сб.12142019

Федір Мойсеєнко - перший український мінералог

Федір Мойсеєнко - перший український мінералогПри написанні цієї розповіді про нашого земляка, людини воістину високообдарованої і працелюбної, Мойсеєнка Федора Петровича (11 (22) листопада 1754(55) – 24 вересня (5 жовтня) 1781) була використана численна дослідницька література різних авторів, яка базується на архівах АН СРСР та АН РФ. Такий інтерес до нього викликаний тим, що його та Михайла Ломоносова вважають основоположниками динамічного напряму в мінералогії, тобто вивчення хімічного складу мінералів. Федір Мойсеєнко народився в Лебедині, який тоді входив до складу Харківського намісництва Слобідської України. Очевидно, його батьки належали до привілейованого стану і мали змогу дати своєму синові не лише добру домашню освіту, а й направити його в «поважну науку». Від 1766 року Федір навчався в академічній гімназії при Петербурзькій Академії Наук. Викладачі вважали нашого земляка одним із найобдарованіших учнів, які разом із ним вивчали хімію та мінералогію. Академік Лаксман Е. Г. звернув увагу керівництва на успіхи свого вихованця Федора Мойсеєнка та рекомендував відправити його для продовження освіти до відомої Гірничої академії Фрайберга, що знаходилася в Саксонії. Згодом він написав про себе латинню, що «після того, як закінчив гуманітарні студії в імператорській академії в Санкт-Петербурзі, прибув за наказом Катерини ІІ Великої 20-го грудня 1774 року в Фрайберг, де він в Гірничій академії його сіятельства курфюрства Саксонськского найкращу освіту та й найщирішу доброзичливість вельми славетних і освічених учителів отримав». У 1778 році прослухав курс лекцій із філософії, фізики та природничої історії в Лейпцігському університеті. У Лейпцигу була видана його книга німецькою мовою «Мінералогічні дослідження олов’яного каменю.1779». Того ж року скінчилася його наука в Німеччині.

Іще під час навчання він відправляв до АН свої праці про дослідження мінералів за допомогою хімії (1776), про олов’яний камінь та власний прогноз про залягання олов’яних руд у Сибіру (1779), який у 1811 році підтвердився. Після повернення до Санкт-Петербурга (1779), подав до Імператорської Академії наук і мистецтв дисертацію про самородне срібло, природні сполуки срібла та їх взаємоперетворення під час хімічних реакцій. Після розгляду цієї наукової праці академіками Федір Мойсеєнко 23 вересня (4 жовтня) того ж року був вибраний ад’юнктом із хімії та мінералогії Імператорської академії наук і мистецтв. У Російській імперії ад’юнктом називалася особа, яка займала молодшу наукову посаду, тобто виконувала обов’язки помічника академіка або професора. Згодом звання ад’юнкта було замінене на звання доцента згідно з університетським статутом (1803).У 1780 році видав посібник із мінералогії для гірників «О первоначальных горах», в якому він склав класифікацію мінералів, що містять олово, і вказав пошукові ознаки олов’яних руд. Від 1780 року почав викладати в Гірничому училищі Санкт-Петербурга та очолив хімічну лабораторію. При вступі на цю посаду Федір Мойсеєнко зазначив свій рік народження як 1755-й, хоча, вступаючи в Гірничу академію Фрайберга, роком свого народження вказав 1754-й. Ось так і виникла неоднозначність у визначенні року народження Федора Мойсеєнка. У 1781-му вчений подав до АН першу частину праці «О выплавке серебра из его руд». У цьому ж році АН командирувала Федора Мойсеєнка до Криму для вивчення природних ресурсів півострова. Проте в Москві, де він зупинився на перепочинок, раптово захворів і 24 вересня (5 жовтня) 1781 року у віці 26 літ помер. В архівах АН СРСР зберігаються кілька робіт Мойсеєнка, у тому числі монографія про барит (1776). Можемо лише здогадуватися, скільки блискучих досягнень в царині науки міг би зробити наш земляк, аби не його зарання смерть.

Прославився Федір Мойсеєнко і як талановитий перекладач. Двадцятирічним переклав російською комедію давньоримського письменника Теренція «Екіра, або свекруха» (1774) та грецьку історію Веллея Патеркула (1774). У 1775-1786 роках побачив світ переклад «Історії данської» П. Малле.

Панський син, який став видатним хіміком

Павло Дмитрович Хрущов (1849-1909) був сином, добре відомих лебединцям і не лишень їм, панів Дмитра та Наталії Хрущових, які свого часу захоплювалися ідеями соціалізму-утопізму та приймали у своєму маєтку в Лихвиному 1959 року Тараса Шевченка. Проте Павла Дмитровича більше знали і знають як визначного російського вченого-хіміка. Правда, народився він у Петербурзі, де значну частину свого життя й проводило сімейство Хрущових. Павло Хрущов спочатку навчався в Петербурзькому та Дерптському університетах (Дерпт – естонське місто на ріці Эмайиги (Омовжа), центр повіту, другий по кількості населення після Таллінна. Згодом – у Лейпцигу, Бонні, Берліні. У цей час він познайомився з багатьма європейськими вченими, із творцем періодичної системи хімічних елементів Дмитром Мендєлєєвим, стажувався у відомого хіміка Миколи Бекетова. Одначе, аби вирішити різні справи в помісті (Карасівка, що під Харковом), яке йому дісталося після смерті діда, Павло Дмитрович повернувся із-за кордону.

Після закінчення російсько-турецької війни 1877-78 років, під час якої Хрущов був уповноваженим Червоного Хреста та займався організацією транспортування поранених з фронтів до госпіталів, він знову кілька разів здійснював поїздки до Європи, аби ознайомлюватися із найновішими дослідницькими роботами в хімії. Так, у 1878-му та в 1885-му роках Хрущов працював у Парижі у відомого хіміка Бертло, у 1888 році – в Сорбонні в лабораторії майбутнього лауреата Нобелівської премії Ліпмана. Від початку 1880-х Хрущов періодично здійснював дослідження у хімічній лабораторії Харківського університету з відома його керівництва. Одначе ця лабораторія була затісною та мала застаріле обладнання. Тому Хрущов вирішив створити у своєму помісті приватну хімічну лабораторію, яку оснастив найновішим приладдям. У ній він міг проводити досліди з кріоскопії, працювати над питаннями хімічної термодинаміки, теорії розчинів та електрохімії, здійснювати спектральні дослідження. У 1898-1901 роках визначив електрорушійні сили та вільні енергії різних гальванічних елементів. У період від 1878 року до початку 1890-х років учений опублікував 18 важливих робіт із хімії у Росії та Франції.

26 жовтня 1889 року за клопотанням фіз.-мат. факультету Харківського університету Рада цього навчального закладу відзначила наукові досягнення Хрущова та присудила йому ступінь доктора хімії без захисту дисертації. Після затвердження цього рішення в Міністерстві народної освіти Павло Хрущов отримав право на викладання в Харківському університеті (від 1892-го). У 1897 році вчений відтворив «логiчне піаніно» - машину, винайдену в 1870-му англiйським ученим математиком Вiл’ямом Стенлi Джевансом (1835-1882), професором Манчестерського унiверситету, та застосував її при викладанні курсу логіки. Без таких «логічних» машин, тогочасних «комп’ютерів», не з’явилися б і комп’ютери сучасні.

Сподіваюся, що й читач, далекий від хімії, але хоча б трохи знайомий із її шкільним курсом, зуміє оцінити наукову велич цієї людини. Можливо, подана тут стиснена пружина життєпису цієї людини спонукає читачів до більш поглибленого ознайомлення з ним.

Загадковий хімік Котляренко

У дуже багатьох начерках, від 60-х років століття минулого до сучасних, про відомих людей, уродженців Лебедина, згадується й хімік Котляренко М. Р. Проте навіть маленьких штришків його біографії, згадок про роки його навчання та життєвий шлях у жодному писанні не постає. Ось єдине, що мені вдалося про нього знайти: він є співавтором кількох довідників із виробництва горілки, лікерів, коньяків. Приміром, є така праця М. Р. Котляренка «Об определении алкоголя и сахара в коньячных спиртах и коньяках. По поводу статьи Д. А. Дымчишина «Методы анализов в коньячном производстве в жури. Виноделие и виноградарство СССР» (1948). Або ж такий довідник: «Руководство для химиков по контролю ликеро-водочного производства» (1949), одним із авторів якого є М. Р. Котляренко. Відсутність будь-яких краєзнавчих розвідок про цю людину спонукає мене до певних здогадів. В СРСР, та й не лише в ньому, алкогольна продукція приносила вагому частку доходу в казну. Разом з тим постійно проводилися, якщо говорити відверто, цілком стерпні антиалкогольні кампанії. Правда, в середині 1980-х їх вершиною стала горбачовська війна з алкоголем, яка значно переходила цю межу. Так, під час неї, зокрема й на Лебединщині, за командою «зверху» було викорчувано десятки гектарів колгоспних садів, сплюндровано чимало виноградників та ягідників, понищене модерне обладнання заводів по виробництву досить дешевого, але й досить непоганого, плодово-ягідного вина. І хоч називали його лагідно-зневажливо «бормотухою», але ж воно було натуральним, а не якоюсь сумішшю води, спирту, барвників та ароматизаторів. Тож, певно, внаслідок специфіки занять хіміка Котляренка місцеві журналісти і краєзнавці про те, чим саме він займався, й не згадували, а самого його припоминали лише одним куцим рядком. Можливо, іще й його родова лінія з точки зору класового підходу виявилася неважною. А можливо, йому навіть довелося виконувати обов’язки особистого виночерпія якогось значного сталінського діяча, згодом розвінчаного разом зі Сталіним. Це теж могло посприяти замовчанню біографії Котляренка. Та як би воно там насправді не було, але ні його біографії, ні відомостей про те, де нині шукати нащадків нашого земляка, поки що не вдається роздивитися за густим туманом часу. Утім, можливо, хтось із людей знаючих, прочитавши оце написане, нам таки про хіміка Котляренка розповість із серйозними подробицями.

Василь Пазинич,

колишній учитель фізики та хімії,

краєзнавець.


Коментарі  

 
0 #1 Євген Кащенко 25.07.2019, 19:11
Автор повинен надавати цитати з іменем автора.Мій переклад про фрайберзький період він передав як свій.
25.07.2019
Є.Кащенко
Цитата
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.