У ролі прохачів

У ролі прохачівВкотре беручи до рук бланки заяви і декларації на призначення житлової субсидії, знову відкладаю їх у шухляду. На серці біль, в душі образа. «Оце я вже в ролі прохача» - б’є думка. Тож навіщо було впродовж 24 років незалежності нашої держави її керівникам створювати таку полярну ситуацію: бідні - багаті? Чи заради цього віддавали свої життя наші пращури? Вони ж мріяли про вільну й незалежну державу, де людям би жилося радісно, зручно і комфортно. Тепер в одних дво- триповерхові будинки і маєтки, в інших – довалюються хатки, побудовані в різні роки минулого століття. Одні відпочивають на курортах далекого-далекого зарубіжжя, інші, трапляється, що не мають права на місцевому пляжі озера чи річки перепочити чи рибки половити, бо, бач, уже в оренді. Словом, одні жирують, інші – бідують. Отож, постає запитання: а чи багатьох бідних співвітчизників врятують оті субсидії від холоду, голоду? Риторика. А як неприємно на душі від статусу прохача. Я не економіст, не бізнесмен, не політик. Але, на мою думку: краще було б (для стабілізації обстановки в суспілстві) ті кошти, що виділяє держава для призначення субсидій, повернути для здешевлення газу, електроенергії. Можливо, помиляюсь. Але з’являється ще одна думка: під маркою призначення субсидій відмиваються кошти держави в приватні кишені. Дивна ти людина, дехто зазначить. Все ж у приватних руках! А такі люди задля ще більшого збагачення й правлять баснослівні ціни. А що ж Уряд, Верховна Рада? Їхня воля – і буде порядок. Та далеко до цього.

Багатьом моїм бідним співвітчизникам пече той папірець на призначення субсидій. Дехто хапається за серце, дехто лається, а дехто зазначає, що згоден заробити кошти, аби було де та аби не обдурювали багаті роботодавці.

Скрутні часи настали. Але ж історія рухається, як кажуть, спіралевидно. Можливо, колись щось зміниться на краще? Можливо...

Вадим Білий.