Стрічка новин
До 90-річчя учбового закладу (оновлено): У вересні цього року фаховому пе­да­­­го­­гічному коледжу ім.А.С.Ма­ка­рен­ка в­и­пов­­нюється 90 років. Редакція розпо­чинає цикл розпо­відей про людей, які із покоління «Якщо є мрія, досягнувши її, вважаєш себе щасливим»: На цей раз розмову віч-на-віч ми ведемо з нашим земляком, а нині жителем м. Харкова, тренером-викладачем із велоспорту Олександром Звоновським. Смачного вам!: У нашому місті не один рік працює кулінарія, що по вулиці Героїв Май­дану. Тут завжди можна підкріпитися сві­жою випічкою. Особливо З історії педагогічного: Поринемо спогадами в історію педа­гогічного коледжу. Раніше – педагогічне учи­лище, переглянувши світлини різних ро­­ків, віднайдені в архіві викладачем Васи­лем Подоляком. 102: що трапилось? з 23 по 29 листопада 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшла 91 заява та повідомлення громадян, з них 5 на момент реєстрації містили Казочка для дорослих «Зайчик і проблеми»: Зібралися звірі на нараду. Медвідь каже: – Дорогенькі! В лісовому бюджеті нуль гривень! Що робити? Їжак, не спи! Справа, що об’єднує: Сергій Буката – не лише відомий у місті приватний підприємець, засновник ТМ «Бук», а ще – успішний блогер. Його канал Дослідження крові роблять у Лебедині: Лебединська центральна районна лікарня придбала імуноферментний аналізатор для визначення антитіл до коронавірусу SARS-CoV-2. Станом на 16 вересня 2020 року на Сумщині 2640 випадків захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 87 осіб (Суми - 71, Шостка - 3, Конотоп - 5, Лебедин - 1, На Лебединщині чоловік обібрав матір: Із заявою про крадіжку в поліцію звернулась 77-річна жителька Лебединького району. Жінка розповіла, що тривалий час відкладала

Давно це було. Поїхали з Токарів два сусіди у неділю кіньми на базар. Один з них швидко скупився і повернувся додому. Дочка другого, дівчинка років шістнадцяти,

яка з нетерпінням чекала батька, адже той обіцяв купити їй смаколиків, прибігла вияснити, чи скоро повернеться батько.

Сусід говорить: «Ти знаєш, з твоїм батьком трапилася біда. Поламалось колесо під Лебедином. Я не можу йому зараз його відвезти, бо сторгувався з куданівським мужиком, що той купить у мене кабана, і я йому його відвезу. А батько просив, щоб ти взяла під навісом нове колесо, вимастила дьогтем і котила йому назустріч».

Дівчина так і зробила: взяла нове колесо, вимастила дьогтем і покотила. Але ж колесо дуже незручно котити! Тому вона його і котила, і несла, і тягла. Вибилась із сил, розпатлана, вимазана дьогтем, – такою побачив її батько, що їхав назустріч. І навіть перехрестився, подумавши, чи не трапилась біда з дочкою?

– Доню, що з тобою? Куди ти котиш колесо?

– Мені сусід сказав, що в твоєму возі воно зламалося, щоб я взяла нове колесо, добре вимастила його дьогтем і котила тобі назустріч.

–Запам’ятай, доню, в народі кажуть: «Коли коле­со ламається, чо­ловік розуму на­би­рається». Справ­­­ж­ній чоло­вік повинен знайти вихід сам. А вірити сліпо, не думаючи і не проаналізувавши ситу­ацію, не можна. Сусід просто пожартував.  Хоча жарт для тебе виявився і неприємним. Довіряти можна не кожному. Один може пожартувати, другий обдурити, третій підставити.  А ти, доню, повинна бути, як губка – вбирати інформацію, аналізувати і, як печінка, все переробити і нейтралізувати.

 

Коли медична маска доречна

Обласна лікарня. Знаючи високу кваліфікацію хірурга і його поважне ставлення до людей, під кабінетом завжди збирається багато пацієнтів. Так було і цього дня.

До першого в черзі підійшла жінка і попросила: «Коли зайдете до хірурга, скажіть, будь ласка, щоб він вийшов до мене на кілька хвилин».

Зайшовши в кабінет, пацієнт сказав: «Вибачте, будь ласка, Вас у коридорі чекає жінка, яка дуже просила, щоб Ви до неї вийшли».

– А молода жінка? – запитав хірург.

– Та ні, у літах уже.

– Може симпатична?

– Та ні, медична маска їй якраз доречна.

– Тоді хай зачекає.

Підготував Олексій Дученко, м. Лебедин.

 

Як онук діда вилікував

Петро, який вже розміняв сьомий десяток, дуже полюбляв оковиту.  Його дружина Настя чого тільки не робила, щоб відвадити чоловіка від чарки: і клала дурман у горілку, і возила до знахарки. Але результат був нульовий. Одного разу, після чергової сварки. Настя зі злістю сказала: «Дідько з тобою, пий, хоч залийся. Може осліпнеш від неї». А Петро все частіше скаржився на слабкий зір. Свідком цих частих сварок був дванадцятирічний онук Василько. І одного разу, коли дід захропів, хлопчик заклеїв його окуляри лейкопластиром. Дід прокинувся, кліп, кліп, а нічого не бачить. І як закричить: «Я осліп! Нічого не бачу! Рятуйте! Жінко, веди  мене до знахарки!»

А дружина йому у відповідь: «Так тобі й треба: дочекався, допився, свиня».

З тих пір дід Петро із горілкою «зав’язав».

Лідія Можаєва, м. Київ.

Спеціально для тижневика «Будьмо разом».

Додати коментар