Книга, як пам’ять

Книга, як пам’ятьЯк людина, яка має пряме відношення до видавничої діяльності, скажу, що в нинішніх умовах видавати книги не дуже проста справа, як в організаційному плані, так і в фінансовому. Тим більше, треба порадіти терпимості, ризику і, якщо хочете, мужності тих, хто готував до друку і спонсорував книгу «Висота 110. Окуповане дитинство», яка нещодавно побачила світ у видавництві «Золоті сторінки» м. Харкова. Презентація її на днях відбулася в актовій залі Лебединського педагогічного училища ім. А.С. Макаренка.

 МІсце для презентації вибране не випадково. По-перше, тих, хто готував книгу до друку, пов’язують із цим навчальним закладом добрі спогади і житейські стосунки. По-друге, тут традиційно відчувається особлива аура, яка спонукає до відвертої, теплої і щирої розмови. Забігаючи наперед, скажу, що в цьому зайвий раз переконалися присутні на презентації. А їх була майже повна зала. Тепер про авторів книги.

На рахунку у члена Національної спілки письменників України Василя Пазинича сім видань як поетичних, так і прозових. «Висота 110» – це екскурс в історичне минуле села Московський Бобрик, що на Лебединщині, своєрідний дебют Василя Федоровича в історично-краєзнавчій тематиці. Автор другого розділу книги «Окуповане дитинство» –Григорій Камчатний (на жаль, вже покійний, земля йому пухом). Його прониклива розповідь про грізні роки Великої Вітчизняної війни, що пройшла через призму дитячого світогляду та поневірянь тих років.

І декілька слів про людину, дякуючи якій ця книга була профінансована. Це Валерій Камчатний, народний депутат України 5 і 6 скликань, син Григорія Павловича Камчатного. Тому ця книга дорога для нього.

Особливе місце займає це видання і в моєму житті.

По-перше, це пам’ять про Григорія Камчатного. У свій час, працюючи редактором міськрайонної газети «Життя Лебединщини», перед виходом на пенсію, Григорій Павлович благословив мене на цю посаду і з його легкої руки я сімнадцять років керував редакційним колективом. І,  перебуваючи на заслуженому відпочинку, Григорій Павлович аж до останніх своїх днів цікавився редакційними справами, давав цінні поради, мріяв видати свої спогади. Дякуючи сину, ця мрія нарешті здійснилася.

Мені також приємно зазначити, що історико-краєзнавчі матеріали розділу книги «Висота 110» Василя Пазинича спочатку були надруковані у тижневику «Будьмо разом», розміщені в інтернет-виданні «Лебедин press» і отримали позитивні відгуки. А ще Василь Федорович – активний автор нашого друкованого видання.

Так що книга «Висота 110. Окуповане дитинство» Василя Пазинича і Григорія Камчатного має право на життя, і, впевнений, знайде свого вдячного читача.












Василь ДАЦЬКО, член Спілки журналістів України.