вт.07162019

Візи в Польщу. Шикуймося!

Візи в Польщу. Шикуймося!Нещодавно звернув увагу на оголошення, якими обклеєний Лебедин. Подаю його дослівно: «Визы в Польшу. Легальное трудоустройство в Польше (Чехия, Литва, Голландия). Для специалистов и разнорабочих». Далі – номер контактного телефону.Згадав добру знайому. Троє малолітніх дітей: мал-мала-менше. Чоловік не працює, жити практично нізащо. А осінь і зима, які невпинно наближаються, лякають європейським непомірним підвищенням цін на електроенергію, воду, газ, тепло. І жінка ризикнула: дітей залишила на чоловіка (слава Богу, не п’є), оформила закордонний паспорт і поїхала на півроку в Польщу, щоб трішки підзаробити. З часом поцікавився, як їй там. «Працюю у сфері послуг» – промовила. А при більш довірливій розмові призналася, що доглядає подружжя немічних поляків.

А тепер трішки статистики. Офіційної і зовсім невтішної. За минулий рік із України виїхало в Європу понад мільйон наших громадян. В основному в Росію і Польщу. Більше того, якщо й далі в нашій країні буде така ж ситуація із безробіттям, то, за даними експертів, у найближчі два роки кількість українців лише  у Польщі зросте до 2 млн. чоловік. Враховуючи, що населення Латвії складає теж десь 2 млн. чол., то фактично ціла країна покине нашу Батьківщину. Жах! І в цих жахливих умовах ми живемо, фактично, всі останні роки. Згадаймо, був приватизаційний дерибан і ваучеризація, коли за безцінь скуплялися цілі підприємства. Потім – зубожіння і суцільний дефіцит. За ними прийшла олігархізація, коли купка підприємливих (в більшості – нечистих на руку) багатіє, всі інші – біднішають. Ну, а сьогодні ми вже не знаємо, чого більше боятися, чи війни, чи суцільного здорожчання життя?

Прикро, але ситуація в економіці країни не покращується і, як і раніше, українці змушені їхати за кордон в пошуках роботи і кращого заробітку. І так із року в рік... Хоча за період незалежності всі п’ять президентів України обіцяли покращення життя.

...Сьогодні часто можна побачити людей у вишиванках і автомобілі (досить престижні!) із національними прапорцями в салоні. Так, це, без сумніву, атрибути нашої української ідентичності і національної гордості. Але, на мій погляд, це не головне. Головне, щоб українці не злидарювали по світах у пошуках кращого життя, а щоб кожний із гордістю міг сказати: «Я тут живу. Я тут виховую своїх дітей. Я тут працюю і отримую за це достойну платню. І Україна – моя рідна ненька». Коли ж нарешті у нас спрацює ця національна гордість?

Вадим БІЛИЙ.

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.