Сповнилося сорок днів з дня кончини Валерія Кабанця

Сповнилося сорок днів з дня кончини Валерія КабанцяДрузі покійного вис­лов­люють його дружині Людмилі Володимирівні, дітям Люд­милі й Сергієві свої гли­бокі співчуття й щиру під­трим­ку. Валерій Воло­димирович був кращий серед нас, і ми віримо, що його душа зараз у кращому світі. Будемо бе­регти в наших серцях і пам’яті образ і душевне тепло нашого друга.

 


БАЛАДА ПРО ЛЕБЕДЯ Й ЛЕБІДКУ

Пам’яті Валерія Кабанця

 

В краї приозернім, світі лебединім,

В неземному царстві неба і води

Плавали й літали, і любились дивні

Білая Лебідка й Красень Лебедин.

 

Ангелоподібні птиці легкокрилі

Молодят навчали до небес злітать:

„Ми серця єднаєм в нероздільне ціле

І пливемо в небі, мов єдиний птах”.

 

Піднімалась в небо граціозна пара,

Понад хмари, в чисту, лагідну блакить…

Раптом блискавиця з грозової хмари

Вдарила – і Лебідь згинув в одну мить.

 

„Легінь мій коханий, не вмирай, мій милий!

Я ж одна, без тебе, згину до пори!” –

Плаче Лебедиця, кличе сніжно-біла,

Та гром заглушає відчайдушний крик.

 

А Лебідка чує: „Милий мій гукає!” –

І злітає вище, ніж удвох колись,

Лебедину пісню жалібно співає,

Склала крила білі і пірнає вниз!...

 

Але раптом ангел враз спустився з неба,

На льоту сердешну птицю підхопив:

„Не губи ти душу, не гріши, не треба!

Хочеш з милим бути – то живи й терпи!” –

 

„Як же разом бути мертвому й живому?

Як мені стерпіти цей пекучий біль?” –

„Милий твій воскресне, і в житті новому

Ангелом небесним буде він тобі”. –

 

„Ангелом – на небі… А на цьому світі

Вже не повернути милого мені?” –

„Глянь, в озерній гладі небеса відбиті,

Ми ж пливемо в хмарі, наче у човні!

 

В люблячому серці житиме твій милий,

І любов’ю душу ти животвориш.

Оживеш в цім світі, не частинка – ціла,

І вже зараз в небі ти сама летиш.

 

А як час настане – вознесешся в небо,

Де царить безсмертна, рятівна Любов.

Ваші ж лебедята житимуть за тебе,

Доживуть за нього і за вас обох”.

 

В краї приозернім, світі лебединім,

В неземному царстві неба і води

До небес злітають, всі напрочуд дивні,

Лебеді і люди з міста Лебедин.

 

Володимир Фалько – від друзів родини Кабанців.