Мої роки – моє багатство

Мої роки – моє багатствоУ ці чарівні травневі дні саме так підсумовує прожитий 90-літній шлях Лідія Григорівна Кулик (Бабишина) з м. Лебедина. А роки її позначені красою людських стосунків, невтомною працею, місією добра, щедрістю душі. Її мала батьківщина – козацьке село Межиріч. У свій час по закінченню Лебединського вчительського інституту за направленням юна Лідія поїхала аж на Хмельниччину, аби навчати школярів математики. Ой, якою ж знаковою для молодої вчительки була та поїздка! Адже тут зустріла свою долю – Петра Авксентійовича Бабишина. Мабуть, не тільки доля поєднала їх, а й спільні погляди на життя, спільна професія. Однак згодом родина повернулася до Лебедина і оселилася на одній із затишних його вулиць.

Це подружжя педагогів і досі пам’ятають жителі міста старшого покоління, адже Лідія Григорівна спочатку викладала математику у школі №2, а згодом нараховувала заробітну плату всім освітянам міста і району, бо ж трудилася у районному відділі освіти бухгалтером, а її чоловік – у різних педагогічних колективах.

Життя приносило радість, успіхи, здобутки, задоволення. Однак, на жаль, були й сумні сторінки у ньому.

Нині бабуся Ліда проживає одна. Та не забувають її зять, онук з родиною з Києва, племінники, колишні колеги і теперішні освітяни. А ще сусіди, які оточили її увагою, турботою. Ось і щойно привітали з ювілеєм. І вона, усміхнена, радісна, з букетами квітів присіла відпочити в своєму садочку. Від тієї турботи й уваги тепліє в душі Лідії Григорівни.

Нехай примножуються Ваші літа, шановна ювілярко! Приєднується до вітань і колектив тижневика «Будьмо разом», шанувальницею якого Ви є з самого початку заснування видання. Дякуємо Вам за це і бажаємо міцненького здоров’я, щедрих літ і теплої днини.