Здравствуйте! Мой дедушка Головко Павел Федорович проживал в г.Лебедине. Так как мои родители развелись когда мне было два года, я почти ничего о семье деда не знаю.
Я знаю, что бабушку звали Наталья, он работал в музее.
Наверное есть родственники, про которых я ничего не знаю. Если вы расскажите мне про моего дедушку, буду вам очень благодарна
| admin  : Коли працівники редакції «Будьмо разом» познайомили мене з коротеньким листом московської онучки, я пригадав ветерана педагогічної справи П.Ф.Головка, привітного і небалакучого. Він завідував новоствореним, на громадських засадах, краєзнавчим музеєм, який знаходився у колишньому будинку братів Залеських у Лебедині. Павло Федорович завжди був зайнятий чимось практичним: то рамки майстрував для старовинних фото, та застеклював їх.
У кінці 70-х років, коли забудовували щойно вирізану нову вул.Жовтневу, хата Головків на пров.Студентському стала на заваді і її знесли, а квартиру ветерану педагогічної справи дали у п’ятиповерхівці по вул.Леніна, 63А у Лебедині. У новому будинку виявилися негаразди з опаленням. Застуджений дідусь не витримав і помер. Похований на Мироносницькому кладовищі Лебедина, неподалік центрального входу, метрів за 20 від братської могили визволителям міста.
У свій час вчителював у Ворожбянській десятирічці, відав там і методичним об’єднанням української мови. Про це засвідчила колишня вчителька української мови міської школи Раїса Юхимівна Безугла. Найближчим сусідом Головків був нині 80-річний ветеран, колишній міський депутат Григорій Дмитрович Чалий. До речі, ім’я Павла Головка значиться і в машинописному довіднику «Вулицями рідного міста».
Володимир ДУДЧЕНКО,
керівник літературно-краєзнавчого
об’єднання «Обрій».
| |
Комментировать
| |
