нд.09232018

Всякого було на життєвій ниві...

Всякого було на життєвій ниві...Свій ювілей ця добра, порядна, вишукана жінка зустрічає з притаманними їй енергією, темпераментом, оптимізмом у родинному колі, з друзями. Народилася Людмила Подопригора у Лебедині – перлині Слобожанщини, в сім’ї Івана Васильовича та Катерини Данилівни Жуків, працьовитих, сильних духом, щирих серцем, відкритих миру і добру. Батько й мати подарували доньці не лише життя, а й надію, віру та любов. І стала вона чесно й сумлінно виконувати свою життєву місію.

Закінчила школу. Упевнено переступила невидиму межу від дитинства до дорослості. «Мені здається, – згадує Людмила Іванівна, – що я не лише в щасті жила, раділа, любила, працювала, а й ішла до омріяної мети – стати юристом. Мрія моя здійснилася». Вона закінчила юридичний факультет Харківського університету. Робота була до душі, і саме в ній розкривалися здібності молодого спеціаліста.

Доля не лукавила з Людмилою. Часом під натиском, здавалося б, непереборних проблем міг би зламатися й сильний чоловік, не те, що жінка. Але вона вперто долала розчарування, тривоги та печалі.

За 65 літ прожите складне, цікаве і насичене подіями життя. 26 років пропрацювала суддею Лебединського районного суду, а її загальний трудовий стаж - 40 років. Ювілярка не втрачає життєвої бадьорості, хоч і випало на її долю чимало труднощів. Людмила Іванівна – здібний, ініціативний спеціаліст, порядна людина у всьому: у дружбі, роботі, ставленні до людей, колег, батьків. Якось запитала в неї, чи багато має друзів? У відповідь почула, що друзів небагато, а от подруга є: вірна, надійна, з якою вони з дитинства ділять навпіл і радість, і горе. У дитячому садку були разом, за однією партою (СШ№3) сиділи, разом брали участь у художній самодіяльності, спорті, а потім підтримували одна одну в житті. За це Людмила Іванівна дуже вдячна Надії Коцаренко. Такій дружбі можна тільки по-доброму позаздрити.

На жіночу долю випадає різне: радощі і смуток, приємні миттєвості і розчарування, щастя і гіркі сльози через втрату близької та рідної людини. «Коли мій чоловік, Микола Панасович, пішов із життя, – ділиться наболілим Людмила Іванівна, – то ніби хтось недобрий дмухнув на свічку, яка освітлювала мою життєву дорогу». Але вона витримала нестерпний душевний біль.

Людмила Іванівна – чудова мама, бабуся, господиня. Її затишна оселя сяє чистотою і розмаїттям квітів. Разом з чоловіком вони виховали двох дітей – Андрія та Валентину, які мають вищу освіту, свої сім’ї. Донька пішла стежкою мами – працює суддею в м. Охтирка.

Шановна Людмило Іванівно, у славний день поважного ювілею прийміть найщиріші вітання. Бажаємо і надалі зберігати належний запас здоров’я, родинного благополуччя, безмежного джерела життєвої наснаги і радості.

Ольга ПАЛИВОДА,

позаштатний кореспондент тижневика «Будьмо разом».


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91