Стрічка новин
З роси й води!: Кожен раз, коли я її згадую, бачу здалеку чи підходжу ближче, мене огортають особливі почуття любові й гордості. Я помічаю, У Сумах СБУ блокувала підпільне виробництво алкоголю: Співробітники Управління Служби безпеки України в Сумській області у взаємодії з Головним управлінням Державної фіскальної служби області під процесуальним Кабмін знизив ціну на газ: Відтепер гранична ціна на газ із лютого – 6,99 грн за кубометр. Це означає, що постачальники газу більше не зможуть До уваги отримувачів житлових субсидій!: Управління праці та соціального захисту населення виконкому Лебединської міської ради нагадує: У  зв’язку з наближенням осі­нньо-зимового періоду Верховна Рада відкрила ринок землі в Україні: Закон про ринок землі підтримала більшість народних депутатів. На позачерговому засіданні Верховної Ради України в ніч з 30 на 31 День вишиванки: Традиційно у третій четвер травня в Україні відзначається День вишиванки. Цього року, через карантин, не будуть проводитися масові урочистості Яна стала переможцем: Студентка Лебединського педа­го­гічного коледжу спеціальності «Музичне мистецтво» Яна Сіробаба стала лауреатом І ступеня Міжнародного конкурсу У Лебединському районі однорічна дитина отримала опіки: Сталося це вчора, 23 вересня, у Лебединському районі. До поліції надійшло повідомлення  про те, що хлопчик перекинув на себе чайник До уваги пільговиків та отримувачів житлових субсидій!: З 1 серпня 2020 року в Україні відкрито ринок природного газу для побутових споживачів, що надає можливість громадянам самостійно обирати ...А спомин повернув у юність: Прочитала в газеті «Будьмо разом» від 19 листопада цього року зворушливу розповідь-пам’ять про курсанта Юрія Молодику під заголовком «Він був

Йшла з магазину. Неочікувано поряд скрипнули гальма легковика, і він зупинився. Із салону виглянув молодий чоловік та запитав чемно,

чи не знаю я вулицю, яка йому потрібна. Я розповіла юнакові, як на неї проїхати. Він знову ж чемно подякував і тут же простягнув мені візитку-рекламу, в якій зазначалося його ім`я, номери телефонів і вказувалися речі, котрі він закуповує. Серед всього іншого значилося: нагороди років Другої світової війни, нагороди за працю. Ось так!

На жаль, я прочитала зміст візитівки, коли вже пилюка здійнялася за вишуканою іномаркою. Мені так захотілося розпитати молодого чоловіка, пильно дивившись йому в очі, куди ж він подіне ті нагороди: чи за кордон відправить, чи переплавить на цінний метал, чи… Та ще цікавило, за скільки ж він купить ті нагороди?

Згодом зателефонувала дітям, запитавши, чи не знають, часом, яка інформація «гуляє» в Інтернеті щодо купівлі-продажу нагород і ціни на них? «Купують за дуже низьку ціну», – одержала відповідь на своє запитання. А далі мені ж запитання від дітей: «Ви надумали продати найдорожчу сімейну реліквію? Це ж пам`ять!»

Та ні, ні в якому випадку я не мала наміру продавати пам`ять про свого батька. Це його нагороди. Ними відзначено його самовіддану працю на благо Вітчизни, на благо народу. Він все життя протрудився: спочатку комбайнером, збираючи дорідні врожаї на українських полях, згодом у держлісгоспі, займаючись переробкою деревини. Він був трудоголіком. Він був прикладом любові до праці, до життя, до людей. Пройшов нелегкий шлях, адже на його долю випали голодомор, сирітство (рано залишився без мами, а згодом і батька – забрала війна), фашистський концентраційний табір і остарбайтерство. А коли повернувся на рідну землю, спочатку поринув у хліборобську працю, а з часом – у робітничу. Він мав найкращі людські якості: доброту, самовідданість, чесність, доброзичливість, народну мудрість, а головне – працелюбність.

Наш батько і дідусь був прикладом і для дітей, і для онуків у всьому. Мої діти знали про ці нагороди, гордилися дідусем, вклонялися його пам`яті. Роблять це й сьогодні. Правнуки, коли приїжджають на гостину, теж відвідують місце останнього прихистку свого прадідуся, приносять квіти. А ось нагороди прадідуся я показала нещодавно, після того, як отой молодик із дорогої автівки запропонував мені їх продати. Ви б бачили, як світилися радістю і гордістю очі хлопців – моїх онуків. Вони розглядали орден, медалі, пам`ятні ювілейні знаки та все розпитували про кожну з них. І про свого прадідуся.

Думаю, що всі його нагороди залишаться й надалі нашою родинною реліквією і з покоління в покоління передаватиметься пам` ять про дідуся і прадідуся-працелюба. Його нагороди – це часточка нашої родинної історії життя. А історію хіба можна продавати? І я наказала своїм онукам берегти й історію, й пам`ять про своїх предків.

А на закінчення зазначу: до якого блюзнірства вдаються молоді люди, котрі вже народилися в нашій незалежній державі – продають історію. Запам`ятайте: без минулого немає майбутнього.

Віра Дмитренко,

ветеран педагогічної праці.

Коментарі  
0 #1 Баклан 12.09.2020, 11:19
Яка така ІСТОРІЯ? Грощі понад усе!
Цитата
Додати коментар