сб.04212018

Америка виховала в мені нову людину

Америка виховала в мені нову людинуМи неодноразово розповідали про переможців Міжнародної програми обміну учнями FLEX. У минулому навчальному році провести незабутні 10 місяців у США випав шанс Євгенові Куценку, учню Лебединської СШ№7. Про свої враження юнак розповів нашому тижневику.

- Привіт! У якому місті ти жив? Що було особливого

у цій місцині?

- Привіт! Я жив у місті Якіма (Yakima) штату Вашингтон. Його населення становить 80 тисяч. Місто лежить серед схилів, тому на горизонті було видно лише «земляні» стіни. Наш аграрний округ був кращим у експорті яблук, груш та слив у США та одним із лідерів на міжнародному ринку. Вашингтон називають «вічнозеленим штатом», адже його повітря дуже чисте, а краса лісів може зрівнятися навіть з українською.

- Розкажи про свою хост-сім’ю.

- Моя родина була достатньо великою: я проживав з хост-мамою Іреною, іншим студентом по обміну з Єгипту – Юсефом, а також з братом та сестрою, які згодом переїхали та не жили з нами. Моя хост-бабуся також мала двох студентів по обміну – з України та Пакистану, які проживали разом з нею. Крім того, у двох сестер Ірени ще були діти, тому загалом моя родина складалася з 22 чоловік.

- Ого, напевно, було весело святкувати Різдво такою великою компанією? Опиши атмосферу головного свята Америки.

- Можете уявити 25 людей в одній кімнаті на Різдво?  Я теж не міг. Саме на Різдво було сімейною традицію вирубувати ялинку та відвідувати баварське містечко Leavenworth далеко в горах. В новорічний час місто прикрашають вогнями та іграшками, на вулицях грають музики і їздять карети. До свята починають готуватися за тиждень:  люди купують подарунки своїм близьким, прикрашають оселі декораціями та новорічною ялинкою. Подарунків була велика купа, яка навіть не помістилася під ялинкою. У цей період перед вами відкривається неймовірна атмосфера Різдва, яку просто не можна передати словами.

- Тобто уявлення про ідеальне американське Різдво - це реальність. А тепер руйнуємо міфи. Які ж стереотипи про Америку виявилися лише легендами?

- Іноді фільми про американські школи дають нам помилкове уявлення про жорстоких і несправедливих учнів, які в будь-який момент готові штурнути тебе у шафку. Насправді це не так. Хоча такі школярі дійсно зустрічаються, та всі учні моєї школи були добрими та привітними. Також спростовано міф про те, що американські підлітки часто влаштовують вечірки з величезною кількістю гостей. Студенти іноді влаштовують такі вечірки, але загалом це не є звичайною річчю для американських підлітків.

- А які міфи виявилися реальністю?

- Доволі часто буває, що гравці американського футболу зустрічаються з чірлідерами (учасницями груп підтримки). А також американці дійсно ретельно дотримуються правил дорожнього руху. Моя сім’я ніколи не їздила без пасків безпеки, майже не перевищувала ліміт швидкості. Більшість громадян ставляться до цього дуже серйозно.

-  Звичайно, існує декілька речей, які Україні варто було б запозичити з американської культури. А які  особливості української культури ти впровадив би в американський спосіб життя? Тобто, що класного варто американцям взяти в українців?

- Одного разу я розмовляв зі своєю хост-тіткою Сарою, а за сумісністю – координатором програми, про те, що їй подобається в українській культурі і що вона б хотіла перейняти в українців. Без вагань Сара сказала, що в захваті від наших весіль. В Америці люди не збираються на весілля, яке святкують цілий день, як робимо ми. Сара також відмітила, що хотіла б, аби американці більше готували вдома. Ми звикли готувати багато смачних страв, і особливо до свят. На жаль, американці не готують так багато домашніх страв. Щодо менталітету українців, то Сара хотіла б, щоб американці були більш відверті та прямі, коли розмовляють з іншою людиною. Часто вони не скажуть людині те, що дійсно про неї думають, а будуть намагатися уникнути цього. Не знаю, погано це чи гарно, але я також думаю, що американцям потрібно запозичити українську прямоту, хоча і не в повній її мірі. До речі, Сарі сподобалося те, що українці готові дискутувати на серйозні теми та здатні до глибоких розмов і думок.

-  Добре. Кожен студент по обміну має «відволонтерити» певну кількість годин. Що щодо твого досвіду у волонтерстві?

- Я мав «відволонтерити» 50 годин. Ті ж, хто складав норму у 100 годин, начебто отримували лист від президента (який фактично нічого не дає). Хоча більшість своїх годин я провів, допомагаючи міській організації розбудови (замальовування графіті, підтримання порядку на вулицях), а також допомагав з організацією церковних заходів. Найбільше мені запам’яталась презентація про Україну, яку ми робили в одному з університетів Якіми. Після презентації ми були запрошені поглянути на підготовку молодих полісменів – тренування з обшуку кімнати, стройової підготовки та витримки, а також марширування.

- Після такого тривалого життя в Америці, до чого тепер не можеш звикнути в Україні? Що з того, що до поїздки вважалося нормальним, тепер здається неприйнятним?

- Повернувшись в Україну, життя дійсно здавалося незвичним. Українські дороги, «чемність» людей та рівень життя, хоча не так давно були рідними та звичайними для мене, після року за кордоном вже не були такими правильними та приємними. Наприклад, більшість доріг у Штатах рівні та якісні, і це не секрет, що ми не можемо так сказати про наші. Ще одна річ, яка відразу є помітною – це те, що українці часто не намагаються бути чемними та ввічливими з незнайомцями та один з одним, ми не усміхаємося просто так – йдучи вулицею. Це відрізняє нас від американців, і спочатку було достатньо складно до цього пристосуватися. Манера спілкування також є суттєвою відмінністю – через природу своєї мови, англомовні громадяни є ввічливими у своїх проханнях і дуже рідко використовують «наказовий спосіб». Наприклад, правильно було б сказати «Чи не могли би Ви, будь ласка, передати сіль?», а не «Передай сіль», як більш звично нам. Але згодом, після декількох місяців, ти знову звикаєш до українського життя та побуту, хоча все не здається вже таким одноманітним.

- Як тебе змінила ця країна? Які нові якості виховала в тобі?

- Досвід життя в іншій країні, а особливо досвід студента по обміну, дійсно навчає багато чому. Я побачив людей, які з радістю виконують свою роботу, які не соромляться бути собою, які з усмішкою йдуть по вулиці. Це – світ можливостей, випробувань та перспективи. Рік у Штатах розвинув мої лідерські навички, я став більше займатися спортом, адже спорт дуже популярний в Америці. Крім того, у мене з’явилися декілька нових хобі та інтересів, такі як гра на музичних інструментах. Америка виховала в мені нову людину, можна сказати навіть кращу.

- Як ти застосовуєш свій безцінний досвід у рідному Лебедині? Чи допомагаєш іншим опанувати англійську мову?

- Так, зараз ми проводимо English-speaking club, сфокусований на покращенні розмовної англійської та тренуванні правильної вимови. Усі охочі віком від 14 років, які бажають покращити свій рівень знань, можуть приєднатися! Заняття є безкоштовними, проводяться кожну суботу об 11-30 на 2 поверсі районної бібліотеки. Деталі за телефоном - 099 383 11 89.

- Дякуємо! Успіхів тобі, Євгене!


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91