Стрічка новин
За даними Центру громадського здоров’я: Станом на 9:00 22 квітня в Україні 6592 лабораторно підтверджені випадки COVID-19, з них 174 летальні, 467 пацієнтів одужали. За Її життя – це учні, зошити та недоспані ночі: Такими словами можна розпочати розповідь про директора Лебединської ЗОШ I-II ступенів №4 Олену Дубовик. Вона успішно поєднує досвід управління Криза совісті й душі: Життя, як смолоскип: спалахнуло – і раптом згасло. У ці ней­мо­вір­но тяжкі дні, коли родина прощається з найріднішою людиною, Система відеоспостереження дозволять зробити Лебедин безпечнішим: Ми всі хочемо, щоб у нашому місті було комфортно та безпечно. На жаль, дорожньо-транспортні пригоди, а також випадки вандалізму та У Лебедині зекономили мільйон на ремонті дороги: За даними системи публічних закупівель ProZorro, Управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради завдяки конкуренції на проведеному Зеленський звільнив 7 голів райдержадміністрацій на Сумщині : 21 квітня, Президент України Володимир Зеленський підписав низку кадрових розпоряджень, зокрема про звільнення деяких очільників районів Сумської області. Як у Лебединському районі борщ варили: Приурочили цю святкову подію, що відбулась 21 серпня в с.Підопригори Лебединського району, до  Дня Прапора та Дня Незалежності України. Нардеп відвідав Лебединщину: 22 червня Лебединщину з робочим візитом відвідав депутат Верховної Ради України Микола Задорожній. Спочатку він провів особистий прийом громадян. Крадію планшета - законне покарання: Лебединським відділом Ро­мен­ської місцевої прокуратури здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному Микола КОРСУН: «Хотілося б, щоб театр і надалі діяв, користувався любов’ю у глядача»: – Миколо Прокоповичу, на початку нашої розмови розкажіть, будь ласка, звідки Ви родом, ким були Ваші батьки? Яке дитинство випало

Так, саме цим словом пояснюється те, що люди стали менше спілкуватися між собою, відчуваючи себе зазомбованими телевізором: що сьогодні скажуть, скільки людей захворіло в Україні, по всьому світу (адже в багатьох із нас рідні до цього часу з тих чи інших причин залишаються за кордоном). І новини ці аж ніяк не радують. Вірус чіпляється своїми пазурами і до стареньких людей, і до молоді, й малечу не обходить.

Віра Іванівна, яка живе сама-самотою в будинку, що притулився майже на околиці колись дуже людної сільської вулиці, за сусідами вже й засумувала. Всі поховалися по хатах, де, вірять, їх не дістане китайський вірус. Аж із Китаю бач куди добрався! Комусь хліб, те, що до хліба, привозять діти. Ходять люди й до магазину, хоч там можна когось побачити.

– Наталко, це ти? – озвалася Віра Іванівна до своєї племінниці, – Я тебе за маскою і не впізнала!  – Як там Ліда?

– Слава Богу, тримається. Я по хліб і собі, і їй. Ще чогось солоденького попросила купити на свято. Паски збирається пекти. Я відмовляю, а вона ж – ні: завжди пекла й цей раз хоч на гостинець онукам щоб було щось дати. А Ви, тітко, як?

– Булочку спечу обов’язково, а на паски багато чого треба. Дітям теж наказала, щоб не везли мені нічого: нехай менше вештаються по магазинах. Молоко раз у тиждень сусідка приносить, кури несуться. Тож нехай сидять удома, поки город треба буде садити.

Хвилин десять жінки простояли біля магазину, і так ніхто більше й не підійшов.

На своїй вулиці побачила двох сусідів, які вийшли на сонечко покурити і перегукувались між собою кожен від свого двору. Побажавши їм здоров’я, зачинила хвіртку, кинула курям, погодувала кота і включила телевізора. Там знову про умови карантину, про те, щоб руки мити не забували, про те, що в Дніпрі за завданням мера викопали на кладовищі... 600 могил. Який жах! Це ж треба так лякати людей?!

Раптом почула, що задзеленчав телефон. Аж це сусідка Катерина, яка живе через три двори.

– Вірочко, не розбудила?

– Та хіба тут заснеш? Краще б не включала цей «ящик»!

– А ти б поменше його дивилась. Там так настрахають людей, що й жити далі не захочеться. Свято ж на порозі. Паску ніхто не відміняв. Одягнемо маски, сядемо удвох, поговоримо. Щоправда, до церкви не доведеться цього року піти. Послухаємо святкове богослужіння по телевізору, розговіємось, вода свячена для освячення пасок у нас є.

– Аби ж твої слова, сусідко, справдились, щоб хвороба нам усі плани не порушила.

– Не будемо, Віро, думати про погане. Це добре, що якась дуже розумна людина винайшла мобільні телефони. Тому із рідними весь час на зв’язку, і один з одним можемо в будь-який час поговорити.

– Так, це наша палочка-виручалочка. Онучка Маринка з міста на день по два рази дзвонить: всі новини розповість, про те, яку смачну страву навчилась готувати, їй же тільки 12.

– Мої теж бабусю не забувають. Просять тільки, щоб хвіртка була зачинена, щоб чужому нікому не відкривала. Бо ходять і зараз різні шахраї. Зараз активізувалися так звані «дезінфектори», більше їх, звичайно, в містах.

Приходять нібито квартиру про­де­зін­фіку­вати, а потім у людей гроші зникають. Ну, добре, Вірочко, я ще завтра тобі подзвоню. Порадимося, які паски будемо пекти на Великдень. Наливочку знайдемо в домашніх запасах – і ніякі віруси нам не страшні. Головне, говорять розумні люди, не панікувати, зберігати спокій і хороший настрій.

– Аж на душі полегшало від твоїх слів. Будемо на зв’язку, Катю. Правильно ти сказала, що свято, яке споконвіку відзначали й наші батьки, ніхто не відміняв. І ніякий вірус цьому не перешкодить.

Коментарі  
0 #1 ??? 16.04.2020, 12:18
"...люди стали менше спілкуватися між собою, відчуваючи себе зазомбованими телевізором..."

Якщо ти вiдчув себе зазомбованим зомбоящиком - вимкни його!
(Козьма Прутков)
Цитата
Додати коментар