Історія забута? Ні. Не забута!

Історія забута? Ні. Не забута!В епоху пізнього палеоліту тут жили племена, які полювали на мамонтів, у 4-2 тисячолітті до н. е. – племена зрубної культури, споріднені з індо аріями. Згодом – скіфи, і пізніше їм на зміну прийшли  – слов’яни. У 17 столітті тут стояла прикордонна фортеця Московської держави. Жителі цього поселення підтримали Петра Першого у війні зі шведами і не пішли за Мазепою. За це їх не закріпачили, бо вони отримали від царя Петра «Бессрочную вольную грамоту». Тут вирували події революції 1905 року. У часи продрозверстки тут діяли загони народних месників Стешенка – Скрипаля та Кучера, які радянська влада називала бандами. А ще це село, втім, як і інші села, пройшло всіма колами історичного пекла 21-го століття. Десь у його пагорбах, за легендою, що має велику ймовірність, і досі захований козацький човен золота та дорогоцінностей. Яблука з його садів здавна і дотепер славляться на всю округу особливим смаком. А з тамтешніх жінок, красивих і лагідних, можна художникам малювати портрети для найкращих галерей світу. Ви, звісно, здогадалися, що мова – про Кам’яне. Перший нарис з його унікальної історії ми й починаємо друкувати в наступному номері нашого тижневика. Сподіваємося, що розповіді про історію цього поселення - городища – містечка - села зацікавлять багатьох читачів, які відгукнуться на наші публікації і запропонують доповнення до них.

Ми, автори нарисів кам’янської історії, можемо сміливо сказати: «Кам’яне – любов моя…»

 

Василь Пазинич, краєзнавець, кор. тижневика «Будьмо разом».

Михайло Скрипаль, краєзнавець, Кам’янський сільський голова.

Сергій Венгеровський, краєзнавець, викладач педагогічного училища.