чт.08172017

Марина Балака: «Для того, щоб зміцнити країну, треба починати змінювати своє місто»

Марина Балака: «Для того, щоб зміцнити країну, треба починати змінювати своє місто»Важко було не помітити чудове перетворення нашого міста у рамках проекту «ЧистоArt»: появу на сірих, колись спотворених купою оголошень, стінах малюнків та цитат із віршів українських письменників. Поруч зі словами Шевченка та Ліни Костенко опинився уривок з вірша студентки Лебединського педагогічного училища ім. А.С.Макаренка Марини Балаки. Рядки з її поезії прикрашають паркан на автовокзалі. Підібрано влучно не лише слова: «Життя, по суті, - привокзальна каса…», а й авторку, котрій надана честь таким чином закарбувати своє ім’я у пам’яті міста. Марина,  активістка і волонтерка, пише вірші з 12 років. Проте поезія – зовсім не єдине її захоплення. «Граю в шахи, обожнюю спорт, інколи малюю, інколи співаю, інколи танцюю. Також займаюсь спідкубінгом – це збирання кубіка Рубіка на швидкість. Захоплююсь туризмом. Декілька днів тому приїхала з Карпат. Піднімалася на Говерлу та на Петрос», - від перерахування дівчиною її хобі перехоплює подих.

Одним із найкорисніших захоплень Марини є волонтерство. Дівчина брала участь у волонтерському таборі проекту «Будуємо Україну разом», що мандрує нашою країною і в цьому році охопив 14 міст. Його мета – допомога родинам воїнів АТО, переселенцям, малозабезпеченим та багатодітним. «На початку травня у рамках табору я поїхала в Дніпропетровську область разом з членами громадської ініціативи «Switch on», яка, до речі,  стала організатором проекту «ЧистоArt». Там ми допомагали багатодітним родинам. Іншого разу, на початку червня, я потрапила в Донецьку область, місто Покровськ, колишній Червоноармійськ. Надавали допомогу вдові воїна АТО і переселенцям з Авдіївки. У вільний час для нас організовували культурно-освітню програму: лекції, ігри…»

Не менш активним і різностороннім Марина уявляє своє майбутнє після отримання освіти в педучилищі. Дівчина мріє закінчити Українську академію лідерства. Це 10-місячний курс, куди приїжджають різні лектори з Америки, Польщі та України. Студенти подорожують Україною, світом, а живуть при академії, осередки якої сьогодні діють у Харкові, Полтаві, Миколаєві, Львові. Для них влаштовують різні вишколи. Зі студентами цієї академії Марина познайомилась у тому ж  таборі «Будуймо Україну разом». Дівчина говорить і про інші свої плани на майбутнє: «Також я й надалі хочу займатися волонтерством, розвивати наше місто, адже я тут народилася. Для того, щоб зміцнити країну, треба починати змінювати своє місто. І, звісно, отримати вищу освіту».

Як розвивати наше місто? Марина разом із командою «Switch on» маютьдекількаідей. «У наших силах відкрити громадську платформу, де б збиралася молодь. Там проводилися б цікаві, пізнавальні лекції, тренінги, ігри, показ фільмів, щоб лебединські юнаки та дівчата розвивалися духовно, культурно», - розповідає дівчина. Марина закликає розвиватися і читачів нашого тижневика: «Намагайтеся прагнути не тільки змінити навколишній світ, а й себе...».

На закінчення розповіді до уваги читачів пропонуємо вірш Марини «Життя, по суті, – привокзальна каса»:

 

Життя, по суті, - привокзальна каса,

Бо новий день-це як новий квиток.

Та все ж нам хочеться покинуть сіру масу

Й зробити свіжого повітрячка ковток.

Забути потяг той одноманітний,

Який везе по одному й тому ж маршруту,

Я хочу вирватись з людей тих непримітних,

І, ну, хоча б, стрибнути з парашута.

А все залежить від того білета,

Який в життєвій касі ми придбаєм,

Можливо, вранці ми поїдем на кареті,

Ну а, можливо, просто на трамваї.

Життя, неначе в казино рулетка,

Червоне, чорне і зеро.

Є шанс, що виграєш звичайну статуетку,

А є, що ключик із мультфільма про П’єро.

Ти можеш все програти одним махом,

А можеш гори золоті звернуть.

Та може обернутися все крахом,

І станеш ти не на свій путь.

Життя-не вічне, як ним не крути,

Його прожити треба дуже гідно,

Бо це не просто поле перейти,

А підібрать квиточок відповідний,

Щоб він відповідав всім правилам життя,

Усім законам, всім моралям.

Ніколи не задумуйтесь про сенс буття,

А просто йдіть з прозорою вуаллю.

Також змініть вагон набридлого метро,

Чи потяга, трамвая, електрички.

І переможе зло, як у казках, добро,

І спалите всі негаразди в пічці.

Усе піде, залишиться любов,

Ми зможемо спокійно тоді жити.

Знов підем на вокзал, придбаємо квиток

Й поїдемо з тобою на край світу.

 

Марина БАЛАКА,

м. Лебедин.

Loading...


Коментарі  

 
Месник
#2 Месник 28.07.2017, 16:21
Розумниця!
Цитата | Скарга
 
 
сергей
#1 сергей 27.07.2017, 18:26
как все убого
Цитата | Скарга
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91