сб.11182017

Доброго дня, шановна редакціє газети «Будьмо разом»!

Доброго дня, шановна редакціє газети «Будьмо разом»!З великим задоволенням хочу представити вам творчість моєї подруги, поетеси із Сум Ірини Булахової. За фахом вона медсестра,  працювала в обласному пологовому будинку, однак завжди мала потяг до творчості. Вірші почала писати у 50 років. З виходом першої збірки «Підсумки» швидко увійшла в коло сумських літераторів.  Член МСПУ, літературно-мистецького клубу «Грань», літературної студії «Літера». Незабаром побачить світ її друга поетична збірка.

Сподіваюся, читачам сподобаються її твори.

З повагою Богдана Гусак.

 

Горобина

У червоне вдяглась

горобина намисто.

Рання осінь прийшла

у розніжене місто.

Понесла навпрошки –

білі хмари-вітрила,

Вітер їх підхопив

на розхристані крила.

Сквер ліловий увесь.

Примощусь на осонні.

Літні дні пронеслись,

мов розгнуздані коні…

Точно так і роки.

То чия в тім провина,

Що палають уста мої,

мов горобина?

Опустив на плече

хтось долоньку гарячу.

Навіть трішки пече –

промінь зайчиком скаче.

Золотий викрутас

став виводить на скроні…

Святить яблука Спас

в голоснім передзвоні.

 

Дощ

Ти пам’ятаєш той раптовий дощ,

Який так пахнув

свіжістю й озоном,

Губив краплини

у хустинки площ?

Ледь встигли

заховатись під балконом

Від зливи, що загнала нас туди

Зненацька так.

Розгублені безмежно,

Відрізані завісою води…

І світ довкола нас,

немов би, щезнув.

Лиш ти і я під проливним дощем.

Щось непомітне

виникло між нами…

Відчула у душі солодкий щем,

Коли краплинки

ти збирав губами.

Той давній спомин

в серці не схолов.

З новим дощем

він у душі воскресне:

Ми слухали,

як ринвам про любов

Щось жебоніли

струмені небесні.

 

х Х х

Так без тебе чомусь журливо...

Хоч слабкі мої білі крила -

На очей світло-синє диво,

Як на вогник свічі б летіла.

Ти на мене чекаєш, знаю,

Хоч твій світ від мого далеко.

Я ж заплуталась і блукаю,

Мов самотній сумний лелека

В лабіринті між: «хочу» й «треба»,

Де початку нема і краю...

Впало нагло, мов камінь з неба,

Це кохання. За що? Не знаю.

Знайде час унікальні ліки,

Що відновлюють ритми серця.

І втішає одне лиш тільки -

Відболить і колись минеться.

Всі забуду смішні образи,

Повернусь.

(Хоч, мабуть, не скоро).

І скажу потаємну фразу:

- Я люблю тебе! Чуєш, море?

 

Ірина БУЛАХОВА, м.Суми.


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91