вт.12112018

Філософи, яких народила Лебединська земля

Філософи, яких народила Лебединська земляПетро Іванович Ліницький (23.11(05.12) 1839, Лебедин Харківської губернії – помер 13(26).VI.1906, м. Київ) – український філософ, історик філософії, богослов, професор. Народився у сім’ї священика Харківської єпархії. Навчався в Охтирському духовному училищі та Харківській духовній семінарії. У 1865 році закінчив Київську духовну академію (його однокурсником був І. С. Нечуй-Левицький, який став відомим українським письменником). У Київській духовній академії він після її закінчення й працював. Від 1865 р. – викладач філософії, від 1867 р. – бакалавр, від 1869 р. – доцент, від 1871 р. – екстраординарний професор філософії, від 1876 р. – ординарний професор філософії, від 1905 р. – заслужений професор філософії, водночас від 1869 р. – завідувач кафедри історії філософії, від 1887 р. – завідувач кафедри логіки та метафізики. Вивчав проблеми історії філософії, релігії, гносеології, етики, естетики та літературознавства. Визнавав наявність двох начал: матерії та духу, а людину розглядав як єдність її матеріального тіла і духу. В соціальній філософії виходив з того, що людина є діяльною істотою, а її праця – джерелом матеріального і морального добробуту. Заперечував соціальні революції та революційні перетворення, обстоював необхідність морального вдосконалення особи та суспільства. Свої публікації вміщував у часописі «Вера и Разум» (видавала духовна семінарія, м. Харків) та «Трудах Киевской духовной академии». Як типовий представник духовно-релігійної філософії Петро Ліницький обґрунтовував необхідність для людини релігійної віри. Проте був противником релігійного фанатизму. Основним завданням релігії вважав моральне виховання людей, виховання любові до істини. Він вважав, що віра в Бога не перешкоджає займатися наукою, як це робили Коперник, Галілей, Кеплер, Ньютон та багато інших. Похований на кладовищі Флорівського монастиря на Замковій горі.

До речі, визначним релігійним діячем того часу вважають харківського протоієрея Чижевського Іоанна Лукича (1821, Рябушки Лебединського повіту Харківської губернії, спочатку був священиком у Лебедині – помер 1904, Харків). Його знали як духовного письменника, який написав ряд книжок на богословські теми та з церковної діяльності.

Борис Якович Пугач (26.01.1941), відомий український філософ, доктор філософських наук, професор кафедри теорії культури і філософії науки Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Одна з його численних блискучих праць - «Фундаментальні відкриття Еваріста Галуа і сучасне наукове пізнання» має таку присвяту: «Воину Красной Армии, Герою Украины Тронько Петру Тимофеевичу, Партизану Великой Отечественной войны Пугачу Якову Андреевичу – Секретарям Лебединского Райкома Комсомола Сумской (Харьковской) области ПОСВЯЩАЮ». До війни батько нашого земляка Яків Андрійович (1913, с. Даценківка Ворожбянської сільради) був завідувачем відділу агітації Лебединського райкому КП(б)У. Відомий краєзнавець Олександр Білик у книзі «Вітчизняна війна на Лебединщині (1941-1943 рр)» зазначав, що Якова Пугача призначили до складу партизанського загону №3, який базувався поблизу Московського Бобрика. Це село дуже постраждало від Голодомору у 1933-му (помер від голоду майже кожний другий), тож, певно, цей факт зіграв не останню роль у тому, що загін №3 був виданий поліції місцевими жителями, адже багато партизанів цього загону до війни займали партійні та державні пости. Тутешня поліція в кінці осені оточила землянку, в якій перебувала більша частина партизанів, та схопила їх. Частину із захоплених розстріляли, а частину відправили до Німеччини на роботи (про це розповідали мені старожили села у 1975-82 роках). Яків Пугач під час ліквідації партизанського загону №3 якраз перебував у Лебедині, де його на початку літа 1942 року за доносом одного з його спільників заарештували і розстріляли у червні того ж року. Після цього його дружина перебралася до Ворожби, де після вигнання німців учителювала. Отож, шкільні роки Бориса Пугача пройшли у місцевій середній школі. У 1958 році він вступив на історичний факультет Харківського державного університету (ХДУ) ім. О. М. Горького, але згодом перейшов на факультет фізико-технічний, який і закінчив 1968-го та здобув кваліфікацію «інженер-фізик». У 1969–1974 роках став науковим співробітником Харківського фізико-технічного інституту АН УРСР. Подальша його біографія пов’язана із ХДУ: аспірант, кандидат наук, викладач, доцент, професор. У 1996 році захистив докторську дисертацію на тему «Спостережуваність і неспостережуваність у природничо-науковому пізнанні» за спеціальністю онтологія, гносеологія, феноменологія. 2002 року отримав вчене звання професора по кафедрі теорії культури і філософії науки. Він є автором концепції розвитку наукового знання на базі спостережуваного і трасспостережуваного, багатьох статей, книг, навчальних посібників, монографій. Його праця «Теоретичне і емпіричне у науковій творчості М. Фарадея» відзначена Письмовою Подякою Лондонського королівського товариства з розвитку знань про природу (провідне наукове товариство Великої Британії, одне з найстаріших у світі). Розробки нашого земляка в галузі квантової філософії видані багатьма мовами і знаходяться у найбільших наукових бібліотеках США, Англії, Канади, Німеччини, Китаю та інших. У ХДУ викладав курси: «Історія і філософія науки», «Філософія», «Історія науки і техніки», «Концепції сучасного природознавства».

Володимир Іванович Фалько, кандидат філософських наук, професор, народився 18 березня 1949 року в Лебедині. Його батьки Олена Михайлівна та Іван Артемович були добре знаними в місті педагогами місцевого педагогічного училища. Ось що пише наш відомий земляк у статті «День города Лебедин (Украина)(ч.1) «Одним из ведущих учебных заведений и культурных центров города является Лебединское педагогическое училище им. А.С. Макаренко, созданное на базе учительского института, переведённого из Лебедина в г. Коломыя в Западной Украине. В этом институте преподавали математику мой отец Иван Артёмович и дядя Василий Артёмович Фалько, училась моя мать Елена Михайловна (згодом вона теж стала викладачем цього навчального закладу). Дядя уехал в Коломыю, а отец остался в Лебедине. (Після вигнання німців з Лебедина, в серпні 1943-го, одразу ж у приміщенні довоєнного педтехнікуму, яке вціліло, починає діяти учительський інститут. У 1951 році учительський інститут перевели до міста Коломиї на Станіславщину (Івано-Франківщина). У Лебедині ж знову почало діяти педагогічне училище, яке готувало вчителів початкових класів. У цьому ж році сюди перевели Білопільське педучилище та Охтирську педшколу (www.lebedinpress.com.ua/.../1424-lebedinskomu-pedagogichnomu-uchilishchu-imen...). Отец и мать в своё время возглавляли предметную комиссию по математике педучилища. В Лебединской средней школе № 5 учились мы с сестрой Валентиной, она закончила затем Лебединское медучилище». У 1966 році Володимир Фалько закінчив Лебединську СШ №5. У 1971 році отримав диплом Чернігівського філіалу Київського політехнічного інституту (КПІ). У 1971-72 роках був інженером-конструктором Всесоюзного науково-дослідного інституту штучного волокна. У 1976 році закінчив аспірантуру на кафедрі філософії КПІ та захистив кандидатську дисертацію. Від 1976 року працює в Московському лісотехнічному інституті (нині університет) асистентом, а від 1980-го – доцентом. Також він викладає за сумісництвом в інших університетах Москви. Серед наукових інтересів нашого земляка – метафілософія, онтологія, філософія науки, філософія релігії. Володимир Фалько є автором більше 200 наукових праць, монографії, навчальних посібників, статей. Нам приємно, що Володимир Іванович є людиною патріотичною. Він не забуває своє рідне місто, своїх земляків, часто гостює на рідній українській землі та розповідає про Лебедин у своїх чудових статтях.

Василь Пазинич,

краєзнавець.


Коментарі  

 
Парфюмер
0 #10 Парфюмер 22.08.2018, 14:47
Цитую ???:
Цитую Парфюмер:
[.. в лингвистических спорах меня ещё никто не обыгрывал...


Однажды черной-черной ночью по черной-черной дороге на черном-черном вороном коне, закутанный до ушей в черный непроницаемый плащ, ехал по своим жутко черным делам черный неуловимый Джо.
И был он неуловим не потому, что его никто не мог поймать, а потому, что он на фиг кому был нужен...
Мон шер! Забыл сказать.
Впечатлён твоей фривольной реинкарнацией старенького "бородатого" анекдота ещё советских времён про никому не нужного неуловимого индейца Джо, скачущего себе по прериям в безвестных ознакомительно- познавательно-р азвлекательных целях.
Макабрический и хтонический ужасы твоей собственной интерпретации здесь в другом: зачем такая траурность путём навязчивого применения бьющего по глазам словечка "чёрный"? Мы же с тобой, надеюсь, лингвисты (опытный и юный) и не спасаемся от депрессии травяной субкультурой. Где твой испарившийся к концу оптимизм хотя бы на вводном уровне опубликованного патриотического сонета (хотя лично я назвал бы его антипатриотичес ким сонетом)?
Мне очень не нравится запах серы в твоих комментариях. Пардон, но я его безошибочно чувствую.
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
0 #9 Парфюмер 21.08.2018, 19:42
Цитую ???:
Цитую Парфюмер:
[.. в лингвистических спорах меня ещё никто не обыгрывал...

Однажды черной-черной ночью по черной-черной дороге на черном-черном вороном коне... черный непроницаемый плащ... черным делам... черный неуловимый Джо.

Цитата: "Два типа людей не любят лингвистов. Первые - не любят. Вторые - читали Поупа".
Для опытного лингвиста и в копилку его лингвистической мудрости:
Чёрный - человек чёрной расы, чернокожий (из Толкового словаря).
Элсоу, плиз, мон шер. Есть лучшие примеры:

- ТВОЯ ИЗМЕНА ЧЁРНАЯ ПОНЯТНА МНЕ, ЗМЕЯ.(Лермонтов);
- Береги деньги. Ох, береги на чёрный день. (Гончаров)
- Мои послышав звуки, сочли их чёрной клеветой. (Некрасов)
- Чёрного кобеля не отмоешь добела. (Пословица).
- Цыган изругался по-чёрному и по-матерному. (А.Н. Толстой).
- На жителей болот приходит чёрный год. (Крылов).
- Бывали примеры самой чёрной неблагодарности и изумительного предательства. (Салтыков-Щедрин).
- Чёрная дума к нему не зайдёт. (Некрасов).
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
0 #8 Парфюмер 21.08.2018, 16:22
Цитую ???:
Цитую Парфюмер:
[.. в лингвистических спорах меня ещё никто не обыгрывал...


Однажды черной-черной ночью по черной-черной дороге на черном-черном вороном коне, закутанный до ушей в черный непроницаемый плащ, ехал по своим жутко черным делам черный неуловимый Джо.
И был он неуловим не потому, что его никто не мог поймать, а потому, что он на фиг кому был нужен...
Это понятно и интригующе изложено, кроме "чёрный неуловимый Джо". Негр, что ли?
Сбился ты, мон шер, с магистральной темы, что необходимо для сущностной дискуссии. Но если сказать нечего, то 1:0 в лингвистическом споре в мою пользу. Читать и интерпретироват ь авторские мысли, написанные кровью и молоком между строк, я всё же умею неплохо.
Цитата | Скарга
 
 
???
0 #7 ??? 16.08.2018, 16:10
Цитую Парфюмер:
[.. в лингвистических спорах меня ещё никто не обыгрывал...


Однажды черной-черной ночью по черной-черной дороге на черном-черном вороном коне, закутанный до ушей в черный непроницаемый плащ, ехал по своим жутко черным делам черный неуловимый Джо.
И был он неуловим не потому, что его никто не мог поймать, а потому, что он на фиг кому был нужен...
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
0 #6 Парфюмер 12.08.2018, 20:48
Цитую ???:
Цитую Парфюмер:
"

Кровожадная концовочка, однако, у этого сонета.



Юному лингвисту на заметку:

Слово "кровавый" не всегда подразумевает "кровожадный", равно как и "парфюмерия" не обязательно означает "приличный аромат".
Мон шер! Вчера отослал тебе моё мнение юного лингвиста по поводу возникшего спора вокруг значения "кровожадный". Половины текста уже и не вспомню, так как писал его с набитым едой ртом и слушая "Led Zeppelin".То есть, писал комментарий в условиях помех. А вот сейчас мне ничего не мешает, поэтому, если есть желание, можем поспорить. Может быть, тебе повезёт, а может и нет, так как в лингвистических спорах меня ещё никто не обыгрывал. Тем более, надо высказаться, так как вижу твою затаившуюся обиду. Но у обиды нет серьёзной подоплёки, так как мой комментарий (пост №3) из серии чёрного юмора, а не шпилька тебе в больное место.
Комментируя твоё возражение (пост 4) , действительно "кровавый" не всегда кровожадный. Смотря что иметь в виду. Например, словосочетание "кровавый рассвет". Ни намёка на кровожадность. Понятно, о чём речь. Могу тебе ещё десяток подобных словосочетаний подогнать.
А теперь обратимся к твоему сонету. Если ты его обнародовал, то, пожалуйста, будь демократом, предоставляя право читателям на собственное видение контекста и ассоциативный ряд. У меня тонкая и чувственная организация и мне померещились вампиры. Ты ведь не в Лебедине живёшь? Так отчего так всполошился, тем более, что вопрос был не к тебе, а к потенциальным лебединским iклоносителям? Чего ты полез на обострение, приплетая не к месту парфюмерные запахи? Я утверждаю, что кровожадный смысл в концовке сонета присутствует. А олицетворением его как раз и выступает красноречивый термин "iкла".
Ты же употребил его не с целью сладко лизнуть патриотов и подчеркнуть их мужественный облик? Мол, iкла, вам, ребята, служат украшением и идут к лицу? Так или нет? Твой замысел был противоположным : ты хотел этим подчеркнуть, что вопреки заветам украинского классика "кров людська - не водиця", как раз этой кровушки патриоты пролили немало в братоубийственн ом конфликте. И продолжают проливать, к большому сожалению.
Поэтому смысл "кровожадный" есть в наличии. Вряд ли нужно спорить и отрицать очевидное. Попутно хочу заметить, что на твои лавры никто не посягает. Сочиняй сонеты и далее, у тебя неплохо получается. Пан Василий напишет рецензию, если сочтёт нужным. Тебе дорогу я не перешёл: ты - лингвист, я - антипублицист в некотором роде (смеюсь, так как это происходит вопреки моему желанию).
Надеюсь, объяснил понятно. Шуточный вопрос: "есть ли в Лебедине вампиры" останется без ответа. Порадуемся этому.
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
0 #5 Парфюмер 11.08.2018, 20:50
Цитую ???:
Цитую Парфюмер:
"

Кровожадная концовочка, однако, у этого сонета.



Юному лингвисту на заметку:

Слово "кровавый" не всегда подразумевает "кровожадный", равно как и "парфюмерия" не обязательно означает "приличный аромат".
Опытному лингвисту от юного: для меня ключевым словом в предложении является инфернальное, нервно-паралити ческого способа действия словечко "iкла", а не "кривавить". Убедись сам:"хижа пiна з рота кривавить", а не "iкла". Словечко "iкла" - второстепенный член предложения, выражен дополнением. Признаёшь? Но то ли ещё будет, когда патрiоти задействуют их.
Так что, мон шер, пусть эта версия и будет легитимной.
Цитата | Скарга
 
 
???
0 #4 ??? 10.08.2018, 07:00
Цитую Парфюмер:
"

Кровожадная концовочка, однако, у этого сонета.



Юному лингвисту на заметку:

Слово "кровавый" не всегда подразумевает "кровожадный", равно как и "парфюмерия" не обязательно означает "приличный аромат".
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
0 #3 Парфюмер 09.08.2018, 10:02
"...Так вiн спiва, i хижа пiна з рота
Кривавить жовтi iкла патрiота."

Кровожадная концовочка, однако, у этого сонета. Читал на ночь и сон как рукой сняло.
Короче, хлопцi. Плавно мы подошли к основному на сегодняшний день вопросу: ЕСТЬ ЛИ В ЛЕБЕДИНЕ ВАМПИРЫ?
Цитата | Скарга
 
 
Миша
0 #2 Миша 08.08.2018, 21:52
Видать, пан Василий старенький и не умеет пользоваться компьютером. Поэтому, тривопросный, разрешите сказать мне. Цитирую: "В России не может быть никакой другой объединяющей идеи, кроме патриотизма, уверен президент Владимир Путин, сообщает ТАСС. «Это и есть национальная идея», — заявил глава государства в ходе встречи с Клубом лидеров, объединяющим предпринимателе й из 40 регионов страны". Так что же это получается?!!
"Так вiн спiва, i хижа пiна з рота
Кривавить жовтi iкла патрiота.
***
P.S. Бо чи ж даремно «патрiот»
Римується й як «iдiот»?"
Выходит, - главный патриот,
О Боже, главный идиот?!"
Цитата | Скарга
 
 
???
0 #1 ??? 03.08.2018, 11:14
Пане Василю!

Ви часто й наполегливо спираєтесь на «патрiотизм».
То, звiсно, ваша справа, але менi захотiлося сказати ось що.

Фiлософи та фiзики давно помiтили, що абсолютно все на свiтi пiдлягає етнтропiї: спочатку народжується, набирає сили, квiтне, а потiм стирається, в’яне, жухне й перетворюється – коли просто на непотрiб, а коли й на власну, бува що й огидну, протилежнiсть.

Салтиков-Щедрiн колись зауважив, що й слово «патрiот» не уникло такої долi. Народжене в первiсному сенсi в чистих дiяннях таких людей, як, наприклад, (можливо, легендарний) Муцiй Сцевола, 8-рiчне св’яте дитя Ханс Брiкнер, свiтлої пам’ятi мудрець Януш Корчак, воно поступово старiло, марнiло й замулювалось, аж доки не потрапило до рота полiтикiв, де на нього чекав повний гаплик – перетворення на брудну лайку.

Нещодавно, пiсля читання серiї практично автобiографiчни х «окопних» романiв Арнольда Цвайга пiд загальню назвою Der gro?e Krieg der wei?en M?nne (Велика вiйна бiлих любей), у мене сам собою написався – ясна рiч, досить аматорський, але все ж таки вiршик – про патрiотизм.

Плекаю надiю, що ви не вилучите цей мiй коментар, бо в ньому йдеться про патрiотизм взагалi (без прив’язки до якоїсь певної нацiї) як про унiверсальну властивicть, притаманну, на жаль, геть усiм нащадкам наших не таких вже й далеких з точки зору вiчностi мавпо-пращурiв…

.

Читаючи Der gro?e Krieg der wei?en M?nne («Велика вiйна бiлих людей») Арнольда Цвайга

Сонет патрiотичний

«Де я стою – блакить i чистота
Думок i поглядiв, уподобань i волi,
Духмянiсть зiр, i золото листа,
I небеса – високi i прозорi.

А в вашiй хатi – мряка i дощi,
Душа сьорбає сморiд i помиї,
В зiницях настовбурчились хвощi,
I блекота калюжиться крiзь вiї.

Не бути вам, де в зорях нiч ясна,
Де – вишина, i небокраям тiсно,
Де слуха зачаровано весна
Землi моєї незбагненну пiсню».

Так вiн спiва, i хижа пiна з рота
Кривавить жовтi iкла патрiота.

***

P.S. Бо чи ж даремно «патрiот»
Римується й як «iдiот»?


Хотiв би також порекомендувати невеличку статтю укра?нського журналiста Валентина Коржа про Олександра Усика, боксера, який, всупереч загальному правилу, зберiг свою голову в цiлостi – можливо тому, що, завдяки великому таланту, суперникiв на рингу бив, а власно? голови торкнутися не давав.

Цю статтю можна знайти тут: http://www.rosbalt.ru/world/2018/08/03/1721850.html

Ну, а як ви мене «забаните», то, зможете зробити хоча б лише для себе очевидний висновок, що не такi вже вашi прагнення та iде? й чистi, якщо ви iнших аргументiв не терпите.

I то буде хлiб.
Цитата | Скарга
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91