пн.11202017

Владислав Бухарєв

Владислав БухарєвСьогодні співбесідник нашої газети – Владислав Бухарєв, який не дуже і потребує представлення у Лебедині. Наш земляк немало зробив для рідного міста та його жителів і користується у них заслуженою повагою. А ще пообіцяв і надалі сприяти реалізації розпочатих ним програм соціальної допомоги Лебедину та лебединцям. Зокрема, продовжувати ремонт шкіл і дитсадків, їх обладнання комп’ютерами, організацію дозвілля дітей, втілювати у життя програми вчасної медичної допомоги.

Про це – перше запитання В.Бухарєву від тижневика «Будьмо разом»:

 

- Владиславе Вікторо­ви­чу! Процитуємо рядки з Вашого ж привітання лебе­динців з Новим 2013 роком: «У но­вому році обіцяю доклас­ти всіх зусиль, щоб дороги у Лебедині таки буду­валися. І щоб виділені на це кошти не осіли в чиїхось бездонних кишенях. А то у нас, як у тому анекдоті, до­роги стають все кращими: танки вже не заст­рягають». Що зроблено у цьому напрямку?

- З дорогами у нас в Україні покращення вже досягло краю. Нещодавно спитав свого євро­пейського друга після поїздки по Україні, як йому видалися наші дороги. Так він відповів чесно: «Доріг – не бачив, але на джипі сяк-так проїхати можна».

У кожному жарті є частка жарту. А якщо серйозно, можу звітувати про перший і, на мій погляд, дуже важливий крок у напрямку перетворення, при­наймні лебединських доріг, на нормальні. На такі, по яких проїдуть не лише танки та джи­пи, а й «ланоси» та «жигу­льон­ки» звичайних мешканців Лебе­дина. Навіть велосипеди діт­лахів.

Після неодноразових по­ходів у різні інстанції мені вда­лося досягти надійних домов­леностей на дуже високому державному рівні. На дороги у Лебедині звернуть серйозну увагу у Києві – і вже цього року. Достукався до чиновників най­вищого рангу, і вони готові нам допомагати як словом, так і ділом. Вдалося-таки переко­нати їх «художніми розпові­дями» про наші вибоїни та «ямковість».

Але поки що, не хотів би багато говорити, краще поволі починати працювати. Адже все це не одним днем вирішується. Капітальний ремонт (справж­ній, з дотриманням повного технологічного циклу) окрім грошового ресурсу вимагає ще і часу. Не малого часу. Будемо відверті: нам дороги потрібно не ремонтувати, а робити наново. Там уже ремонтувати нічого. Дійшло до того, що водії ці, так звані «дороги», по узбіччю об’їжджають.

Тому доведеться фактично побудувати близько 34 кіло­метрів нових доріг. І сума пот­рібна пристойна. Спершу близь­ко 20-25 мільйонів гри­вень. Немало капіталу з’їсть цей «капітальний ремонт»!

Ми працюємо в цьому нап­ря­мі. Час покаже, що напрацю­ємо, але я особисто вірю в успіх. Тому витрачати гроші, яких і так немає, на «латання» ям і без­глуздо, і аморально. Показуха – не наш метод. Тут потрібен масштаб, потрібен державний підхід. На сьогодні всі, з ким я розмовляв, кого умовляв, висловлюють розуміння лебединської проблеми і, що найголовніше, готові допомагати її вирішувати. А це саме по собі вже не мало....

Я не буду описувати всю тяганину своїх ходінь по чиновницьких кабінетах. Гадаю, читачі і самі можуть все домалю­вати в своїй уяві. Либонь, знайо­мі з вітчизняною бюрократією не з розповідей...Скажу лише, що це кош­тувало мені немало моральних і навіть фізичних сил. Але не шкодую, результат вип­равдав всі зусилля.

- Безумовно, для Лебе­дина це радісна новина. Див­но лише те, що цю над­важливу для міста проблему вирішує людина, яка нині проживає у Києві…

- Ну, це ще питання, де я проживаю. Дружина іноді бур­чить, що я проводжу в Лебедині та його околицях більше часу, ніж вдома (сміється).

А проблему доріг, а точніше – бездоріжжя, вважаю справді ключовою і для держави в цілому, і для свого рідного міста. Ще поет Роберт Рождественський підмітив схожість слів «дороги» і «дорогі» – «дорогие нынче дороги!..». Але, за його ж висловом, «в Державе такой,   в Государстве таком бездорожье – уже безнравственно!»

Необхідність ліквідації без­доріжжя – це, якщо хочете, моя принципова громадянська по­зиція. І Рождественський вис­ловив її багато років тому точно і яскраво, краще за нього не скажеш (прим. Редакція друкує відповідний фрагмент поеми відомого радянського поета Роберта Рождественського «210 шагов» як додаток до цього інтерв’ю на 10-ій стор.).

А те, що місцеві чиновники і обрані лебединцями представ­ники в органах місцевого само­вря­ду­вання та у найвищому законодавчому органі недопра­цьовують, то це питання до них самих.

Я уже казав вашому видан­ню, що не женуся за депу­тат­ством. Воно мені не потрібне як таке. Якщо і прийму рішення брати участь у парламентських перегонах, то лише з одного міркування – щоб мати до­даткові важелі для вирішення проблем Лебедина і Сумщини.

- Ви самі застерігали, що виділені на дороги кошти можуть осісти у «чиїхось бездонних кишенях». Як цьому запобігти?

- Насамперед, потрібна гро­ мадська структура, яка буде пильно конт­ро­лю­вати вит­рачан­ня кожної гривні з виділеної суми. Наприклад, громадсь­кий дорожній фонд. Така практика є в країнах Євро­пи. У цьому ж фонді можна акумулювати кош­ти і на подальше під­тримання в порядку наших доріг. На так званий «ямковий ремонт». Це будуть кошти, залучені самою міською громадою.

По-друге, зі свого боку зроб­лю все, щоб не пройшли коруп­ційні схеми та «відкати». Вико­ристаю свій досвід колишнього офіцера спецслужби.

- Гадаєте, вдасться підняти громаду нашого міста на «святе діло»?

- Я впевнений, що лебединці – люди небайдужі до долі і стану рідного міста. Просто кожен має зробити для Лебедина все, що в його силах. Можливо, мої (і моїх друзів) здобутки на цій ниві і не дуже великі, але дещо зроб­лено.

Непогано відремонтували корпуси ЗОШ №5 на „Че­ре­мушках” і пришкільний дитячий садок. Комп’ютерний клас обладнали, спортінвентар на уроки фізкультури завезли. І будемо далі допомагати нав­чальним закладам.

Під’їзди багатоповерхових будинків у мікрорайоні „Че­ремушки” обладнали датчиками руху. Тепер лампочки служи­тимуть довше, бо не горітимуть всю ніч без толку. Вмикаються лише при наближенні людей. І електроенергії набагато менше витрачається. А вона сьогодні ой яка недешева.

От куди її не шкода вит­рачати, так це на нічну підсвітку церков Лебедина. Мене часто питають, що спонукало це зробити. Спробую відповісти рядками вірша мого улюбленого барда Володимира Висоцького:

В синем небе,

ко­ло­кольнями

проколотом,-

Медный колокол,

медный колокол -

То ль возрадовался,

то ли осерчал...

Купола в России кроют

чистым золотом -

Чтобы чаще

Господь замечал.....

- На інтернет-форумі нашого інтернет-видання «Лебедин Press» хтось з читачів написав: «На Троицу Лебедин светился. Церкви сказочно красивы. Город не узнаваем. Лебедин помо­лодел, посвежел»…

- Приємно це чути. Зі свого боку скажу: якщо ми, лебединці, будемо пам’ятати про Бога і церкви Божі, то і Господь нас частіше помічатиме.

А то іноді з болем бачиш, що дехто не лише нічого не робить для свого міста, а ще й без­відповідально руйнує те, що зроблено іншими. От уже і кіль­ка датчиків руху встигли роз­курочити. Майте Бога в серці!

Хочу ще раз сказати своїм землякам: жоден «добрий дя­дя» не приїде і не вирішить за нас всі наші проблеми. Лише спільними зусиллями, з Божою поміччю, зробимо Лебедин за­мож­ним, процвітаючим і при­стосованим до життя містом.

 

А як з дорогами у світі?

Китай будує дороги, які служать 20 років

Будівництвом доріг у Китаї займається держава, і більшість з них безкоштовні. Спроба стягувати плату за проїзд була, але в широких масштабах від неї швидко відмовилися.

У Китаї до доріг ставляться як до важливого інструменту зміцнення державності, тому проблемі приділяють велику увагу. Темп будівництва досягає 30 тисяч кілометрів багатосмугових автострад на рік, а його технології (укладання основи полотна з бетон­них плит і покриття його асфальтом) забез­печують експлуатацію протягом 20-25 років.

Китайці не роблять нічого надприродного - вони враховують темпи зростання добробуту громадян, збільшення числа машин і зростання об’ємів вантажоперевезень. Що стосується низької вартості їх доріг, вона пояснюється дешевизною робочої сили і матеріалів і доброю організацією будівництва.

У Китаї орієнтуються на витрати, що існують в інших країнах, знижують їх в 2-2,5 раза – і ці суми пред’являють підрядчикам. Оплата в значній частині проводиться по підсумку робіт. (У нас же гроші виділяють виходячи з того, скільки було витрачено в минулих періодах. Підрядчикові платять одразу, а якість приймається практично будь-яка).

А ще у Китаї підрядчик з отриманої суми страхує дорогу і ремонт проводиться не з бюджетних коштів, а із страхових.

 

Як виникла у США «система магістралей імені Ейзенхауера»

Президент Франклін Руз­вельт вважав, що будівництво швидкісних доріг, які перетнуть країну, поліпшить положення справ в економіці США. Будів­ництво хайвеїв було почате в розпал «Великої Депресії», без­прецедентної економічної кри­зи. Рузвельт не без підстав спо­дівався, що дорожнє будів­ницт­во дозволить знизити рівень безробіття.

У 1953 році президентом США став Дуайт Девід Ейзен­хауер, який проявив себе як гарячий прихильник створення національної магістральної сис­теми. Причиною цього стало його бойове минуле. Під час другої світової війни Ейзенхауер оцінив переваги, які автобани давали німецьким військам.

В результаті зусиль Ейзен­хауера в 1956 році був прий­нятий закон, який системати­зував роботу по створенню такої системи. Були остаточно зат­верд­жені маршрути основних швидкісних магістралей, вста­нов­лений єдиний дизайн для шосе і дорожніх знаків. 12-річний бюджет дорожнього будівництва був збільшений до 25 млрд. дол., з яких 90% зобов’язалася запла­тити федеральна влада.

У 1990 році, на знак визнання заслуг Ейзенхауера, тодішній президент США Джордж Буш-старший підписав закон, згідно з яким мережа національних хайвеїв була перейменована в Систему Магістралей імені Ейзен­хауера.

Щорічно жителі Сполуче­них Штатів проїжджають більше 5 трлн. км по швид­кісних магіст­ралях. За дея­кими оцінками, вартість всієї транспортної інфра­струк­­тури США нині скла­дає близько 2 трлн дол. або більше 13% від загальної вартості виробничих активів країни.

Традиційно будівництво хай­веїв і їх підтримка в робочому стані частково фінансується з бюджетів США і окремих штатів. Проте левова частка фінан­сування надходить за рахунок комерційної діяльності самих магістралей, в основному, за рахунок дорожніх зборів.

Створено спеціальний фе­де­ральний дорожній фонд з метою збору коштів спеціально для фінансування Національної системи магістралей. Прямою відповідальністю цього фонду є розподіл коштів, отриманих за рахунок збору федеральних податків. Фактично ці дороги фінансуються за рахунок влас­ників автомобілів.

 

... в Україні

Латати – не перелатати

Одна із двох проблем, які здавна підривали авторитет колишньої Російської імперії, не зникла й досі. Це – дороги, з якими не склалося ні колись, ні нині. Приміром, Україна цього року зіткнулася зі справжньою дорожньою катастрофою. «У нас немає доріг, самі лише напрямки». Мабуть, після нинішньої зими ця приказка перетвориться з напівжартівливої сентенції на жахливу реальність.

Як повідомляє департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України, всього в Україні 170 тис. км доріг з яких протяжність автомобільних шляхів державного значення становить приблизно 52 тис. км. При цьому, вартість будівництва одного кілометра дорожнього покриття становить більше ніж 40 мільйонів гривень. В Україні на будівництво та ремонт доріг у рік виділяється приблизно 20 млрд. грн. Легко порахувати, що цих двадцяти мільярдів гривень вистачить усього лише на 500 кілометрів. А щоб привести до ладу всі дороги, знадобиться біля 500 млрд. грн., що перевищує річний бюджет України!

Така ситуація із дорогами не може не хвилювати владу. За словами прем’єр-міністра України Миколи Азарова, через незадовільний стан доріг Україна втрачає щорічно до 45% ВВП. Тому нам потрібні дороги, які гарантовано експлуатують десятиріччями, а не від сезону до сезону. Ми не настільки багаті, щоб будувати тимчасові шляхи. Микола Азаров закликав сконцентрувати державні й місцеві ресурси, техніку, людей, кошти, щоб до травня завершити принаймні невідкладну частину ремонтів. Перед Укравтодором поставлено завдання протягом місяця за тимчасовою схемою ліквідувати так звану «ямковість» на основних дорогах та підготуватися до того, щоб з початком теплої пори всюди організувати масштабні роботи з капітального ремонту та будівництва доріг.

А місцевим держадміністраціям ще до першого березня доручено сформувати перелік об’єктів будівництва, реконструкції, ремонту та утримання комунальних вулиць та доріг. А для цього, по самих скромних підрахунках, потрібно до 700 тис. тонн асфальтобетону й 35 тис. тонн бітуму, не кажучи вже про пісок, щебінь, техніку, фахівців. Де взяти на все це кошти? Зрозуміло, що в бюджеті їх не знайдеться. Тому пропонується створити нову модель фінансування, завдяки якій у будівництво й ремонт автомагістралей можна буде вкладати по 50 мільярдів гривень щороку протягом десятиліття. Ідеться про державно-приватне фінансування, на яке уряд покладає чималі надії. Чи запрацює ефективно ноу-хау в країні покаже життя…

 

... в Сумській області

На «дорожніх» грошах «нагріли» руки

Після зими дороги області зазнали руйнації. Разом зі снігом на деяких ділянках частково зійшов і асфальт. Сотні кілометрів шляхів пе­рет­ворилися на бездоріжжя і водії залишають у ямах колеса і деталі ходової частини автомобілів.

Як відомо, монополістом по ремонту і підтримці доріг в робочому стані в Україні є Укравтодор. Але ця державна структура не лише умудрилася довести шляхи до плачевного стану, а й допустити порушення фінансової дисципліни. Так, в минулому році практично всі підприємства дорожньої галузі були перевірені прокуратурою. Перевірка виявила серйозні порушення при проведенні тендерів із закупівлі товарів, робіт і послуг. Під час ревізій виявлено завищення вартості робіт, не підтверджених документально на 177 мільйонів гривень.

Не обійшла перевірка і Сумський обл­автодор. Як ми вже повідомляли раніше із посиланням на http://100.sumy.ua/, співробітники СБУ в Сумській області викрили протиправну діяльність службових осіб, які незаконно заволоділи державними коштами, виділеними на капітальний ремонт автошляхів державного та місцевого значення. Встановлено, що впродовж 2010-2012 років окремі службові особи кількох комерційних структур – переможців конкурсних торгів за попередньою змовою вносили до актів виконаних робіт завідомо неправдиві дані про начебто використання під час ремонтних робіт різноманітних механізмів, вантажних бортових автомобілів, праці робітників тощо. У такий протиправний спосіб була штучно завищена фактична вартість виконаних робіт, внаслідок чого державному підприємству Службі автомобільних доріг у Сумській області були завдані збитки на суму понад 5 мільйонів гривень.

Як бачимо, важливо не лише мати кошти на ремонт доріг, а й вміло ними розпорядитися…

 

... в Лебедині

Кожній канаві - ім’я відповідального

Випав сніг і автомобілісти міста та гості, що за кермом, зітхнули із полегшенням: численні ями на лебединських дорогах зима, яка тимчасово повернулася до нас, «підремонтувала». Але не надовго. Із першими променями весняного сонця всі ями і ямищі знову проявляться і водії, згадуючи владу і дорожніх ремонтників не зовсім добрим словом, будуть об’їжджати їх по узбіччю. Гірше не буває. Тому із вуст автомобілістів навіть звучить пропозиція назвати вибоїни, які особливо запам’яталися, прізвищами керівників міста і відповідальних за дороги осіб. А також депутатів, які обіцяли виборцям, що дороги будуть «як яєчко». Так зробили на Дніпропетровщині – давайте зробимо і у нас. Хай люди знають своїх «героїв».

 

Створимо заслін безгосподарності та розкраданню!

Шановні читачі «Будьмо разом», користувачі сайту «Лебедин press» та мешканці Лебединщини!

Почесний громадянин Лебедина Владислав Бухарєв вирішив зробити ще одну добру справу для рідного міста – допомогти облаштувати дороги. Для цього Владиславу Вікторовичу вдалося переконати столичних високопосадовців про виділення необхідних коштів. Але є серйозна небезпека, що ці кошти можуть бути використані не за призначенням, або ж – неефективно. Тому редакційна колегія тижневика «Будьмо разом» звертається до вас із проханням. Із потеплінням і початком дорожніх робіт, інформуйте нас про випадки неефективного використання фінансових ресурсів, неякісний ремонт дорожнього полотна, нераціональну роботу механізмів. Ми обіцяємо, що ця інформація буде доведена до громадськості через тижневик «Будьмо разом» та інтернет-видання «Лебедин press». Давайте спільно створимо заслін безгосподарності та розкраданню!

Із повагою Редакційна колегія тижневика «Будьмо разом».

Владислав Бухарєв

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Отзывы о роддомах и курсах
master-shvey.ru
Загрузка прошивок для устройств. Прошивки, советы, адреса фирм и пр
sgmprof.ru
Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91