Стрічка новин
«Маско, я тебе знаю...»: Світ охопила велика біда: людей косить тяжка хвороба, яка не вибирає, хто бідний, хто багатий, а медицина не в повній Спеціалісти на всI сто: Сьогодні ми багато говоримо про співчуття, співпереживання, турботу про людей одиноких та поважного віку. Зовсім не гадалося, що колись і Гарний товариш, патріот, справжній козак: Наш побратим, учасник бойових дій в Афганістані  Сергій Іванович Бойко народився в с. Ворожба на Лебединщині. Він є заступником голови Коли п’яному море по шию: В народі кажуть, що п’яному море по коліна. А я хочу розповісти, коли п’яному море може бути і по шию. Любительське рибальство на орендованих ставках: Відповідно до ст. 51 Водного Кодексу України та ст. 14 Закону України «Про аквакультуру» орендарі водного об`єкта зобов`язані передбачити місця Зеленський звільнив 7 голів райдержадміністрацій на Сумщині : 21 квітня, Президент України Володимир Зеленський підписав низку кадрових розпоряджень, зокрема про звільнення деяких очільників районів Сумської області. Прорвемося!: Валентина Петрівна як не остерігалася коронавірусу, бо, стверджують лікарі, люди похилого віку найбільш незахищені перед цією загадковою 102: що трапилось? з 22 по 28 червня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 132 заяви та повідомлень громадян, з них 16 на момент реєстрації 10 травня - День матері: Ганна Михайлівна Лаврінченко може поправу називатися найбагатшою жінкою Кам’яного. І справа не в сріблі-золоті у її господі, як дехто може Подробиці ДТП на трасі Суми-Лебедин: «Інформація про ДТП надійшла до служби порятунку “101” о 14:44 від працівників екстреної медичної допомоги. За попередніми даними зіштовхнулися два

Валентина якраз заходилася робити ревізію в кухонній шафі, як її гукнув чоловік:

– Там тебе Сергіївна кличе. Якась розмова є.

Одягнувшись, Валентина вийшла за хвіртку.

«Ой, скільки листя за ніч насипалося з дерев, – пробігла в голові думка. – Тепер цей килим прибирати треба».

Поліна Сергіївна, сусідка по вулиці спра­ва, якраз цим і займалася, озброїв­шись мітлою і граблями.

– Валюню, а ти чому не виходиш? Удвох веселіш працюватиметься. Та й погомоніти зможемо. Щось уже трохи спину прихопило…

Валя вирішила, що шафа почекає до вечора, і теж взялася до роботи. Сухе листя приємно шурхотіло під ногами і навіювало якісь приємні спогади. Чоловік допомагав носити наповнені поліетиленові мішки на город, де вони восени збирали листя на купу для компосту.

– Оголошую перерву, – трохи стомлено озвалася Сергіївна. – Я тебе пиріжком пригощу. Сьогодні ранком щось не спалося, так я знайшла собі роботу. Та й син повинен заїхати, а він дуже любить пиріжки з капустою. Просив Олег з десяток масок пошити, бо дітвора все їх десь губить. І тканину мені привіз. Так я два дні за машинкою. А в тебе які новини? Бо давненько не бачились.

– Я влаштувалася на підробіток. В моєї знайомої, яка живе в Харкові, у мами інсульт. Так я за нею доглядаю. Позмінно працюю через день. З незвички дуже стомлююсь. Але відмовити Тетяні не змогла.

– Ну, нічого. Нехай видужує бабуся. Їй скільки років?

– Уже чималенько – 82-й рік. Але вона молодець. Вже вчимося ходити. У Вас, Сергіївно, я чула, сестра захворіла на коронавірус? Так по телевізору сьогодні повідомили, що той, хто лікуватиметься амбулаторно, вдома, і має підтвердження цієї хвороби від лікаря, виписані рецепти, зможе отримати грошову компенсацію за придбані ліки. Тому нехай збирає чеки з аптеки. Може, пощастить.

– Та де там! Знаєш, як у народі кажуть: «Як надума бідний женитись, то й день малий…» Це багатим людям скрізь кабінети відкриті, і вони знають, в які двері стукати. А ми цих грошей від держави не діждемось. Це треба лікаря додому викликати, щоб рецепти виписав. Та до них зараз і не додзвонишся, а то й телефон відключають.

– Згодна, Сергіївно. Краще б лікарі виписували безкоштовні рецепти по ковіду – і ніякої тоді мороки людям. А то збирай чеки, пиши заяву в управління соцзахисту, а вони на дистанційній роботі…

– Мені ще Тетяна телефонувала з Харкова й розповідала, що там зараз орудують «віконні» аферисти. Їздять по невеличких містах, селах на Харківщині і пропонують людям встановити склопакети по знижених цінах. Просять давати передоплату. Один чоловік робить заміри вікон, а жінка бере гроші, видає чек, як і годиться.

– Як це передоплату? Може, який аванс?

– Ні. Одна 70-річна жінка заплатила за два вікна половину суми – 2120 гривень. Побоялася всі гроші віддавати. А через два дні комерсанти приїхали знову. Мовляв, завод не відпускає товар, потрібна вся сума. Жінка позичила в сусідів і віддала ще 2 тисячі.

Через місяць вікна повинні були встановити, але на дзвінки ніхто не відповідав. У нас теж такі «заробітчани», Поліно Сер­гіївно, можуть з’явитися, але вже, мабуть, весною.

Поділилася Валентина з сусідкою сумною звісткою про те, що 7 листопада трагічно загинув журналіст, який вів телепередачу «ДНК». Розбився на легкомоторному літаку.

– Ми з чоловіком так любили її дивитися. Повчальні життєві історії там показували, і Олександр душевно про все розповідав. 41 рік лише йому.

Сергіївна зітхнула:

– Всі, як то кажуть, під Богом ходять, але ж знаємо, що береженого він береже.

Півгодини відпочинку минули непомітно. Жінки взялися знову за роботу. Можливо, ще й наступного дня зустрінуться. Бо надворі – лис­топад.

Додати коментар