Диво дивнеє

Відомий український політик у передачі на одному із телеканалів нещодавно сказав: «Українців зараз уже не здивуєш ніякими гучними сенсаціями, а позитив, який бачать і відчувають люди, дійсно здається дивом». З цим важко не погодитись. До сенсацій ми вже звикли. Притупилося в пам’яті вигнання з країни третього президента Грузії Саакашвілі, взяття під варту народного депутата України Надії Савченко. Не збурили суспільство релігійне питання, яке розглянула Верховна Рада України, скандальні плівки Олександра Онищенка. А чого варті сенсаційні «новації», які постійно виголошує в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун!

Люди хочуть миру в країні, стабільності, хочуть мати роботу і достойні заробітки, пенсіонери – гідну старість і медичне забезпечення, молодь чекає наближення України до Європи – і не на словах, не в обіцянках, якими людей «годують» уже протягом чотирьох років.

А здивувати нас може те, коли «швидка» приїде до хворого не через годину після виклику, а через 10-15 хвилин, коли водій «маршрутки», до речі, і в дальніх рейсах, за кермом не розмовлятиме по мобільному телефону, бо це загроза аварійній ситуації на дорогах. Приємним дивом буде те, що ніхто з лебединців не ламатиме молоді зелені насадження, а в центрі міста й на його околицях клумби влітку зарясніють веселим квітковим килимом. Є ж такі квітники в Сумах, інших районних центрах. Оновили свою клумбу цієї весни і працівники районного будинку культури. Чим вона нас подивує, побачимо згодом.

У місцевому супермаркеті довелось спостерігати, як один юнак розрахувався в черзі біля каси за стареньку бабусю, в якої не вистачило грошей на хлібину і... два яблука. Чим не диво? Адже чи не забагато випадків зараз, коли стареньких лише обкрадають, обманюють, видурюючи в них гроші.

Суботнім ранком маршрутне таксі міжміського сполучення Суми-Колядинець рушило з Лебедина, як то кажуть, під зав’язку. На сидіннях зручненько розташувалася студентська молодь – з телефонами, іншими гаджетами. А пенсіонери у вузькому проході переминаються з ноги на ногу. І лише одна дівчина з купою речей, видно, їхала здалеку, поступилася місцем дідусеві, побажавши приємної дороги. А той пригостив її цукерками. Чим не диво?

У поліклінічному відділенні райлікарні іноді можна зранку спостерігати таку картину: пацієнти очікують під кабінетом лікаря – серед них і старенькі, і мами з дітками, а з-за дверей кабінету (це вже в декого як ранковий ритуал) проникає аромат гарячої кави. А людям хочеться якогось приємного дива і в лікувальних установах теж.

Дивує лебединців і гостей міста, тільки вже в негативному сенсі цього слова, хто дав дозвіл на вкрай небажане сусідство по продажу на Лебединському продовольчому ринку ковбасних виробів місцевого виробника і... різних миючих засобів, пральних порошків тощо? Лебединці часто обурюються, що в магазинах спритні продавці ухитряються обважувати, додавати в м’ясний фарш воду для ваги. І ось диво! Зваживши вдома м’ясо (не будемо поки що робити рекламу цьому магазину), цього разу все зійшлось. Якби тільки не зурочити!

Цей перелік можуть продовжити й інші дива, які б нам так хотілося бачити в повсякденному житті. Мабуть, треба частіше про це писати, говорити. Тоді, можливо, в сірій буденності відчаю, на який нині приречені всі ми, прості громадяни, частіше з’являтимуться острівці щирості, людяності, порядності, співпереживання і добра.

Вадим Білий.