чт.11212019

Чому ми такі?

Чому ми такі?Звісно ж, у вас траплялася така хвилина, а то й більший відрізок часу, що настрій геть кудись подівся. Усі ми люди, кожен зі своїм власним характером, поглядом на життя, ставленням до оточуючих. А вам не доводилося зганяти внутрішнє зло на комусь – чоловікові, дітях, друзях, колегах, відвідувачах установи, де працюєте, покупцях, пацієнтах і т.д?.. Якщо таке траплялося, то вже з вашими нервами справа кепська.Їх, як кажуть у народі,

Вуличний «шик»

Вуличний «шик»Знаєте про що це? Ні, не про вишукане вбрання дівчат чи хлопців, не про їхні добрі справи для міста чи сільської місцевості, не про організовані ними ж заходи чи то для своїх ровесників, чи для малечі, чи й для людей похилого віку. Ні не про це мова. А мова піде про мову, тобто про спілкування між молодими людьми. Надто вже часто ріжуть вуха перехожих «веселі» вуличні розмови юнаків (а найприкріше – дівчат), котрі пересипають їх добірною лайкою.

У ролі прохачів

У ролі прохачівВкотре беручи до рук бланки заяви і декларації на призначення житлової субсидії, знову відкладаю їх у шухляду. На серці біль, в душі образа. «Оце я вже в ролі прохача» - б’є думка. Тож навіщо було впродовж 24 років незалежності нашої держави її керівникам створювати таку полярну ситуацію: бідні - багаті? Чи заради цього віддавали свої життя наші пращури? Вони ж мріяли про вільну й незалежну державу, де людям би жилося

Хліб і вода – це далеко не їда

Хліб і вода – це далеко не їдаУкраїнська влада вже досить тривалий час закликає свій народ затягувати паски, і ми вимушені це робити, отримавши нещодавно платіжки за комунальні послуги, користуючись послугами аптек, супермаркетів. На ринку хоч поторгуватися трішки можна для самозаспокоєння. Але ж життя продовжується, і їсти щось потрібно щодня. Тим більше, що влітку спокус на ринку, в магазинах ще більше: різні ягоди, фрукти, овочі.

Життя... на двох полюсах

Життя... на двох полюсахЯкось у розмові один чоловік сказав: «А я не хочу захмарного багатства. У мене у погребі є картопля, огірки, помідори. Доки маю здоров’я, ще щось на городі вирощу. Зате сплю спокійно». А ось ті, хто живе, якщо можна образно сказати, на значно вищих полюсах, так не думають. Їм усе мало, хочеться щораз більшого. І де вони за два з лишком десятки років набралися в Україні отих мільярдів та мільйонів, якими ніяк не поспішають поділитися

А за державу-то, соромно!

А за державу-то, соромно!Сталася нещодавно в одному із сіл нашого району велика трагедія: згоріла майже вщент хата не зовсім старої жінки, а сама вона задихнулася від отруйного диму. Чому загорілася хата, ніхто достеменно не знає. Одні говорять, що причиною тому – необережне поводження з газом, інші - що займання сталося від свічки, адже електрику тоді вимикали на півдоби, і від свічки ніби загорівся пластик, яким була оббита веранда. Люди були

А ми – в Європу!

Наша перлина, озеро Лебедине із зруйнованою базою відпочинку, не зовсім свіжою водою у літню спеку та обіцянками про очистку і облаштування місцевої влади і колишнього міністра-земляка – залишимо на відкуп і оцінку нашої безгосподарності, потомкам. Тому цього літа лебединці та гості міста активно взяли курс на річку Псел. Особливо в районі Прис¬тайлового. Приємно по¬сидіти у прохолоді дерев, ску¬патися, пограти у рухливі ігри. Сюди їдуть як по-одинці, так і сім’ями. А відпочивають по-різному: одні, після «пікніка», все після себе приберуть, а інші – засмічують територію біля річки. І не дивно, що тут майже під кожним кущем – купи сміття. Просто диву-дивуєшся рівню культури деяких відпочиваючих. А їдуть сюди люди не бідні, в основному – молоді на іномарках із українськими прапорцями в салонах. А, можливо, не цим треба демонструвати свій патріотизм, а просто прибрати після себе сміття? Часто у «високих» провладних кабінетах, та й понижче, можна почути про європейські цінності, європейський вибір і бажання туди якомога швидше потрапити. Потрапимо. Років через п’ятдесят, із нашим антиєвропейським рівнем свідомості... Вадим БІЛИЙ.Наша перлина, озеро Лебедине із зруйнованою базою відпочинку, не зовсім свіжою водою у літню спеку та обіцянками про очистку і облаштування місцевої влади і колишнього міністра-земляка – залишимо на відкуп і оцінку нашої безгосподарності, потомкам. Тому цього літа лебединці та гості міста активно взяли курс на річку Псел. Особливо в районі Прис­тайлового. Приємно по­сидіти у прохолоді дерев, ску­патися, пограти у рухливі ігри. Сюди їдуть як

Ти чуєш мене, брате мій?

Ти чуєш мене, брате мій?Лікування інфекційно-вірусних хвороб, а вони, як правило, люблять спекотний суспільний настрій, справа непроста. Чули ми переважно про всілякі там скази, корости, ГРВІ, герпес та «многая і многая». І до пори до часу недооцінюємо вірусної пропаганди, що вражає перш за все мозок. Ідеальним поширювачем цих вірусів серед жителів є телебачення, іноді своє, ріднесеньке, іноді недоброзичливої до неї сусідської країни. Воно стало біологічною

Вже наболіло...

Вже наболіло...Вже стільки років терпиться, але зараз, як ка­жуть, на­бо­ліло. Поб­лизу с. Гар­барі знахо­диться сміт­тє­звалище, куди звозять непотріб  чи не зі всього району. Біля смітника жителі села  протягом сезону постійно випасають худобу, адже це місце гарно підходить (простір, все видно, та й трави до пори вистачає). З метою вберегти тварин від поїдання сміття, селяни ор­ганізувались та здійснили прибирання на території пасовища. Однак надовго

«Эх, прокачусь!»

«Эх, прокачусь!»Мова піде про, так звані, «веселі гірки», які знаходяться у парку Мо­ло­діжному, що в Лебедині. Правда, слово «прокачусь» сюди не зовсім підходить. Точніше, – зовсім не підходить. Адже працювали вони давним-давно, ще за «царя-Панька» і вже десяток з лишком років стоять і ржавіють. Правда, інколи підлітки до них навідуються, щоб поз­магатися у спритності лазіння по конст­рукціях. Поки, не дай Бог, хтось голову не розіб’є. Тоді «веселі гірки»,

Спроба поставити крапку над «і»

Спроба поставити крапку над «і»Скільки сьогодні у зв’язку з подіями на Майдані чуєш різних думок про справедливість у людському суспільстві, що аж собі починаєш про це думати. Думаєш про це людське суспільство, про його великих філософів, математиків, художників, поетів, про його бунтарів і громадянські війни, польоти в космос і занурення в океанські глибини, про пошуки раю і пекла, про Христа, Будду і Магомета, про людську самопожертву в ім’я

Часи нині - хороші...

Часи нині - хороші...Недавно один мій добрий то­вариш зауважив: «А ти не боїшся за те, що пишеш і говориш? Іноді  репліки про сучасну владу не дуже гарні. А воно всяке може бути. Хвилююся за тебе, бо часи нині, як і колись, настають непевні». Товаришеві хви­лю­ватися не можна – у нього серце і тиск. Тож я вирішив товариша по­жаліти, про нього попіклу­ватися, а значить, нашу те­пе­рішню владу похвалити. Часи нині – хороші. Усі впевнені у своєму майбутньому.
Лебединская информационная сеть Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.