Стрічка новин
До уваги громадських об’єднань осіб з інвалідністю: Урядом прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 р. № 166 «Деякі питання надання фінансової Наші помічники: Її ім’я і прізвище, шановні читачі тижневика «Будьмо разом», часто зустрічають на сторінках видання під різними матеріалами. 102: що трапилось? з 7 по 13 грудня  2020 р.: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 100 заяв та повідомлень громадян, із них 6 на момент реєстрації містили 102: що трапилось? з 9 по 15 березня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 113 заяв та пові­домлень громадян, з них 9 на момент 102: що трапилось? з 30 березня по 5 квітня 2020 року: 30 березня зі служби 102 надійшло повідомлення від 31–річного мешканця одного із населених пунктів Лебединщини про те, що з власної Дослідження крові роблять у Лебедині: Лебединська центральна районна лікарня придбала імуноферментний аналізатор для визначення антитіл до коронавірусу SARS-CoV-2. Яна ТРОФИМЕНКО: «...Шлях до перемог не буває без перешкод»: Лебединська каратистка, чемпіонка і володарка Кубка світу Яна Трофименко розповіла читачам тижневика “Будьмо разом” про свій шлях до успіху. Анатолій Сахно, Почесний громадянин Лебедина: «Хто хоч рік побув учителем – ним залишається назавжди»: Своєю малою батьківщиною киянин Анатолій Сахно, якого знають на Лебединщині як талановитого письменника, співака, музиканта, вважає село Будилку, По Сумській області за минулий та поточний тиждень епідемічна ситуація по захворюваності на короновірусну хворобу ускладнюється. : За 31.07.2020 року зареєстровано 24 випадки захворювань, в тому числі 14 випадків по м. Недригайлів. За 01.08.2020 р. зареєстровано 20 Поліцейські викрили у шахрайстві жителя Лебединщини: Більш ніж п‘ять тисяч гривень збитку спричинив чоловік своїй сусідці, видуривши у неї спочатку мобільний телефон, а потім гроші.

В історії Маловисторопського коледжу ніколи не було дефіциту педагогічних кад­рів, тут постійно тривав відбір фахівців  з тих,хто бажав працю­вати

викладачем у навчально­му закладі. Приклади були різ­ні. Хтось зумів пропрацювати рік-два і змушений був покинути пе­дагогічну роботу, а є цілий ряд особистостей, які прийняли особливі вимоги навчальної установи і залишились на все життя. Саме до тих, хто спробував працювати і пов’язав своє життя з Малим Висторопом, відноситься сім’я Сиріт - Володимира Миколайовича та його дружини Валентини Григорівни. Приїхали вони  до навчального закладу після за­кінчення Полтавської сільсько­гос­подарської академії.

Володимир Миколайович більш схильний до управлінської пра­ці, бо він це ввібрав від батька – відомого господарника із полтав­ської Ор­жиці, його ж дружина, Валенти­на Григорівна, прикипіла до викла­дацької роботи. Володимир Сирота яскраво працював на педа­го­гічних і управлінських посадах у навчальному закладі, а після розподілу радгоспу-технікуму на дві самостійні установи, здолавши певні перипетії, очолив виробниче підприємство. І ось уже понад двадцять років успішно ним керує. Засновниками господарюючого суб’єкта та трудами і вміннями В.М. Сироти село отримало надійного роботодавця і технологічно зразкове підприємство з виробництва рослинницької продукції. Він добрий господарник, знаючий і уміючий організатор виробництва, авторитетний фахівець у регіоні, переможець багатьох професійних конкурсів у великій аграрній кам­панії.

Дружина Валентина Григорівна понад сорок років зразково пра­цює  в навчальному закладі викладачем економічних дисциплін.

Нині розповідь про неї…

…Грація, з якою во­на прийшла до при­мі­щення навчального закладу,в моїй пам’яті закарбована і понині. В елегантній сукні, з бездоганною зачіскою, злегка усміхнена, струнка, як гілка весняного верболозу, легким кроком зайшла до мого кабінету. Я тоді працював заступником директора з навчальної роботи, тому перші настанови на педагогічну діяльність для Валентини Григо­рівни йшли саме від мене. Вона слухала все дуже уважно, вдумливо. Запитання задавала виважено. Про обов’язкове подальше її навчання в педагогічному університеті сприйняла спокійно і з задоволенням. На мене вона справила при першій зустрічі ду­же позитивне враження, таким воно залишається й тепер, бо яскра­во демонструє своєю високо­ефек­тив­ною  діяльністю зразкову працездатність і високі людські  чесноти, що успадкувала від ба­тьків.

Молодий педагог  швидко за­своїла викладацькі технології, доб­­­­ре оволоділа методиками нав­чан­ня студентів, а невдовзі започаткувала своє бачення окремих підходів до формування еко­номічного мис­лення у майбутніх фахівців сіль­ськогосподарського виробницт­ва. Випускники заочної форми навчання хутенько рознесли добрі вісті про просвітницькі здатності молодого педагога, і її стали запрошувати консультантом в окремі підприємства, а також для публічних виступів перед керівниками господарств та їх підрозділів.

Повага від студентів до Валентини Григорівни прийшла з першого року праці і залишилась  дотепер.Таке може заслужити тільки той, хто добре відноситься до молоді, розуміє її, вміє з нею потоваришувати та ще й грамотно вести лабіринтами тієї науки, яку доносить до їхньої свідомості. Вона для студентів стала головною консультанткою, а для окремих – і подругою на період навчання і на подальше життя.

Ініціатива і творчість не на словах, а на ділі є запорукою того, що Валентина Сирота – завжди  що­річ­на учасниця виставки передового педагогічного досвіду в столиці. ЇЇ творчі доробки набули масового поширення і великої уваги серед колег та керівництва системи аграрної освіти України і неодмінно відзначаються нагородами орга­ніза­торів відповідних заходів.

У навчальному закладі за багато років створена така аура, що студенти і педагоги – це єдиний організм, який живе як цілісна сис­­тема, роками випробуваними ал­го­­­рит­мами дій і намірами на кра­­ще і раціональне сприйнят­тя нового у навчанні і культурі. Героїня цього нарису  є одним із головних провідників кращих навчальних і виховних традицій,вона це не просто вміє, а є витонченою майстринею у своєму ре­мес­лі, завжди переймається рів­нем підготовки студентів до оволо­дін­ня навчальним предметом, який викладає, сприяє різнобічно то­му, щоб за­своєння економічних категорій у майбутнього фахівця відкладались якомога глибше.

Викладачка протягом всіх років педагогічної діяльності формує у студентів економічне мислен­ня, тобто вчить молодь системно розуміти закономірності економіч­но­го розвитку суспільства, сут­­ності явищ і процесів, що від­­бу­ваються в діяльності госпо­дарю­­ючих суб’єк­тів і країни.

Сьогодні ж пані Валенти­на йде в ногу з тим педаго­гіч­ним життям, що скориговане епі­­демією коронавірусу. Саме во­на першою створила і запрова­дила в педагогічну практику навчального закладу віртуальний навчальний кабінет з економіки агропромислового бізнесу, який є для студентів методичним центром в опануванні предметом. Вона оволоділа європейським досвідом дистанційного нав­­чан­ня і використовує його у пед­а­гогічній діяльності. Зокре­ма, Валентина Григорівна майстерно послуговується інструментами ко­­­му­­нікацій зі студентами онлайн, навчила їх користуватись онлайн-сервісами, створю­вати відео-конференції; система­тич­но  зби­рає електронні файли з са­мос­тій­ними роботами, контролює виконання ними індивідуальних завдань і підготовки курсових робіт.

Особливо професійно Ва­­­лентина Григорівна прояв­­ляє себе в роботі як куратор навчальних груп. Вона турботливо переймається родинними клопотами своїх підопічних, вміє допомогти їм по­радами, консультаціями.

Щод­ня з нею поряд зі власними  успіхами і невдачами  від вступу і до випуску пройшло багато молоді. Вона має щирі контакти з батьками своїх вихованців. Всі її студен­ти пам’ятають Валентину Гри­горівну як доброго наставника і розрадницю, як другу матір, що зразково підводить  до самостійного життя  значну когорту юнаків і дівчат. Теплота і щирість таких відносин легко підтверджується міцними стосунками  педагога з випуск­никами. Останній приклад це добре демонструє. Коли Валентина Григорівна зазнала значного хірургічного втручання, то її щодня  відвідувала велика група її випускників. Лікар був ошелешений такою кількістю мо­лодих людей, які приходили  до пацієнтки. Вони приїздили з різних куточків Сумщини. «Такого в лікарні на моїй пам’яті ще не було», – сказав він мені  при вході до палати хворої. – Я ще не бачив, щоб вчительку щоденно відвідувала така кількість її вихованців.Ми тут їм влаштували чергу на побачення. Пускали по двоє до хворої. Такого авторитетного педагога серед студентів лікую вперше!».

…Валентина Григо­рі­в­­на прекрасна дру­жина, зразково веде домашнє господарство, а воно у неї немаленьке, бо ж потрібно виростити овочі, вигодувати птицю не лише для себе і чоловіка, а й для дітей, які так полюбляють материнську опіку і турботу. Діти для неї понад усе. Материнське серце пані Валентини їх обігріває і готове віддати все, що має.

ЇЇ велику доброту відчули ба­тьки свої і чоловіка, яких во­на доглядала  до останнього подиху. Проявляла при цьо­­му турботу і терплячість, пова­гу і сердечність. Своєю старан­ніс­тю і заповзятливістю вона дарує оточуючим повагу. До її гостинності тягнуться  родичі обох  родин. Вони полюб­ляють у неї гостювати, бо завжди оточені неабияким піклуванням і увагою. ЇЇ гос­тин­ність  неймовірно щира і довершена. А ще вона вміє товаришувати, віддана і щира подруга.

Від батька зоотехніка-се­лек­ціо­нера Григорія Дмитровича взяла високий рівень працездатності і охайність у діловодстві, а від мами Катерини Володимирівни – головного бухгалтера радгоспу-технікуму, відповідальність і глибоку про­фесійність та уміння зразково вести домашнє господарство, незважаючи на значну зайнятість  на роботі. Валентина Григорівна, як струнка береза, тягне корінням із-під землі енергію від батьків для власного життя і передає це дітям Олегу та Альоні і особливо виплеканій, вже помічниці, онучці Маргариті.

Нинішнього першого вересня Валентина Григорівна Сирота зустріла сороковий навчальний рік на педагогічній праці.Цей день для неї – свято торжества знань, особливий день поваги до своєї професії і студенства. Вона йшла до навчального закладу з новими задумами і з добрим настроєм, бо саме цього дня черпає силу на перспективу праці і душевного омолодження.

…Якщо ви, шановний читачу, їхатимете Малим Висторопом і на ганку чепурного двору побачите розкішні фіолетові квіти кучерявого клематісу та різнобарвні троянди – знайте: то  садиба Сироти Володимира Миколайовича та його дружини Валентини Григорівни. Тут уквітчане все подвір’я, тут затишок, доглянутість і привітність господарів.

Володимир Ткаченко.

м.Суми.

Коментарі  
0 #1 девушка 11.09.2020, 22:08
Хорошие выходные взрослого — это обычный день в детском саду: дневной сон, немного мультиков, вкусненького покушать и ничего не решать.
Цитата
Додати коментар