нд.07222018

Микола Литвиненко: «Любіть землю. А людей, які на ній працюють, поважайте»

Микола Литвиненко: «Любіть землю. А людей, які на ній працюють, поважайте»Наш автор, житель м. Глухова, ветеран педагогічної справи Анатолій Печений взяв участь у Міжнародному конкурсі документального оповідання «Бути людиною-2018», що його проводили у кількох номінаціях німецький фонд «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» та його партнер в Україні – ВБО «Турбота про літніх в Україні». За підсумками компетентного жюрі, до складу якого входили правозахисник Семен Глузман, Олександр Гордон (від Спілки письменників України), Ельке Браун (від німецького фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє»), оповідання Анатолія Печеного «Смерть героя» ввійшло в десятку кращих серед 240, представлених на конкурс.

Нашому земляку, до речі, єдиному з Сумщини, вручено Сертифікат за участь у конкурсі в номінації «Історія людини», а також Подяку, в якій зазначається: «Ви відобразили дивовижну картину людської величі під час війни, яка стала справжнім документальним та історичним свідоцтвом. Дякуємо за Вашу працю, небайдужість і вміння бачити велике, і за увагу до теми людяності під час Другої світової війни». Подяку підписала Ельке Браун – керівник групи «Заходи на благо жертв націонал-соціалізму» німецького фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє».

Микола Іванович Литвиненко народився у 1953 році в селі Михайлівка Лебединського району.

У 1970-х навчався у Маловисторопському радгоспі-технікумі імені П.С. Рибалка на відділенні «агрономія». Потім закінчив Харкіський сільгоспінститут ім. Докучаєва, отримавши спеціальність учений агроном.

Із 1976 року і до виходу на заслужений відпочинок в 2015 році працював агрономом у сільгосппідприємстві «Михайлівка».

За добросовісне виконання обов’язків має Почесні грамоти міністерства сільського господарства України, чисельні подяки, премії, інші відзнаки.

– Миколо Івановичу, ким були Ваші батьки?

– Батьки – колгоспники Іван Дмитрович та Галина Василівна. Батькам вдячний – вони завжди давали мудрі поради, відкрили дорогу в життя, не шкодуючи для нашого щастя власного здоров’я. Згадую великі теплі долоні батька, які голублячи нас, дітей, піднімали на ноги, допомагали зробити перший крок. А руки мамині – пахли дощами, парним молоком. Я вдячний за батьківську науку про землю, поле, мамі – за любов і порядність. Вічна їм пам’ять.

– Де Ви народилися?

– Народився у селі Михайлівка, яке оповите зеленими шатами лісів та річкою зачарованої краси. Закінчив Михайлівську середню школу, а потім Маловисторопський радгосп-технікум та Харківський інститут ім. Докучаєва. І повели мене шляхи-дороги у великий світ. Вже тоді зрозумів: моя стихія – поле. Працював по спеціальності більше 40 років. Маю один запис у трудовій книжці.

– Що для Вас поле?

– Це моя стихія, яку обрав раз і назавжди, вона стала змістом мого життя. Я на полі відчуваю себе, як вдома. Ось підростає соняшник, тягнеться до сонця кукурудза, і від цього на душі радісно і спокійно: значить, буде добрий врожай і добробут. Я вдячний своєму наставнику Миколі Федоровичу Трояну, який щедро ділився досвідом.

– Хочеться почути про Вашу родину.

– Маю дружину Ольгу Дмитрівну – працює медичною сестрою. Виростили двох дітей. Донька, Тетяна, має вищу освіту, працює вчителем у м. Новомосковськ на Дніпропетровщині. Із чоловіком Юрієм (військовий) виховують двох дітей. Син Сергій закінчив військову академію, працює у м. Суми у адмінорганах, теж має сім’ю. Із дружиною радіємо чотирьом онукам. Найстарший – Кирило навчається у Дніпропетровському університеті (відділ кібернетики). Інші – дошкільнята. Кожне побачення з ними це для нас – свято.

– Ви задоволені життям?

– Так, бо двох життів немає, є лише одне. І його слід цінувати, воно прекрасне.

– Чи спілкуєтеся з однокласниками та однокурсниками?

– Так. З однокурсниками зустрічаємося кожні п’ять років, а з однокласниками – кожного року біля Псла. Мене вони не забули і в ювілейний день народження. Дуже вдячний.

– Як часто Ви даруєте квіти своїй дружині?

– Коли тільки побралися, то дуже часто, особливо букети польових квітів. До речі, на нашому подвір’ї – квіткове розмаїття. В основному доглядає цю красу моя дружина Ольга Дмитрівна, а я їй допомагаю: не сиджу без діла, хоч і на заслуженому відпочинку.

– У Вас поважний ювілей – 65 років. Ви щасливі?

– Так. Щастя – це коли тебе розуміють, ти потрібний сім’ї, родині. І коли в подружньому житті б’ються серця у спільному ритмі – це і є щастя.

– Які Ваші побажання читачам тижневика «Будьмо разом»?

– У цей неспокійний час усім хочеться, аби люди стали добрішими одне до одного. Чого щиро бажаю як читачам газети, так і всім землякам.

– І на завершення нашої розмови традиційні бліц-запитання.

 

– Чи любите Ви «тихе полювання»?

– Ні.

– Чи завдавали Вам клопоту при обробці культур круті михайлівські схили?

– Так.

– Діти в скрутну хвилину допомагають Вам?

– Так.

– Чи є у Вас вірний друг?

– Так.

– Чи любите відмічати сімейні свята?

– Так.

– Чи задоволені урожаєм з Вашої теплиці ранніх овочів?

– Так.

– Чи входить до складу землі багно?

– Ні.

– Шановний ювіляре, прийміть щирі поздоровлення. Я знаю Вас не один десяток літ. Здоров’я, щастя Вам і Вашій сім’ї.

З великою повагою

Ольга ПАЛИВОДА,

позаштатний кореспондент

тижневика «Будьмо разом».


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91