Ти чуєш мене, брате мій?

Ти чуєш мене, брате мій?Лікування інфекційно-вірусних хвороб, а вони, як правило, люблять спекотний суспільний настрій, справа непроста. Чули ми переважно про всілякі там скази, корости, ГРВІ, герпес та «многая і многая». І до пори до часу недооцінюємо вірусної пропаганди, що вражає перш за все мозок. Ідеальним поширювачем цих вірусів серед жителів є телебачення, іноді своє, ріднесеньке, іноді недоброзичливої до неї сусідської країни. Воно стало біологічною та психотропною зброєю. А добре відомо, якщо людині показувати біле, але при цьому стверджувати, що воно є чорним, врешті-решт, людина в це повірить, хоч і говориться неспроста, що в цьому випадку «не вір очам своїм». Знову ж таки, якщо людині постійно говорити, що вона свиня, мову людську успішно замінить рохкання. Можна легко вбити, наче цвяхи в голови, що вороги врожаю пшениці є сіроми-горобці – і організувати суспільство на їх знищення. Згодом – на відновлення їхньої популяції, бо без них, знищених, виявляється взагалі велика біда. Можна звинуватити в усьому мільйони сільських українців і звести їх зі світу, організувавши для них голодоморчик. Можна промовчати про те, що знак, знаний нами, як знак фашистської свастики, насправді споганений фашистами, і був прадавнім символом Вічності Всесвіту. Можна мовчати про те, що в цілому благородна георгіївська стрічка стараннями часто-густо неправославних ординців перетворилася у стрічку колорадську. А що є нам, любителям картопельки, останнім часом ненависніше за колорадських жуків і їхньої тюремної роби? Можна переконати, що любов до Росії – це вищий прояв патріотизму, а любов до України - ниця бандерівщина у правому секторі і фашизм; що мова українська – хутірська і «месопотамська», суміш слов’янської і польської; що тяжке кримінальне минуле лише на користь рульовому гопникові державної довбанки; що можуть створити справедливі закони лише ті, хто самі в законі; що нібито зі зміною влади наш, у своїй більшості паразитичний і соминий   генералітет та дрібні окунці і щучки на місцях, політичні проститутки та політичні імпотенти перестали бути такими, якими вони були при попередній владі. А пригадуєте шкільний курс фізики, де вчителі, розповідаючи про телебачення, розповідали і про ефект 25-го кадру та іще хитріші технології з капканами підсвідомості в музикальних уривках, промовах тощо. 24 кадри заповнюють нашу свідомість, а 25-й, який свідомість не сприймає, добре сприймає підсвідомість. А підсвідомість штука тонка і страшна. Якщо, приміром, 25-й кадр буде стверджувати, що твій ворог сам Господь Бог, то людина, не розуміючи, що з нею коїться, буде кидатися з ножем на самого Господа Бога. Тоді й брат не розумітиме брата, якого раніше щиро любив і шанував.

Тому, брате Андрію, нащадку козачий, добре розумію, що в тебе теща і дружина щирі росіянки. Розумію, після чергової телефонної розмови з тобою, а ти живеш у Криму, що ти підхопив небезпечний «довгосезонний» кліщовий вірус «Путі». Чи, можливо, ти вже боїшся, що тебе під час нашої розмови прослуховує ФСБ? А чи, може, ти просто, як Андрій Бульба свою Вітчизну на «гарну бабу проміняв»? Чи назва твого українського хутора, де ти народився, тобі від народження не до вподоби – Могилатівщина? Чи пам’ятаєш ти великого українця і росіянина Миколу Гоголя і що сказав його старий Бульба синові Андрієві: «Ну що помогли тобі, синку, кляті ...» Слово «ляхи» я пропускаю, бо причому сьогодні в наших бідах ляхи? У нашій довгій і страшній історії немає ні вічних ворогів, ні вічних друзів, ні вічних братів. Дійсно, нині тимчасовому Януковичу та його вічному Путіну таки вдалося посіяти між українцями, навіть «руськими», та росіянами, навіть «українськими», дуже негарний кукіль з розбратом. Втім –  таке ж трапляється і в інших історіях. Не сподівайся, брате, що «приєдєт барін і нас з тобою правєдно «рассудіт», чи чеченці – зі своєю чеченською кровною помстою та могутнім «Аллах акбаром!». Ти чуєш мене, брате мій? Ми з тобою однієї крові…

Вадим Білий.