нд.07222018

Син єврея та польки, вигодуваний груддю українки

Син єврея та польки, вигодуваний груддю українкиЖителі Харкова, колишнього полкового та губернського міста, що в 1919-34 роках стало столицею радянської України, та згодом – потужним індустріальним і науковим центром до часів сьогоднішніх, добре знали свого містянина Семена (Хацкеля) Абрамовича Якубовича (26.01.1923 – 03.10.2017), який не дожив до свого 95-ліття всього чотири місяці. Він був скульптором, членом Національних спілок художників та театральних діячів України, письменником, автором пам’ятника класикові української літератури Квітці-Основ’яненкові, меморіальних дощок і настінних барельєфів Григорію Сковороді, Лесі Українці, Олесю Гончару, Дмитру Багалію, Миколі Хвильовому, Мар’яну Крушельницькому, Івану Мар’яненку, Валентині Чистяковій, Василю Каразіну, Лесю Курбасу, Леоніду Бикову та багатьом іншим, автором восьми книг, сотень малюнків. Та мало хто з лебединців знає, що цей відомий харків’янин має безпосередній стосунок до Лебедина.

Дід Хацкеля Якубовича на початку минулого століття був рабином у Лохвиці (Полтавська губернія) і мав дванадцятеро дітей. То були неспокійні часи. Як відповідь на потрясіння фундаменту царизму революцією 1905 року, в організації якої чільну роль відіграли революціонери-євреї, в Російській імперії виникли, підтримувані владою, російські монархічні та ультранаціоналістичні організації, так звані, чорносотенці. Вони виступали за збереження самодержавства на основі «трьох китів» – «православія, самодєржавія, народності». Період особливої активності чорносотенців, у тім числі й здійснення масових єврейських погромів, прийшовся на 1905–1914 роки. Правда, згодом у 1917-1919-х роках усі учасники збройної боротьби в Україні брали участь у єврейських погромах: і війська Денікіна, і Червона армія, і окремі отамани Армії УНР, і польські війська, і махновці, і порізнені повстанські загони. Але згодом, після перемоги більшовиків, звинувачення у погромах лунали переважно на адресу українського війська і його отамана Симона Петлюри як головного ворога радянської влади. Між тим денікінські погроми відрізнялися від решти організованістю й планомірністю, а також наявністю потужної ідеологічної бази, з якої слідувало, що саме євреї є винуватцями всіх бід, що звалилися на Російську імперію. Після одного з таких погромів чорносотенців у лохвицького рабина залишилося живими лише троє діток. Серед тієї уцілілої трійці значився й Абрам, якого його єврейська доля привела в містечко Лебедин Харківської губернії, де він став працювати цирульником. Тут він вирішує осісти і на початку 1920-х одружується з місцевою дівчиною Ганкою Писаревською, що походила з роду польського.

Хацкель після свого народження 26 січня 1923 року залишився напівсиротою, бо його матінка померла при пологах. Лебединські дід і баба, аби врятувати свого онука, напитали в одному з хуторів поблизу Лебедина породіллю, щоби вона зжалилася та вигодувала своїм молоком і їхнього нащадка. Десь у середині 1920-х його батько вдівець Абрам подався до Харкова в пошуках роботи та щастя і згодом там одружився вдруге. Ось і жив малий Хацкель переважно в лебединських діда й баби, аж поки не почалася колективізація та розкуркулення. У 1930-му Писаревських, хоча й людей не якихось заможних, місцеві активісти розкуркулили та відправили до Сибіру. Проте малого Хацкеля дід та баба встигли відправити до батька.

Ці лебединські перекази підтверджує харків’янин В. Д. Путятін, один з провідних дослідників харківської школи скульптури. У збірці науково-популярних статей «Пам’ятки монументального мистецтва Слобожанщини» (Харків, «Курсор», 2000) він зазначає, що відомий скульптор Якубович народився «в родині цирульника. Виховувався в родині діда Фелікса Писаревського… Дід своїми казковими вершниками і розбудив в онука любов до народної творчості і ліплення. У Харкові живе з початку 1930-х років». Так і скінчилися щасливі безтурботні лебединські, майже сільські, роки малого Хацкеля, та почалося міське дитинство в столиці радянської України.

І траплялося в ньому всяке: знущання мачухи; втеча через її побої з дому; бродяжництво; бути свідком пекла на землі – Голодомору 1932-33 років; випадкова зустріч малого обірванця з рідною тьотею Дорою Ляховицькою, яка й забрала його жити до себе на правах сина й онука; школа та заняття малюванням і скульптурою в студії образотворчого мистецтва Палацу піонерів; експонування пластичного етюду «Портрет Т.Шевченка» (1936, пластмаса) на Всесвітній виставці дитячої творчості в Нью-Йорку (1937). До речі, інша його композиція «Розкутий Прометей» (1936, гіпс), ймовірно, нині знаходиться в запасниках музею Т. Г. Шевченка в Києві). А далі були війна, евакуація, і Хацкеля, як такого, що мав слабий зір, відправили не до війська, а до Трудармії, яка мало чим відрізнялася від ГУЛАГу. Після війни, повернувшись до Харкова, Хацкель (Семен) спочатку працював скульптором-бутафором у театрі ім. Т. Г. Шевченка, одночасно відвідуючи Харківський художній інститут як вільний слухач. Від 1950-го він почав працювати на Харківській скульптурній фабриці Художнього фонду УРСР, виконуючи творчі завдання: чеканки, стели, пам’ятники. Проте чільним напрямом творчості Семена Якубовича стало увічнення діячів української культури.

За спогадами очевидців, Семен (Хацкель) був активним членом єврейської громади Харкова, але водночас дуже любив Україну та захоплювався нею. Як відомо, істинні таланти мають свою систему цінностей. Ось найцінніше, що мав Семен Якубович у своїй типовій скромній «хрущовці»: книги з мистецтва та шаржі на відомих людей, дружні малюнки на колег-скульпторів та багато-багато творчих замислів. Високі регалії та звання обминали власника цієї квартирки, людини чесної та правдивої у своїй творчості, але до цього він ставився з філософською мудрістю, вважаючи, що найбільшу нагороду від життя він уже отримав. Як син єврея та польки, вигодуваний груддю українки, зумів залишитися самим собою в часи тектонічних здвигів історії та прожити довге творче життя, пригодившись тій землі, на якій він народився.

Василь Пазинич, краєзнавець.


Коментарі  

 
???
+1 #1 ??? 05.07.2018, 16:45
"Як син єврея та польки, вигодуваний груддю українки, зумів залишитися самим собою..."

Пан Василий! До чего же витиевато вы изъясняетесь! Не проще ли назвать господина Якубовича, вместо всей этой псевдопоэтическ ой галиматьи, одним словом: "человек" или "людина"?

А если вам обязательно нужно приводить более подробную информацию о нем, то тогда уже, будьте добры, представьте результаты замеров его черепа (выполненные в соответствии с правилами пана Геббельса), данные о составе крови и данные генетического анализа...

Заодно попробуйте отыскать подобные данные и о себе. Вы удивитесь: в вашей крови, наверняка, столько всего намешано! Вы найдете там и иудея-хазаритян ина, и турка-мусульман ина, и варяга, и еще черта в ступе! И если лично вас будут представлять с учетом этой информации какой-нибудь аудитории, слушатели уснут со скуки, выслушивая всю вашу национальную подноготную и родословную.
Хотя и тут можно будет обойтись всего одним словом: "националист".

И всем станет ясно, что это ВАШИ идеи превратили цветущую страну из Украины в Руину.

Вам важно, что Якубович еврей, или что он - умница и ваш земляк?

Когда вы принимаете изобретенные евреями лекарства, читаете детям и внукам написанные евреями книги и учебники, звоните по изобретенному евреями мобильнику, смотрите изобретенный ими же телеящик, вы тоже высчитываете, чья грудь их выкормила, и на чьей земле они выросли?

Вряд ли. Вы просто пользуетесь всеми этими замечательными вещами, а для разнообразия иногда начинаете умиляться: "вот ведь, еврей - а весьма полезный для справжнього украинца кадр, хотя и сын еврея с полькой!"

Именно об этом и написан ваш сегодняшний опус. С которым я вас и поздравляю.
Цитата | Скарга
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91