Вуличний «шик»

Вуличний «шик»Знаєте про що це? Ні, не про вишукане вбрання дівчат чи хлопців, не про їхні добрі справи для міста чи сільської місцевості, не про організовані ними ж заходи чи то для своїх ровесників, чи для малечі, чи й для людей похилого віку. Ні не про це мова. А мова піде про мову, тобто про спілкування між молодими людьми. Надто вже часто ріжуть вуха перехожих «веселі» вуличні розмови юнаків (а найприкріше – дівчат), котрі пересипають їх добірною лайкою. Навіть такі почуєш слова-новотвори, що нагадують якусь потвору.

Ранок. Біжать хлопці й дівчата до шкіл (старшокласники), до училищ (майбутні медики, педагоги, лісівники, кухарі тощо). Ви, шановні дорослі, прислухалися до їхніх розмов? Прислухайтеся. І задумайтеся  над власним мовленням. Чи, часом, не з ваших вуст перейняли вони ті слова-паразити і застосували їх для зв’язку інших слів у реченні? Причому, вживає їх молодь, аніскілечки не соромлячись тих, хто проходить повз них – людей пошанного віку, дядечок і тіточок, малечі, не страхаючись гріха, знаходячись на територіях храмів Божих, кладовищ, чи то у гурті під час масових заходів. Їм, «сквернословам», байдуже,  навіть хизуються з того: ось що ми знаємо! Дуже прикро, що на зміну старшому поколінню йде окрема категорія таких людей. Дорослі, давайте задумаємося над цим! Зупиняймо невихованих: і юних, і своїх ровесників.  Бо стає боязко від того, що ті слова перепалять нашу рідну українську мову на попіл. Словом, такий вуличний «шик» не для нас. Будьмо гордими й порядними українцями!

Вадим Білий.