Стрічка новин
На Сумщині — 94 випадки коронавірусу: Станом на ранок 25 квітня у Сумській області зафіксовано 94 випадки захворювання на коронавірус (+4 за добу). 47 людей вже Чи потрібні сучасній людині танці?: Анастасія, 13 років: – Звичайно, потрібні. Звісно, не всі стануть професіоналами. Але для власного всебічного розвитку – так. Дезінфек­ційні ро­боти у під’їздах багатоповерхівок: У зв’язку з запо­бі­­ганням пандемії Коро­на­вірусу у міс­ті здій­снюють різні профілактичні захо­ди. Так, працівники  КП «Лебе­­ди­нська ЖЕК» проводять дезінфек­ційні ро­боти Сильна духом: Ці два слова вповні характеризують Надію Іванівну Діденко, жительку с.Курган. Хоча ця мила й чарівна жінка родом із Прикарпаття, однак «Дівчата  STEM» Лебединського педагогічного коледжу: Попит на STEM-спеціалістів та спеціалісток  збільшується з кожним роком. Практично 80% робочих місць, які на даний час швидко розвиваються, вимагають Станом на 14 вересня 2020 року на Сумщині 2502 випадки захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 101 особи (м. Суми - 46, Шостка - 8, Конотоп - 15, Охтирка - На конкурс: Сергій із Лебедина (прізвище просив не називати) на одній із водойм Лебединщини ловив карасів і зміг «вполювати» на досить тонку Чорнобиль – скорбота пам’яті людської:   Невблаганно спливає час. Але не старіє пам’ять. Вона повертає нас до жахливої трагедії, що сталася 35 років тому. 26 квітня Лебединські поліцейські оперативно викрили чоловіка, який обікрав свого родича: Аби збагатитися, зловмисник викрав золоті вироби у брата. Однак залишитися невикритим йому не вдалося, працівникам відділення поліції №3 (м. Лебедин) Із Днем Перемоги!: Ветерана Великої Вітчизняної війни Олександра КУТКОВОГО добре знають у нашому  місті. Зараз йому вже 97 років. Олександр Васильович був частим

Прочитала в газеті «Будьмо разом» від 19 листопада цього року зворушливу розповідь-пам’ять про курсанта Юрія Молодику під заголовком «Він був схожий на маму»,

який трагічно загинув у квітні 1971 року. І думками поринула у спогади, у юність. Це було ніби зовсім недавно, а стільки ж років пролетіло! Читала, згадувала і плакала. Юрія Молодику я добре знала.

Ми навчалися тоді в новій, красивій школі №6. Я в 10-А (класний керівник – Галина Силівна Шкурко), а Юрій – в 10-Б (класний керівник  – Клавдія Романівна Радченко). Наші класи були розташовані поряд на 3 поверсі. Учнів було багато. У 1968 році в школі випускалися п’ять класів. Серед усіх випускників Юрій Молодика був особливим. На мій погляд, він відрізнявся від своїх однокласників-ровесників розсудливістю, витримкою, мудрістю, ввічливістю. Був активістом, добре навчався. Брав участь у всіх святкових заходах, шкільних вечорах, спортивних змаганнях. Спорт – це його стихія, бо готував себе до вступу у військове льотне училище. Був завжди підтягнутий, стрункий, вродливий, тож подобався всім дівчатам нашого класу. Й до цього часу пам’ятаю його спортивну постать, красиву ходу.

У ті роки багато учнів займалося спортом у різних секціях. Школа гриміла від спортивних успіхів, перемог на різних рівнях. А любов до спорту їм прищепив Іван Степанович Радченко – вчитель від Бога, який підготував у свій час і майбутніх олімпійських чемпіонів.

Пам’ятаю наш випускний вечір 1968 року. Всі красиві, святково одягнені, схвильовані. Отримуємо атестати про середню освіту і напутні слова від учителів, директора школи Михайла Федоровича Зініча. Востаннє звучить прощальний «Шкільний вальс», і зі сльозами на очах залишаємо рідну школу. Перед нами – доросле життя.

Світанок зустрічали на нашому, мальовничому тоді, Лебединському озері.

Після випускного розлетілися, хто куди. Одні поїхали вступати у технікуми, вузи, інші залишилися в рідному місті й пішли працювати на його підприємства. Юрій вступив у Чернігівське військове льотне училище. Ми ним пишалися.

На жаль, одного квітневого дня 1971 року Лебедин сколихнула страшна звістка: курсант 4 курсу військового льотного училища Юрій Молодика під час тренувального польоту трагічно загинув. Вона була шоком для рідних, друзів, однокласників 1968 року випуску, вчителів і учнів школи, знайомих, усіх лебединців. З болем і сумом у серці ми всі проводжали нашого Юрія в останню путь…

Як швидко летять роки! Зими змінюються веснами, весни-літами. Уже інші учні навчаються у нашій школі №6, інші покоління, зі своїми поглядами і звичками.

Але нашого випускника 1968 року Юрія Молодику ми не забудемо ніколи! Він залишиться в нашій пам’яті і серці назавжди – молодим, вродливим і найкращим!

Вічна і світла йому пам’ять!

Щиро дякуємо газеті «Будьмо разом», котрі повернули нас у далеку юність, у пам’ять.

З повагою Тетяна БОРОВИК (ВОВК),

випускниця СШ №6 1968 року, м.Лебедин.

Додати коментар