Стрічка новин
Третина хворих не мають жодних симптомів: На Сумщині третина хворих на коронавірус не мають жодних симптомів. Про це повідомляють у Сумському обласному лабораторному центрі. За даними Увага! Шахраї!: Правоохоронці застерігають громадян від необачних угод купівлі-продажу товарів через Інтернет. Спроба продати швейцарський годинник через мережу Інтернет Коли робота до душі: Сьогодні піде мова про Миколу Чижика, висококваліфікованого електрогазозварювальника з Лебедина. Родом він із с.Рябушки. Промайнуло дитинство у Лебедині, Владислав Бухарєв став радником Авакова: Колишній народний депутат від Сумщини, екс-голова Служби зовнішньої розвідки й екс-заступник голови Служби безпеки України Владислав Бухарєв призначений Земельні спори. Як їх вирішити?: Куди звернутись, процедура розгляду, закони, якими слід керуватися у їх вирішенні, судовий порядок вирішення спору, вартість судового збору. Ціни на ринку на 2 червня 2020 року: М’ясо (1кг) – 100-140 грн. Сало (1кг) – 50-120 грн. Згадаємо Василя Войцеховича: Старше покоління лебединців добре знало ім’я Василя Олександровича Войцеховича (народився 23.12.1912/05.01.1913, м. Краснокутськ (Красний Кут) Богодухівського На Сумщині за підозрою у вчиненні розбійного нападу поліція затримала двох юнаків: Подія сталася в Лебедині. Як з‘ясували правоохоронці, зловмисники, загрожуючи пенсіонеру сокирою, спочатку вимагали грошей. Не хлібом єдиним...: Так під час карантину можна охарактеризувати роботу водія хлібної машини Лебединського хлібозаводу Миколи Грицини, який підвозить хліб у Кам’яне. 102: що трапилось? з 20 по 26 липня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 117 заяв та повідомлень громадян, з них 7 на момент реєстрації містили

На цей раз розмову віч-на-віч ми ведемо з нашим земляком, а нині жителем м. Харкова, тренером-викладачем із велоспорту Олександром Звоновським.

– Шановний земляче, щи­ро вітаємо Вас і шлемо найтепліші побажання з  рідного лебединого краю, з Вашої малої батьківщини. Вдячні, що погодилися пос­пілкуватися з читачами тижневика  для сімейного читання «Будьмо разом». Тож і перше запитання: чим дорогий серцю Лебедин?

– Щиро вдячний за запрошення на бесіду. Перш за все, хочу звернутися до історії моїх дитинства та юності, проведених на славній землі Сумщини, у рідному місті Лебедині. Дитинство було таким, як у всіх моїх однолітків наприкінці 50-х років минулого століття. А ось спортивна юність розпочалася бурхливо. У 60-ті роки в Лебедині почали стрімко розвиватися спорт і фізкультурний рух. У 1965 році, першовересневого дня, вперше відкрила свої двері для охочих займатися спортом дітей Лебединська ДЮСШ. Її організатором і першим директором був В`ячеслав Іванович Шило. Потім два роки школу очолював Григорій Степанович Тимощенко. А ось із 1967-го по 2001-ий беззмінним директором закладу був чудовий тренер і чудова людина Леонід Васильович Бондар. Молодими і завзятими тренерами на початку діяльності школи були Віктор Михайлович Гірський (волейбол), Ольга Дмитрівна Дудіна (Єфремова) (художня гімнастика), Василь Миколайович Кубатін (легка атлетика) і, звісно ж, Леонід Васильович Бондар (волейбол). У школах міста працювали теж талановиті й енергійні викладачі фізкультури, які наполегливо готували юних спортсменів із різних видів спорту. Зокрема, в школі №1 – Євген Герасимович Лісов, Раїса Василівна Гудим, Віктор Іванович Новак, №2 – Володимир Григорович Радченко, №3 – Олег Дмитрович Сорокін, №5 – подружжя Анатолій Васильович і Ольга Данилівна Гнєдаші, №6 – Іван Степанович Радченко й Павло Петрович Логвиненко. Всі вони залишили глибокий слід у розвитку спорту в Лебедині, а в результаті їхньої викладацької і тренерської роботи наше місто прославили своїми спортивними досягненнями Віктор Русанов, Анатолій Кузін, Микола Костюков, Микола Глизь, Сергій Слєпченко, Володимир Безкоровайний (лижники і легкоатлети, тренер І.С. Радченко). У волейболі відзначилися Михайло Влезько, Олександр Бобиренко (тренер В.М. Гірський), Валентина Карпенко, Ніна Мокляк, Тетяна Іваннікова, Галина Харитоненко (тренер Л.В. Бондар).

Спортивний ентузіазм охоплював все більше й більше лебединську молодь. У місті з`явилося ряд добровільних спортивних товариств: «Колос» (очолював Ігор Петрович Голуб), «Спартак» (Микола Дмитрович Стеблянко), «Авангард» (Костянтин Борисович Кульомза). Головою спортивного комітету району був Григорій Іванович Кулик, який віддав цій справі десятки років свого життя. Мене особисто захопив велосипедний спорт. Сприяв цьому мій рідний брат Борис. Брати Микола і Віктор Карпенки, Володимир Крусь теж активно тренувалися разом з нами у чудового тренера Ігоря Петровича Голуба.

Отже, Лебедин дорогий мені тим, що це, по-перше, моя мала батьківщина, а по-друге, що він дав мені путівку в життя і визначив мою майбутню професію.

– Знаємо, що Ви за про­фесією – спортивний тренер. Кому завдячуєте за її вибір?

– Спорт висуває багато вимог до людини. Це, насамперед, фанатизм і бажання бути чемпіоном. Саме таким був і я. Ці якості й визначили мою долю. В 1972 році після закінчення СШ№1 вступив до Київського державного інституту фізичної культури, а в 1976 році успішно закінчив навчання і отримав спеціальність тренера-викладача з велоспорту. Свою тру­дову діяльність розпочав у спеціалізованій дитячо-юнацькій школі Олімпійського резерву в м. Харкові тренером з велоспорту. І своєму вибору життєвої стежини і професії завдячую саме тренеру І.П. Голубу і всім вище названим ентузіастам розвитку спорту в Лебедині.

– Чим позначена Ваша тренерська стежина? Маєте спортивні досягнення, від­знаки?

– Тренерська робота – це наполеглива співпраця тренера зі спортсменами, а її результат  –  це виступ на змаганнях і зайняті місця. Завдяки кропіткій роботі мої учні досягали кращих результатів із року в рік на республіканських і всесоюзних змаганнях з велоспорту. У 1985 році мене з групою моїх вихованців запросили на роботу в Центр Олімпійської підготовки «Темп» в м. Харкові. ЦОП «Темп» має славну історію, адже в ньому підготовлені такі чемпіони світу з велоспорту, як Олександр Зінов’єв – дворазовий чемпіон світу в командній гонці на шосе 1983,1985 р.р. і Василь Жданов – чемпіон світу в командній гонці на шосе 1985р.

За час роботи в ЦОП «Темп» до 1991 року мої вихованці 14 разів ставали переможцями першостей СРСР і всесоюзних змагань, п’ять спортсменів виконали норматив майстра спорту міжнародного класу. Так, Сергій Зарубін – учасник чемпіонату світу по гонках на шосе в Новій Зеландії, Костянтин Чорний – срібний призер чемпіонату СРСР у командній гонці.

– Ви спорт не залишали ні на мить? Чи, можливо, лихі 90-ті щось змінили у Вашому житті, тобто, довелося робити круті повороти в ньому?

– Ви добре знаєте, що в 1991 році відбулися глобальні зміни в житті тодішньої нашої країни: Радянський Союз припинив існування. Припинилося державне фінансування спорту, був закритий і ЦОП «Темп». Зважаючи на обставини, довелося вибирати і шукати нову життєву дорогу. Оскільки все попереднє моє життя і робота були пов’язані з велоспортом, то й на цей рахунок вибір був не випадковим – знову моя любов і стихія – велосипед. Довелося починати, як кажуть, з нуля, опановувати ази ринкової економіки, що зароджувалася. Перші кроки були зроблені в Україні, потім відкрилися міжнародні ринки. Провідними країнами в велоіндустрії є Тайвань і Китай. Все почалося з відвідин мною міжнародних велосипедних виставок, де й налагоджувалися партнерські стосунки з виробниками велосипедів і велопродукції. Бізнес – це дуже складна справа і робота, які охоплюють багато аспектів і ризиків. І тільки наполегливі і по-справжньому професіонали досягають успіху. Завдяки багаторічній наполегливій праці зміг стати успішним бізнесменом.

– Знаємо, що Ви побували в багатьох країнах світу. Яких саме?

– З дитячих років мене вабила дорога. Це – нові місця, нові люди, зустрічі, звичаї, уклад життя, тож все це залишилося на все життя. Пристрасть до подорожей у крові. Мені довелося побувати на всіх 5 континентах і в 125 країнах світу. Хвиля емоцій переповнювала душу і серце – це зовсім інший світ. Не передати відчуттів і вражень. Це нові відкриття і пізнання світу. Це те багатство, яке кожен повинен досягти сам.

– Яка з них найбільше вразила? Чим саме?

– Дуже складно з усієї безлічі країн виділити найбільш цікаву або екзотичну. Але відзначу найяскравіші моменти, що мене надто вразили. Це Бразильський карнавал, мегаполіси Нью-Йорка, Гонконга, Сінгапура, Дубаї, а з екзотичних островів – острів Боро-Боро (Таїті), унікальна природа Сейшельських островів, природний парк тварин Крюгер (ПАР). А взагалі вразило все, що бачив, адже наша планета Земля дуже красива й унікальна.

Я дуже радий і гордий з того, що зміг подолати багато відстаней і побачити весь світ – це того варто. І якщо є мрія, досягнувши її, вважаєш себе щасливою людиною.

– Олександре Тимофійовичу, ще трудитеся чи на заслуженому відпочинку?

– Нині залишаюся таким же фанатом велоспорту, веду активне особисте і суспільне життя. Управління бізнесом передав синові, вважаю, що молоді люди повинні розвиватися і рухати прогрес, зокрема і у велоіндустрії.

– Таке банальне запитання: а чи задоволені пройденим шляхом? Якби почати все спочатку, ступили б на ту ж життєву і професійну стежину?

– Моя життєва філософія полягає в наступному вис­ло­в­люванні Дейла Карнегі: «Найголовніше в людині – вміння мислити. Наші думки – це наші справи, а наші справи – це наша доля». Я пройшов свій життєвий шлях гідно, і це головний результат.

– І, на закінчення спілку­вання, ми просимо Вас висловити побажання землякам і читачам газети зокрема.

– З великою вдячністю всім моїм землякам, однокласникам, тренерам, педагогам бажаю здоров’я. Сподіваюся, що лихо коронавірусу, яке охопило планету, незабаром мине. І тоді подорожуйте, відкривайте нові країни, пізнавайте світ, отримуйте заряд емоцій і вражень.

А тепер наші традиційні

7 бліц-запитань

– Ваш життєвий девіз?

– Завзятість і професіоналізм.

– Окрім спорту, у Вас є ще хобі?

– Подорожі, фотографія.

– Ви – людина з відкритою душею?

– Відкритий для добрих людей.

– Хто Ваш кумир по життю?

– Едді Мерк (велосипедист), Білл Гейтс (засновник компанії Майкрософт, філантроп).

– А найкращий, найнадій­ніший друг?

– Спорт, знання.

– Яка пора року приносить найбільшу радість?

– Літо.

– Які українські страви по­любляєте?

– Короп із гречкою («по-царськи»).

– Дякуємо, Олександре Тимо­­­­фійовичу, за бесіду. Зи­чимо доброго здоров`я, всі­ляких гараз­дів і оптимізму на майбутнє.

Статуя Христа Спасителя,  Ріо-де-Жанейро, Бразилія

Нова Зеландія

Нова Зеландія   (селище Хобітон, де знімався фільм «Володар перснів»)

Острів Бора-Бора

Греція, Халкідікі

Таїті

Сейшели

Золотий палац, Японія, Кіото

Розмову вела

Надія СОЛОДОВНИК.

Додати коментар