Стрічка новин
У реанімації через падіння з возу: Учора 7 квітня, до Сумської обласної клінічної лікарні з політравмою і струсом головного мозку був госпіталізований 69-річний мешканець села Ворожба Станом на 25 вересня 2020 року на Сумщині 3474 випадки захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 122 осіб (Суми - 81, Шостка - 5, Конотоп - 13, Ромни - 1, Щастя любить тишу: Дивлюся на сучасну молодь, стосунки між юнаками і дівчатами і роблю висновок: не вміють вони будувати своє щастя і берегти Молодi були ми: Випускники Лебединського медичного училища імені професора М.І. Сітенка працюють у різних куточках України і далеко Карантин з 6 квітня: На час карантину в Україні заборонено перебувати у громадських місцях без маски чи респіратора, пересуватися групою більше двох, прогулюватися у парках Славиться Василівка трударями: У 1782 р. в селі Василівці була збудована перша Свято-Троїцька церква. Це будівництво здійснювалось більш ніж на 70 років пізніше Три донечки – три сонечка: Зараз сучасні сім’ї мають по одній-дві дитини. Троє й більше дітей – це надзвичайна рідкість і водночас радість. Олександр та Обережно шахраї!: Лебединський відділ Роменської місцевої прокуратури вже неодноразово повідомляв про боротьбу поліції та прокуратури із шахраями, які вчиняють злочини Глаголiв дуб: Весна 1968 року змінила в моєму житті не лише місце проживання, а й багато чого іншого. Я ще далі відійшов Заборона на лов водних біоресурсів: Діятиме весняно-літня заборона на лов водних біоресурсів відповідно до статтей 9, 10 Закону України «Про рибне господарство,

У кожної людини, як писав Тарас Шевченко, своя доля і свій шлях широкий. Так і в Ніни Чхун із с. Ворожба: все своє, як і годиться.

Недавня зустріч з Ніною Павлівною надихнула мене розповісти про цю чарівну жінку, дружину, маму, бабусю, педагога із 35-річним стажем неспокійної професії. А ще про її родину, яку вона так ретельно оберігає і про яку дбає разом із чоловіком Анатолієм Васильовичем ось уже більше 50 років.

Вважаю, що власний день народження – 1 вересня – символічно визначив Ніні Павлівні подальший шлях у життя. По-перше, бути завжди першою, по-друге, присвятити всю себе вихованню підростаючого покоління.

Ніна Павлівна Голуб (таке її дівоче прізвище) народилася у Кролевецькому районі в багатодітній, але дружній і порядній сім`ї. Тяжкі післявоєнні роки. Четверо дітей у родині. Нелегко доводилося батькам. Та вони робили все для того, щоб діти жили в достатку, любові. Трьох доньок Ніну, Раїсу, Лідію і наймолодшого сина Олексія батьки виховували працьовитими, сумлінними, ввічливими, чемними, добрими, порядними, друж­ними, розумними.

Ніна (найстарша з доньок) з дитинства мріяла стати вчителькою. Однак спроба вступити до педагогічного вузу не увінчалась успіхом, хоча й навчалася в школі добре. Рік довелося попрацювати на заводі. Та доля знала задуми дівчини, тож і повела її своїми таємними шляхами до педагогічної справи. Як не дивно, але спочатку через вступ до Глухівського технікуму механізації і електрифікації, а потім до Харківського інституту механізації і електрифікації сільського господарства.

Отримавши в 1969 році два дипломи: перший – технік-електрик, а другий  символічний – дружини, тепер уже в складі родини Чхунів,  за рекомендацією директора технікуму приїжджає в мальовниче село Ворожбу – одне з найбільших сіл Лебединського району, до чисельного педагогічного колективу СПТУ №36. Відтоді саме воно стало педагогічною пристанню подружжя на все життя. У Ворожбі пройшли їхня молодість, час становлення, народження дітей і онуків, а головне – їхнього професійного зростання.

Ніна Павлівна віддала училищу 35 років свого життя, пройшовши шлях від майстра-електрика до викладача спецдисциплін, комсорга, профорга, парторга. І найголовніша в тих роках посада – заступника директора училища з виховної роботи (20 років віддала їй). Це були роки активного життя, роки, сповнені відповідальною повсякденною працею і на роботі. і вдома. Та все вдавалось Ніні Павлівні, бо її кредо: завжди любити дітей і бути справедливою. Звісно, зовсім непросто було поєднувати і роботу, і сім`ю. «Коли розпочинався мій педагогічний шлях, – згадує Ніна Павлівна, – в училищі навчалося 700 учнів, педагогічний колектив нараховував більше 100 чоловік. Художня самодіяльність на той час була поставлена на високий рівень, учні брали участь у районних та обласних конкурсах, фестивалях художньої самодіяльності, студентських балах, що проходили в ра­йонному Будинку культури. В училищі був організований вокальний ансамбль за участю і учнів, і педагогів».  Ніна Павлівна всьому цьому давала лад, а ще кожного року організовувала туристичні походи до Спадщанського лісу. Та й сама була активною учасницею художньої самодіяльності, котра розквітала на той час і у Ворожбянському сільському будинку культури, і в училищі, бо ж ой як гарно співала. «Я дуже любила і люблю співати, особливо українські народні пісні, люблю спілкуватися з людьми, – ділиться спогадами Ніна Павлівна. – Тож все це робила залюбки».

І сьогодні, коли роки повернули на осінь, коли училищні справи лише в пам`яті, Ніна Павлівна вся в роботі: займається домашніми справами, дбає про своїх онуків, про їхню подальшу долю, вирощує квіти, які дуже любить, як справжня берегиня, підтримує родинні вогнища і власної сім`ї, і сімей своїх сестер та брата, допомагаючи їм, зустрічається з подругами за чашкою кави, щоб погомоніти про життя-буття.

Першого вересня, в день народження Ніни Павлівни, в її заквітчаний дворик завітають дорогі для неї люди. Першим привітає, як завжди, коханий чоловік Анатолій Васильович. Він вдячний долі за такий подарунок – ніжну, привітну, люблячу дружину. Вітання, мабуть, почне зі слів: «Моя дорога золотаюшка» (так він її ніжно називає). Син Сергій і донька Інна обов`язково зі своїми родинами відвідають маму, бабусю, адже вона в них вклала стільки материнського вміння, турботи, тепла і любові, щоб виростити гідними людьми. І досягла своєї мети. Говорять, якщо жінка відбулася не тільки, як мама, а ще і в професії, то це чудово. А нашій Ніні Павлівні це дійсно вдалося. І це чудово й справді!

З щирими привітаннями до іменинниці завітають також свати, сусіди, подруги, рідня. І ми, Ніно Павлівно. Ваші односельці (а Вас знають всі), приєднуємося до всіх привітань і бажаємо Вам міцного здоров`я, залишайтеся такою ж щирою, людяною і порядною та з притаманною тільки Вам посмішкою і співучою душею.

Людмила ЛИСЕНКО,

позаштатний автор тижневика

«Будьмо разом»,

с. Ворожба.

Додати коментар