|
У редакції міськрайонної газети «Життя Лебединщини» відбулося спілкування наших читачів по „гарячому” телефону із керівництвом міста. Що ж хвилювало лебединців? – Чи будуть освітлюватися у вечірній час вулиці 19 Серпня, Соснова, Коцюбинського, Серафимовича, Рози Люксембург? Від імені виборців – Л.І.Пророка і група жінок-трудівниць ВАТ „Швейна фабрика”. – Бюджетом міста у 2008 році передбачено 112 тис. гривень на відновлення та ремонт вуличного освітлення. З них 40 тис. грн. виділяється для сплати за використану електроенергію на вуличне освітлення протягом року. У першу чергу будуть освітлені вулиці Сумська, Будильська та Першогвардійська. Незабаром частково будуть освітлені вулиці Р.Люксембург, Кобижча, Гудимівська, Безимівка. Цими днями включимо нічне вуличне освітлення по вул.Короленка, Серафимовича, Соснова, Коцюбинського, 19 Серпня...
читать новость полностью>>>
 Кращі страхувальники 2007-го. Управління Пенсійного фонду України в м.Лебедині брало участь в обласному конкурсному відборі «Почесний страхувальник 2007 року». Він здійснювався за критеріями: сума коштів, сплачених платником до бюджету Фонду, кількість найманих працівників, середній розмір заробітної плати, відсутність фактів порушень порядку розрахунків з бюджетом Пенсійного фонду, стабільність та динаміка економічного росту. Конкурс проводився в кількох номінаціях. Переможцями були визнані та нагороджені дипломами наступні керівники: серед підприємств на загальній системі оподаткування Дипломом «Почесний страхувальник 2007 року» нагороджено дочірнє підприємство «Лебединський моторобудівний завод» ВАТ «Мотор Січ» (керівник О.В.Богатирьов); серед підприємств малого та середнього бізнесу на загальній системі оподаткування нагороджено дочірнє підприємство ВАТ «Сумбуд» будівельно-монтажне підприємство «Лебединпромбуд» (керівник В.С.Хобот); серед підприємств малого та середнього бізнесу на спрощеній системі оподаткування нагороджено підприємство Сумської обласної спілки споживчих товариств «Лебединський ринок» (керівник Н.І.Євтушенко); серед фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують найману працю, нагороджено приватного підприємця В.В.Режинкова. На знімку: начальник управління Пенсійного фонду України в м.Лебедині В.І.ГОНЧАРОВ (перший зліва) та його заступник Н.М.ДЖУЛАЙ (друга справа) із кращими страхувальниками Н.І.ЄВТУШЕНКО, В.В.РЕЖИНКОВИМ, П.П.ТОЦЬКИМ, В.С.ХОБОТОМ.
 
У власному домі господарі завжди знайдуть час навести порядок. Та для сільського голови власний дім – це вся сільська рада з її проблемами, переконаннями, перемогами. То як же справи у Будильській – найбільшій сільській раді Лебединщини? Як же господар – сільський голова В.О.Шкурко наводить порядок на її території? «Насамперед, – відповів Володимир Олексійович, – не один я господарюю. Господарями у нашій громаді є і сільський голова, і голова правління ВАТ «Лебідь», і директор ТОВ «Будильське», і адміністрація ДП «Будильський експериментальний завод», і приватні підприємці, які працюють на території сільради, і, звичайно, кожен із нас – звичайний сільчанин, громадянин». Чому саме так? А ось чому. Ми зустріли сільського голову В.О.Шкурка,
читать новость полностью>>>
 Є місце подвигу. 23 лютого – День захисника Вітчизни і день вшанування подвигу наших славетних воїнів у роки Великої Вітчизняної. А чи готове сьогоднішнє покоління до подвигу заради Вітчизни? Чи готові ми стати на її захист, прославити її справами? Що скажуть на це лебединці. Артем, учень: – Я думаю, що готовий на подвиг. Вітчизна – це те, заради чого я б не побоявся ризикнути, здійснити щось надзвичайне. Степан Павлович, учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні: – Мої бойові побратими, всі – від рядового до генерала – дійсно здійснили подвиг, відстоюючи рідну землю від фашизму. Але ж подвиги є й трудові, в екстремальних ситуаціях. А в декого все життя – подвиг. Сергій, безробітний: – Подвиг? Ми живемо у той час, коли відбувається щось непередбачуване, екстремальне. Люди не контролюють себе, свою поведінку, свої дії. Олександр Леонідович, підприємець: – Не ті сьогодні часи. Почуття патріотизму нині – річ рідкісна. Ігор, студент: – Якщо це захист рідної землі від ворога, то я завжди готовий. А от на щось інше, певно, духу не вистачить.
читать новость полностью>>>
Панорама подій. Друга декада лютого. Як і раніше, ВАТ „Агротехсервіс” продовжує спеціалізуватися на ремонті блоків і валів різних марок автомобілів і тракторів. Ось тільки технологія ремонтних робіт за останні 12 років дещо змінилася. Сільським механізаторам тепер не треба затрачати зусилля і пальне для відправки трактора чи автомобіля у ремонт до райцентру. У механічній майстерні з багатьма верстатами з високоточною роботою справляється один висококваліфікований робітник Микола Михайлович Сахно. Він виконує шліфування колінчастих валів авто- і тракторних двигунів, а також розточує їхні циліндри. Зважаючи на те, що ремонтний сезон у сільських механізаторів сягнув свого піку, кожне замовлення виконується у лічені дні. А везуть їх не тільки з нашого, а й сусідніх районів Сумщини і Полтавщини.
читать новость полностью>>>
  
Зустрілися. Обговорили. Вирішили. Михайлівська гора зустріла засніженими схилами і густою помороззю на деревах. „Певно, тут снігу найбільше,” – жартували члени виїзної громадської приймальні, яка відбулася минулої середи. Її робота розпочалася з малих сіл. Вуличка в с.Степне теж була вкрита снігом і льодом. Від добротних хат віяло затишком. Біля крайньої лежала чимала купа нарубаних дров. А від дворів уже поспішали, спираючись на палиці, старенькі жителі села. „Заходьте до хати, – запропонувала одна бабуся. – У мене тепло, гарно”. Значить, забезпечені старенькі паливом, газ їм регулярно завозиться. Та, певно, і з торгівлею порядок, бо не нарікають у Степному на ПП „Контакт”, яке регулярно підвозить хліб та інші товари.
читать новость полностью>>>
Спільними зусиллями громади. У декого складається таке враження, що відбудови в селі проходять лише там, де буває обласне керівництво. Наприклад, у с.Ворожба церква відроджується силами громадськості і для церкви в с.Рябушки розпочали збирати кошти, бо ці села відвідав голова облдержадміністрації. Та ось у Павленковому не чекають, коли приймуть розпорядження чи допоможуть коштами. Декілька років тому спільними зусиллями сільської ради і базового підприємства СТОВ „Перемога” було відбудовано і відкрито сільський клуб. Сьогодні павленківці задоволені своїм об’єктом дозвілля. А нині…
читать новость полностью>>>
26 січня 2009 року міськрайонна газета «Життя Лебединщини» відзначає своє 90-річчя. З часу виходу перших видань вона пройшла складний і нелегкий шлях, завжди відображала ті історичні події, що відбувалися в країні. Починаємо друкувати дослідження з історії газети, проведені ветераном журналістики, колишнім працівником газети В.О.П’ЯНКОВИМ. Архівні дані свідчать, що у 1885 році у Лебедині тодішньої Харківської губернії була заснована приватна друкарня М.Є.Когона. Знаходилася вона на території нинішнього готелю. Складачі, друкарі, палітурники випускали різну продукцію: бланки, візитні картки, альбоми, навіть підручники й художні твори. Досить добра поліграфічна база дозволяла повітовим поліграфістам виготовляти друковану продукцію не гіршу, ніж у губернському Харкові. Найперші друковані праці вийшли в 1887 році. Це були «Журнали очередных и экстренных собраний за 1886 год» і «Денежные отчеты земской управы за 1886 год». Приваблює художнє оформлення збірки віршованих і прозових творів на 244 сторінках М.Гальковського – тодішнього директора Лебединської чоловічої гімназії, яка видана в 1909 році. На обкладинці читаємо: «Издание книжного магазина М.Е.Когона, г.Лебедин». Старожили пригадують, що в цьому магазині продавались посібники з арифметики, читання (російською мовою), учнівські зошити (в друкарні була лінувальна машина). Після революції 1905 року в Лебедині відкрилася ще одна приватна друкарня — О.Г.Солодовникова. Півтораповерховий будинок на розі вулиці Щербакова і провулку Мудрого зберігся до наших днів. Обсяг робіт у цій друкарні був меншим, кількість працюючих — невелика. Крім російського шрифта, тут були каси з українським алфавітом. Послугами цієї друкарні користувалися земська і волосна управи, господарі майстерень, млинів, заводів, а також духовенство (мабуть, воно найчастіше, адже друкарня була навпроти Миколаївської церкви). Так звані «Вечные таблицы» на 48 сторінках були надруковані в три фарби і витримали кілька видань. Третє було датоване 1910 роком. У 1921 році обидві друкарні були об’єднані. Все обладнання перевезли у примішення друкарні М.Є.Когона.
Без комплексів. У нашому житті іноді зустрічається така межа, через яку дехто не може переступити. Наприклад, у жінки зайва вага і вона аж надто соромиться цього; у чоловіка надто високий голос і він намагається менше говорити; школярці лікар порадив носити окуляри і дівчинка боїться, що хлопчики не звернуть на неї уваги; хлопець має дуже худорляву статуру і соромиться роздягатися. Це комплекси. Як позбутися комплексів, не викорінивши причину їх появи? Чи можна не звертати на них уваги? Що кажуть лебединці. Олена, перукар: – Комплекси має кожна людина. Це пов’язано з її зовнішністю, характером. Щоб їх позбутися, потрібно багато працювати над собою, удосконалюватися. Марія, приватний підприємець: – Маю багато комплексів, тому що дуже вимоглива не лише до себе, а й до оточуючих. Катерина, учениця: – Найбільше комплексую, коли виступаю перед аудиторією, боюся помилитися, щось забути. Алла, економіст: – Це завжди психологічна проблема. Якщо людина не комплексує в дитинстві, то це може відкритися в дорослому віці. Мені здається, що людей без комплексів не буває. Едуард, студент: – Комплексують люди, які не мають оптимізму, не бачать позитиву ні в чому, які бояться, що якісь їхні проблеми чи недоліки стануть причиною самотності. Катерина, студентка: – Я позбулася свого комплексу, сходивши до стоматолога. Тепер почуваюся вільною. Альона, школярка: – Щоб побороти комплекси, треба побороти свої почуття. А зробити це нелегко. Олег, інженер: – Які комплекси? Людина – особистість. Якщо хтось має якісь вади, то це природньо. А якби всі були бездоганними? Наталія Михайлівна, реалізатор: –Здебільшого люди лише приглушують у собі якісь свої комплекси. Та рано чи пізно знову згадують про них. Ксенія, перехожа: – Позбавитися якихось недоліків важко. В цьому може допомогти лише психоаналітик. Петро Михайлович, водій: – Раніше такого не було. Всі були рівні, однаковісінькі. Дивилися і цінували душу та почуття. А тепер, бачте, родимка не там з’явилася, так її прибрати треба... Ніна Олександрівна, психіатр: – Жити з комплексом важко. І позбавитися від нього теж нелегко. Для кожної особистості розробляється відповідна схема роботи над собою. Спілкувалися Марина КАЛИТА, Оксана ЧОРНА.
 
Благоустрій по-московсько-бобрицьки. Ось такий вигляд мають колодязі та руїни колишнього сільського клубу в центрі села.
Наш рейтинг. Найкращий подарунок для коханих. Можливо, жартома чи напівсерйоз дехто намагається сказати: „Кращий подаруночок – це я!” Так, ти – білявка чи жагуча брюнетка, русявий чи темноволосий – саме ти і є найкращий подарунок. І від того, як ти підійдеш, як обнімеш, як ніжно і ласкаво пролунають твої слова, залежать подальші ваші почуття. Тож який би подарунок ви подарували коханій людині? Що скажете, лебединці? Ігор Анатолійович, службовець: – Мені здається, що подарунок приємний коханій людині не лише на свято Валентина. Кожен день зустрічей – це подарунок. А ось на свято – дрібничка, яка доведе, що я кохаю її, яка стане зрозумілою для неї. Вона сама, можливо, нічого не коштує за магазинною ціною, зате має високу ціну почуттів. Валентин, охоронник: – Як добре, що є такі питання. Що я подарую собі, коханому, на день ангела? Я влаштую свято з друзями. Надія Павлівна, жінка бальзаківського віку: – Ми донедавна не відзначали цього свята. А нині, коли це увійшло в наші традиції, просто готуємо святковий стіл і вечеряємо разом: я і він. Діти вже дорослі, а для нас подарунків не треба. Людмила, студентка: – Валентинку та іграшку Ведмедик із написом: „Ти моє маленьке ведмежатко”. Олена, перехожа: – А я хочу його трішки побалувати. Подарую срібний ланцюжок. Нехай буде красивим. Андрій, менеджер: – Я по натурі романтик. Хотілося б у цей день написати ім’я коханої на снігу під її вікном і з квітами постати на її порозі. Олег, тимчасово безробітний: –Сьогоднішнє життя не для подарунків. Хоча я вважаю, що дарувати треба речі практичні і потрібні, щоб ними можна було користуватися. Ірина Михайлівна, медсестра: – Для жінки найкращими подарунками є квіти, щирість, увага. А для чоловіка на таке свято найкращим подаруночком буде, я вважаю, корисна дрібничка, на яку б він завжди звертав увагу. Людмила, майбутня мама: – Я б дуже хотіла подарувати коханому майбутнього синочка. Та, боюсь, що не встигну до свята.
Панорама подій. Перша декада лютого. Працівники держлісгоспу успішно здійснюють енергозберігаючу програму в економії теплоносіїв. Більше року тому тут стала до ладу опалювальна установка, де паливом служать відходи виробництва - тирса, стружки, сучки тощо. Таке безплатне добро раніше вивозили на звалище, а тепер воно стало прекрасним енергоносієм. Як сказав у розмові з нашим кореспондентом директор підприємства І.М.Гурін, щомісяця у зимову пору держлісгосп економить по кілька тисяч кубометрів дорогоцінного природного газу і заощаджує на цьому по 6 тисяч гривень. За досвідом до лебединських лісівників приїздили їхні колеги з сусідніх держлісгоспів.
Нинішній рік Україна відзначає як рік пам’яті жертв голодомору. Пам’ятають про страшну пору і в селі Бишкінь, де голодною смертю загинуло кількасот стариків, жінок, чоловіків і навіть дітей. Старожили села не забули і ті місця, куди на сільському кладовищі звозили убієнних голодом. Сесія сільської ради прийняла рішення встановити на місці поховання жертв голодомору кам’яний хрест, виготовлений із мармурової кришки, з відповідним написом на ньому. Встановлював його разом з депутатами сільський голова М.П.Бойко. З нагоди відкриття пам’ятного хреста тут відбувся урочисто-траурний мітинг.
Знатний в Україні рід землевласників і капіталістів Терещенків уславився свого часу благочинністю і меценатством, політичною діяльністю у Тимчасовому уряді і за кордоном, відновив ділові зв’язки з Глухівщиною, звідки походять його пращури. Цими днями пан Мішель Терещенко з Франції у ролі представника Українського аграрного фонду побував у Лебедині, зустрівся з керівниками міської ради, райдержадміністрації і мав з ними ділові розмови про подальше співробітництво у ролі інвестора. У книзі почесних відвідувачів художнього музею пан Мішель залишив свій відгук французькою мовою про відвідини цього закладу. До речі, ще до революції у Києві з’явилася вулиця Терещенська, а біля Шостки цим же іменем названа залізнична станція.
Інформаційний випуск підготував В.ДУДЧЕНКО.
 Тема стара і повсякденна. Таку картину можете побачити біля заводу ЗПК.
 
Річка Вільшанка: сьогодні і завтра. Жителі нашого міста неодноразово давали накази міській владі про очищення річки Вільшанки. У 2007 році з державного бюджету України було виділено на регулювання р. Вільшанки 844 тисячі гривень. Не стала осторонь і міська рада, виділивши із свого бюджету на ці цілі 84 тис. грн. Проектом регулювання р.Вільшанки передбачено не тільки очищення русла від мулу на глибину біля 1,5 м, а й звалювання дерев, що самовисівом виросли на її берегах, закінчення будівництва шлюзу біля Кам’яного дна, влаштування кам’яних насипів, водорегулюючих споруд під існуючими мостами для забезпечення рівня води в річці. З метою запобігання підсихання річки в жарку літню пору передбачено влаштування ряду копанок з регулюванням подачі води в русло річки. Зокрема планується викопати такі копанки в районі Покрівської церкви, на лузі між мостами по вулицях Карпова і Антонова, біля мосту по вул. Довгалівка. Це дасть змогу також осушити заболочені береги річки, а на лузі між вулицями Карпова і Антонова закласти і облаштувати сучасний парк для відпочинку жителів міста. Згідно технології виконання робіт по очищенню проводиться від Кам’яного дна проти течії. Роботи виконує Сумська ВАТ ПМК-57, яка виграла тендер, має потрібний досвід і відповідну матеріально - технічну базу. Якщо у вас виникнуть якісь пропозиції, побажання, рекомендації щодо очищення р.Вільшанки, просимо звертатися в управління житлово-комунального господарства на адресу: пл. Волі, 19, або за телефоном 2-00-69. М.ЛИХОДІД, начальник управління житлово-комунального господарства міськвиконкому.
|
|
