пн.10152018

Квітневий поважний ювілей

Квітневий поважний ювілейЦя чудова жінка відзначає свій 90-річний ювілей у прекрасну весняну пору – 15 квітня. Її добре знають і шанують у с. Межиріч, бо відома вона своєю працьовитістю і завзятістю, добротою і людяністю, привітністю і щирістю,а ще особливою здатністю спілкуватися з людьми. Мова йде про Варвару Іванівну Коваль. Бабуся Варя з усіма знаходить спільну мову і в свої 90 є цікавим співрозмовником, оповідачем, завжди оптимістично налаштована, весела, життєрадісна. Це, мабуть, і є те найбільше надбання, яке має людина: довіра людей, їх визнання, повага…

Народилася Варвара Коваль (уроджена Хвіст) в далекому 1928 році в мальовничому козацькому селі Межиріч. Дитинство було нелегким, босоногим, небагатим. Ювілярка пам’ятає період голодомору, як вона, маленька дівчинка, разом із старшою сестричкою Любою їли млинці із листя, цвіт акації тощо. А ще пам’ятає те, як раділа окрайцю хліба, а іноді й просто хлібним крихіткам, які приносив тато…

Закінчила три класи школи, допомагала батькам по господарству, сумувала за сестрою, яку німці забрали до Німеччини.

Мама померла рано, і Варя пішла працювати на різні роботи у колгосп. Довелося і корів доїти, і буряки полоти, і все інше, куди посилали.

Струнка, чорноброва, співуча дівчина сподобалася місцевому красеню Михайлу Ковалю, з яким і прожила все своє подружнє життя.

Пара була гарною, і коли молоде подружжя поверталося додому із чийогось весілля, дня народження тощо, співали дуетом голосно, злагоджено, красиво.

Вийшовши на заслужений відпочинок Варвара Іванівна ще тривалий час працювала у колгоспній конторі прибиральницею. Ті часи з усмішкою і повагою згадують і до сих пір Галина Іванівна Лендич, Галина Миколаївна Брьохова, Надія Олексіївна Коротич, Галина Василівна Перепічай. Вони відзначають, що Варвара Іванівна завжди йшла в ногу з часом, була емоційною, веселою, товариською.

Разом із чоловіком виховали двох чудових дітей: Григорія і Ганну (нині Любива).

Григорій Михайлович – шанована в Межирічі людина: порядний чоловік, люблячий батько і дідусь, дбайливий господар, неабиякий мисливець, завзятий садівник, добрий бджоляр.

У садибі Григорія Михайловича та його дружини Віри Трохимівни напрочуд затишно і красиво: все подвір’я і навіть частина городу потопає у квітах, є штучний ставочок, що чарує своєю красою і незвичайністю. А ще у Григорія Михайловича є особливі кімнати – музейні, які налічують велику кількість опудал тварин і птахів.

Усі ці експонати розставлені так, ніби створено міні-сюжети в природі. Цей музей відвідують жителі села, школярі, гості…

Григорій Михайлович тривалий час працював завідуючим господарством у місцевому колгоспі ім. Чапаєва.

Донька Варвари Іванівни Ганна Михайлівна після закінчення середньої школи та Сумського професійно-технічного училища №1 трудилася в об’єднанні «Сумихімпром», костюмером у ПТУ, санітаркою в поліклініці №3 м. Суми. Де б вона не працювала, завжди користувалася повагою у колег, студентів, пацієнтів. Особливі риси характеру Ганни Михайлівни – це доброта, відкритість, щирість, тактовність.

Такий у неї й чоловік – Іван Семенович Любивий, з яким вони господарюють зразково, раціонально, ефективно.

Єдиний і улюблений зять ювілярки власними руками облаштував їй усі необхідні зручності для проживання, він є майстром на всі руки. І подвір’я, де народилася Варвара Іванівна, оновилося, осучаснилося.

Земельна ділянка упорядкована так, ніби все розміщено в зошиті в клітинку: рівненько, красиво, послідовно і, звичайно ж, раціонально.

Якось у розмові з Ганною я висловила своє захоплення тим, який порядок у неї завжди на городі, і мені було приємно почути те, що вона сказала : «А я роблю все так, як учила нас у школі впорядковувати ділянки твоя мама – вчителька біології Віра Василівна Семенченко: розмічаю, використовую сівозміни тощо…» Приємним є те, що на городі посильно працює і ювілярка Варвара Іванівна.

Радістю в родині є онучок Назарчик, якого дідусь щодня відводить до дитячого садка «Берізка», а ввечері хлопчика радо зустрічають дві бабусі…

Видатний педагог А. С. Макаренко говорив: «Правильне виховання – це наша щаслива старість, а неправильне виховання – це наше горе, наші сльози, наша провина перед іншими людьми, перед усією державою».

Так от Варвара Іванівна Коваль виконала свою найпочеснішу жіночу місію: виховала гарних дітей і тепер має щасливу старість. У неї є троє онуків, четверо правнуків, один праправнук. Вона дуже любить, щоб збиралися гості, радо всіх зустрічає і шанує. А коли вони всі разом – лунають сміх, гумор, пісенний спів і, звичайно, поздоровлення.

Бажаємо ювілярці міцного здоров’я, щастя, радощів у житті ще на багато років

Надія Ляшко,

с. Межиріч.


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91