Інтернет - міст Лебедин - Єрусалим

Ірина Науменко: «Україна подарувала мені дитинство, а Ізраїль – доросле життя»Ірина Науменко: «Україна подарувала мені дитинство, а Ізраїль – доросле життя». Свята Земля. Місце, де мирно існують головні релігії світу, де все дихає історією і старовиною. Так, це Ізраїль. І, мабуть, наш імпровізований ланцюг фактів буде незавершеним, якщо ми не згадаємо про українців, велика кількість яких проживає на території Ізраїлю. Цього разу інтернет-міст ми проводимо з Іриною Наумен­ко. Вона родом із Лебедина. До Ізраїлю потрапила невипадково.

- Іро, розкажи про місто, у якому ти живеш. Що там цікавого?

- Живу у місті Єрусалимі. Що у ньому цікавого? Мабуть, все! Це одне із самих відомих і старих міст світу. Розповідати про Єрусалим можна безкінечно. Нап­риклад, місто є центром трьох релігій, місцем паломництва для жителів всієї планети, постійним об’єктом для дос­ліджень і археологічних розкопок, і, звичайно, столицею Ізраїлю.

- Чим займаєшся у Єрусалимі?

- Працюю у провідній світовій фарма­цевтичній компанії. Робота відповідальна, тому багато часу проводжу на робочому місці.

- Як давно ти в Ізраїлі? І чому саме ця країна?

- В Ізраїлі я з 2005 року. Вибір країни, скоріш за все, був несвідомим. Коли мені було 13 років, я дізналася про своє єврейське коріння і вже через рік почала навчатися у Харкові у єврейській школі. Після закінчення 9 класу мені запро­понували продовжити навчання в Ізраїлі і я погодилась.

Після трьох років перебування в країні, я зрозуміла, що хочу лишитись тут.

- Що незвичайного за цей час відбулося у твоєму житті?

- Питання складне, але, роздумуючи над відповіддю, вибачте, що я посміхаюсь. Якщо поглянути на ситуацію відсторонено, то все, що зі мною сталося за ці роки, можна вважати незвичайним. Ну, хоча б моє звикання до нової культури, мови…

- Ізраїль називають Святою Зем­лею. Ти відчула позитивну енергетику цієї країни?

- Із самого початку все сприймалося по-іншому. Не знаю, була це позитивна енергетика чи ні, адже я потрапила до Ізраїлю у досить юному віці, а от радісних емоцій вистачало. Те, що я відчувала, мені подобалось.

- Як багато у тебе з’явилось друзів?

- Маю досить багато друзів, серед них і українці. Також розширилося коло знайо­мих. В Ізраїлі люди дуже привітні, відкриті і їм подобається спілкуватися.

- Розкажи про місцеве населення: як вони відпочивають, які улюблені свята, їжа?

- Переважна більшість населення – це емігранти з різних куточків планети. І, звичайно, кожен привіз із собою частинку тієї культури і тих традицій, які склалися на батьківщині. Тому гастрономічні смаки і свята такі ж, як і були вдома. Наприклад, емігранти із пострадянського простору полюбляють оселедець під шубою, олів’є та інші страви, які можна придбати в «російських» магазинах. Але особливою популярністю користуються страви араб­ської кухні, наприклад, хумус (соус із бобів), фалафель (смажені кульки з гороху і спецій), шаурма (тут її готують із курятини або індички).

Що стосується свят, то вони пере­важно релігійні. Виняток – це День незалежності.

Особливою увагою тут користується ізраїльський Новий рік, який святкують у вересні. Зараз в Ізраїлі 5773-ій рік.

Не можна не згадати Пурим. Це свято дуже схоже на карнавал: люди пере­вдягаються і дарують одне одному сувеніри.

Ще одне важливе свято – Ханука. Люди запалюють свічки, смакують пон­чики.

Оскільки в Ізраїлі досить теплий клімат, то приблизно дев’ять місяців на рік люди відпочивають на морях, в пар­кових зонах. А взимку всі їдуть на північ країни, щоб побачити сніг.

Ізраїль славиться великою кількістю історичних, природних і технологічних пам’яток. Тому питання, як провести час вирішується досить швидко.

- А як у Ізраїлі зі сферою обслу­гову­вання?

Оскільки це невелика країна, відпо­відно і ринок досить вузький. Це створює умови для великої конкуренції, а, отже, йде боротьба за клієнтів. Тому рівень обслуговування не стоїть на місці і постійно розвивається.

Культура спілкування з клієнтами і бажання залишити їх задоволеними – на першому місці. У будь-якому закладі сфери обслуговування вам запро­понують не лише склянку води, а й каву з цукерками. Це норма.

Багато послуг можна отримати, не виходячи з дому, тобто, через Інтернет або замовити по телефону. Так, наприк­лад, можна записатися до лікаря, дізнатися результати аналізів, сплати­ти комунальні рахунки, зв’язатися з банком та багато інших речей.

- Як ставляться до українців?

- Для більшості ізраїльтян Україна, Росія і Білорусія – це єдиний простір. Народи цих країн вони називають просто – «росіяни». В цілому ставлення до «росіян» добре, адже вони заре­комендували себе як працьовитий і дружелюбний народ.

Та все ж національний аспект при­сут­ній: більшість ізраїльтян скажуть, що українські дівчата красивіші, ніж ро­сійські.

- Можеш назвати плюси та мінуси проживання в Ізраїлі?

- Плюсів багато, так само, як і мінусів. Однак високий рівень життя і безпеки ком­пен­сують всі недоліки. Також варто від­значити масштаби і цілі соціальної політики. Все, що робиться в країні, спрямоване на покращення життя людей.

Значним плюсом є і красива при­рода Ізраїлю.

Що стосується мінусів, то Ізраїль має не найкраще геополітичне роз­ташування: сусідні країни не надто дружелюбні, крім того, дуже мало покладів корисних копалин.

І недоліки, що не влаштовують особисто мене – це те, що мої близькі далеко, а також висока температура повітря. Нереально спекотно.

- Про що ти мрієш? І з якою країною пов’язані твої бажання?

- Україна подарувала мені дитинство, а Ізраїль – доросле життя. Я не можу поділити свою мрію між цими країнами. Моя мрія – це можливість ділитися спогадами з рідними людьми, а для цього потрібно, щоб вони були поряд…

- Як часто приїздиш до Лебедина?

- Перші три роки приїздила на канікули кожного літа, потім я тривалий час за­лишалася в Ізраїлі. Останній раз я була в Лебедині минулого року на бабусиному ювілеї. Цього року я хочу приїхати на ювілей до дідуся.

- Чи плануєш повернутися в Україну назавжди?

- Чесно скажу, таких планів у мене поки що немає. Але в житті трапляється різне.

 

Ірина Науменко (на знімку справа) із подругою

 

Інтернет-міст організувала і провела Марина Калита.

font-size: 10pt; font-family: 'Arial', 'sans-serif';