коли любов`ю, ніжністю і теплом її обігрівали батьки – Микола Гаврилович і Раїса Герасимівна. Вони були простими сільськими трударями: батько – трактористом, мама – продавчинею у місцевому магазині. За роботою, домашніми клопотами по господарству їм, як кажуть, і вгору було ніколи глянути. Однак вихованням дітей займалися. Їхня мудра народна педагогіка дала гарні результати: доньки виросли працьовитими перш за все, чуйними, добросовісними, щедрими душею і співчутливими серцем. І як свідчення тому: все це повернулося їм сторицею. Бо ж сьогодні Раїса Герасимівна оточена любов`ю, шаною своїх Марійки і Світланки, яка теж мешкає в Лебедині. Дочки доглядають за своєю хворою мамою, яка проживає тепер разом із родиною Марії, а Маша  – ще й за свекрухою.

Часто Марія Миколаївна подумки заглядає і в студентську юність, коли по закінченню Кам`янської середньої школи навчалася в Сумському коопера­тивному технікумі, здобуваючи спеціальність бухгалтера. Які то були роки! Чарівна пора, яскраві будні, хоча й напружені від навчання, а ще цікаві зустрічі, незабутні враження від принад обласного центру. Та направлення взяла в рідні краї, бо вони дорогі і милі серцю, адже й до батьківського дому у Кам`яному було з Лебедина ближче.

Професії бухгалтера не зрадила. Спочатку трудилася в Лебединській райспоживспілці, потім – у міськторзі. А коли на існуванні останнього поставили крапку «мудрі » керів­ники, професійна доріжка привела Марію Миколаївну на початку 1990-го до виконавчого комітету Лебединської міської ради, де вона й зараз працює головним спеціалістом відділу бухгалтерського обліку. І знову ж двадцять один рік пролетів так блискавично, що й не віриться Марії Миколаївні. Тут вона зарекомендувала себе, як високопрофесійний спеціаліст, наставник молодих колег і просто, як людина з найкращими рисами якості. У кожного з працівників колективу відділу надто відповідальна робота, адже забезпечує точність, чіткість усіх розрахунків. А за тими ж розрахунками – усе місто. Тому і Марія Миколаївна намагалася весь час бути «в курсі», аби бухгалтерський механізм не давав збою.

Її досвід, професійність і людські якості поважають як колеги з відділу, так і працівники міськвиконкому. Коли б у будь-який час не звернулися з будь-яких питань до Марії Миколаївни, вона завжди надасть вичерпну відповідь, допоможе розібратися у тераді цифр, а ще поставиться зі щирістю, подарує посмішку, скаже добре слово.

У ці ювілейні дні Марія Миколаївна підводить підсумок і власного родинного життя. Зі своїм чоловіком Михайлом Івановичем вони з одного села. Та хіба він, у свій час старшокласник, звертав увагу на маленьку на зріст, молодшу на кілька років ученицю? Звісно ж, ні. Однак допомогла йому розгледіти в Марійці красуню його рідна сестра, яка дружила з дівчиною й ходила з нею до одного класу. І Михайло задумався: «А й справді красуня!» Відтоді й закрутилося – завертілося. Спочатку Михайло здобував професію, потім – Маша. Та хоча й короткими були зустрічі в рідному селі, однак єднали їхні серця. А згодом і весільний рушничок прослався на їхню спільну стежину.

Чи щаслива жінка Марія Миколаївна? Звичайно ж! Впродовж життя крокувала поряд із коханим чоловіком, який довгі роки займав неспокійну посаду начальника Новотроїцької установки комплексної підготовки газу Полтавського газопромислового управління, а вона була його надійним тилом. Разом виростили сина, діждалися невістки, онучки. Сьогодні Віталій із Лілією і Емілією проживають у Сумах. Найприємніші миттєвості охоплюють стар­ших Литвиненків, коли приїжджають Литвиненки-молод­ші. Защебече онученька Емілія – і радісно стає на душі в Марії Миколаївни і Михайла Івановича. Тут бабуся Марія швиденько збирає на стіл вишукані страви – майстриня ж у їх приготуванні і дбайлива господиня. Про це свідчать і порядок у домі, і численні квіти на затишному подвір`ї, і гостинність. А ще Марія Миколаївна – добра подруга, привітна колега, щедра сусідка, відкрита серцем і душею до людей. Такою її виховали і зростили батьки, передавши у спадок свої найкращі людські якості. Такою вона й крокує життям упродовж усіх своїх років, які вже щедро накувала зозуля. Та попереду – нові справи, нові зустрічі, нові турботи. Тож дай, Боже, здоров`я нашій ювілярці!

 

Від імені колег Тетяна ТАРАН, Світлана ЧУМАК,

м. Лебедин.

Додати коментар