Наші в науці

Наші в науціСело – це сонячне джерело. Воно одвіку не тільки  годувало людей хлібом, не тільки напувало Україну  молоком, піснею, а й народжувало письменників, художників, науковців. Сьогодні ми хочемо запропонувати рубрику «Наші в науці» і запрошуємо взяти участь у її творенні всіх читачів і, звісно, краєзнавців з різних сіл Лебединщини. Ми запрошуємо вас стати нашими авторами, розповісти на сторінках тижневика про тих своїх односельчан, які стали науковцями, відомими людьми. Активних учасників цієї рубрики чекають подарунки. Отож, наша перша розповідь про вихідців із села Московський Бобрик.

Парасковія Уварова,

Уроджена княжна, краєзнавець та археолог.

Відома у свій час наукова діячка і авторка багатьох наукових статей по краєзнавству та архе­ології Парасковія Сер­гіївна Уварова, уроджена княжна Щербатова, дочка князя Сергія Олек­сандровича Щербатова (1804-1872), полковника, кавалера, предводителя Лебединського повітового дворянства і матері Свято­полк-Четверинської Па­рас­ковії Борисівни (1825-1899), народилася 9-го квітня 1840-го року в помісті Щер­батових в селі Бобрик Лебединського повіту Харківської губернії. Вона прос­лавилася як відомий археолог того часу та була обрана Головою Мос­ковського археологічного то­ва­рист­ва. Померла в еміграції в Югославії у 1924-му році.

 

Дмитро Плєтньов,

онук пана-кріпосника і радянський професор медицини.

Він народився 1871-го або 1872-го року в ро­довому помісті Плєт­ньо­вих у Бобрику Лебединсь­кого повіту. Закінчивши в 1890-му році класичну гімназію в Харкові, Дмит­ро Плєтньов вступає на медичний факультет Хар­ківського університету, але з 3-го курсу пере­водиться до Мос­ковсь­кого університету, який закінчує з відзнакою в 1895-му році. Після революції стає особистим лікарем Леніна, Крупської, Сталіна та інших радянських діячів. На початку 30-х він – досить помітна фігура в радянській медицині. Отримує звання Заслуженого діяча науки, титул Ударника фронту охорони здоров’я. Його авторитет визнають за кордоном, обираючи членом відомих терапевтичних об’єднань Європи. Але із 1937-го Д.Д. Плетньова починають переслідувати. У березні 1938-го професор Дмитро Плєтньов постав перед судом у складі, так званої, «банди лікарів-убивць», пособників анти­радянського правотроцькістського блоку – плоду дикта­торської інтриги Сталіна. Їх звинувачували у смерті радянських діячів В.Куйбишева, В. Менжинського, пролетарського письменника Максима Горького та інших. Рік смерті вченого, згідно архівів НКВС – 1941-й.

 

Володимир Лапоног,

професор математики.

У 1952-ому році він закінчив Мос­ковсь­ко­бо­брицьку семирічку, потім  Горлівський гірничий тех­нікум та механіко-ма­те­матичний факультет Хар­ківського університету. Захистив кандидатську дисертацію. Займався вик­ладацькою та науковою роботою в Донецькому політехнічному інституті. У 1986-1989 роках був професором факультету математики в Мапуту, що в Мозамбіку. У науковому доробку професора не тільки наукові статті з математики, а й монографія «Елементи лінійної алгебри», що вийшла в Мапуту португальською мовою.  А йшов він у світ білий з Бобрика з п’ятіркою в кишені, яку в нього одразу на автовокзалі в Горлівці – і вкрали…

 

Іван Летик,

професор медицини.

Випускник 8-го класу 1964 року Мос­ковсь­ко­бобрицької школи Летик Іван Васильович став сту­дентом Лебединського медучилища, яке й за­кінчив у 1968 році. Потім три роки служив медиком на Балтійському флоті, причому рік – на під­вод­ному човні. З 1971-го по 1977-й навчався в Хар­ківському медінституті. У 1983 році захищає кандидатську дисертацію і з 1986-го починає працювати у рідному медінституті заступником декана лікувального факультету, з 1996-го по 2005-й – деканом по роботі з іноземними студентами. З 2003-го він стає професором, а з 2006-го – проректором з навчально-виховної роботи тепер уже Харківського медичного університету. У 2009 році Указом Президента  йому присвоєно звання «Заслужений лікар України».

 

Олександр Іщенко,

на сторожі рідної мови.

Випускник 11 класу 2001 року Іщенко Олек­сандр Сергійович став студентом-філологом Сум­ського педагогічного університету. По його закінченню він навчався в аспірантурі при Інституті української мови На­ціональної академії наук України, став кандидатом філологічних наук, нау­ковим співробітником цього інституту. У 2012 році вийшла його наукова монографія «Голосні звуки української мови залежно від тембру мовлення». Молодий учений-філолог займається дослідженням фонетики.

 

Олександр  Лебедь,

на стежці світла.

Випускник 11 класу 2001 року Лебедь Олександр Анатолійович вступив до Сумського педуніверситету на фізико-математичний факультет. По його закінченню навчався в аспірантурі при Інституті прикладної фізики Національної ака­демії наук України в м. Суми. Став кан­дидатом фізико-ма­тема­тичних наук та співро­бітником цього науково-дос­лідного ін­с­ти­туту. Мо­лодий нау­ковець займа­ється ла­зер­ною фізикою. Під­готував монографію ( у співавторстві) по даній темі, яка вийде у ви­давництві «Нау­кова думка» Академії наук у 2013 році.

Підготував Василь Пазинич.