ср.09262018

Лебедин-лінія фронту через місто і серця

Лебедин-лінія фронту через місто і серця19 серпня – День визволення Лебедина від нацистів (це свято також відзначається, як День міста). Більше двох років тягнулася німецька окупація. Як зрозуміти трагізм Другої світової війни, особливо той відрізок, який називався Великою Вітчизняною війною? Відчути всю глибочінь горя, яке вона принесла тому по­колінню, що потрапило під її жорна? Від­повідаючи на ці питання, можна довго і аргу­ментовано говорити. А можна просто постояти у хвилині мовчання. Це питання фі­лософське. А проз­ріння приходить під час споглядан­ня ме­моріалу «Реквієм 1941» скульпто­ра Д.Ю.Мітлянського, присвяченого школярам, які загинули на війні.

…П’ять бронзових фігур.Тонко підмічений сюжет. Тендітні хлопчачі постаті,одягнені у довгі шинелі, широкі рукава напов­зають, закривають кисті рук. Масивні великі чоботи. І… тонкі, витягнуті, як у гусяток, шиї, ще дитячі обличчя,маленькі пілотки на голених головах. Постаті більш схожі на пташенят, ніж на воїнів. Втілення повної беззахисності. Від одного споглядання цього на очі навертаються сльози. Батьки, в яких сини цього віку, зрозуміють.

Їх кинули під танки. Всі вони загинули. Ця дітвора закрила собою шлях нацистам.

Сучасність. Тяжкий процес переосмислення минулого. Мільйони життів було кинуто у во­гонь війни, заради втілення «великих та бла­гих» ідей. Та всі вони не варті дитячих сліз.

Місто все пережило. Зло відходить і за­ли­шається позаду. Черговий День міста пройшов. Зараз багато неоднозначних думок про значення цієї дати. Але цьому святу вже де­кілька десятиліть. Це традиція. А в нас їх і так мало. Це свято має право на існування.

Тому 18 серпня в Лебединському худож­ньому музеї працівниками закладу проведено захід під назвою: «Лебедин – лінія фронту через місто і серця»,де гості та учасники обговорювали цю непросту те­му. Відвідувачі переглянули тематичну вис­тавку, представлену картинами: «Ште­півка, летять журавлі» роменського художника В.М.Алябіна, «Юні пат­ріоти» – художник Ф.П.Ре­шетников, «На ні­­мецьку каторгу» – ху­­­дож­ник В.І.Монахов, бюст «Партизан» – скульп­­­тор К.В.Діденко. Тво­­ри відомих мит­ців передають дух важкого і су­­пе­речливого ча­су, спонукають глядача до роз­­думів і вис­новків.

Юрій БОНДЮК,

лектор-екскурсовод музею.


Коментарі  

 
Парфюмер
0 #5 Парфюмер 26.08.2018, 10:38
А теперь мой небольшой комментарий. Странное дело, но после прочтения обращения этого особо нелюбимого мною пана за постоянную лживость, мне даже не хочется писать, комментируя его пост. Мне просто хочется показать лебединцам, которых я знаю, личность этого одиозного человека. Пусть знают честные и не предвзято думающие люди, кто живёт рядом с ними. Я вынужден сейчас писать корректно в соответствии с правилами этого форума, но потрясён и возмущён до глубины души. Читать и комментировать его откровения типа про "сумнiвне визволення", "визвольний рух" вояк, открыто и радостно приветствовавши х приход фашистского зверья на Украину (посмотрите в Интернете фото их совместных парадов во Львове, расстрелы евреев во Львове, сожжение Хатыни и много др.) у меня нет элементарного желания. На всё написанное им я отвечу только горловым и понятным звуком: "Хр-р-р-р-р-р-р . Тьфу-у-у-у-у!!!"
А вы, пан Юрий Бондюк, в свете вышесказанного можете теперь не отвечать. Солдаты идеологического фронта действуют в соответствии с новой концепцией военно-историче ской "правды". Только рухнет эта "правда" через некоторое время, погребя многих недостойных персонажей под своими обломками.
Так оно будет, не сомневайтесь.
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
0 #4 Парфюмер 26.08.2018, 10:15
Парфюмер:

Ниже подаётся продолжение прошлогоднего обращения пана Кравченко к мэру города А.Баклыкову. Текст подаётся с небольшими купюрами для выделения особо "ценных" и одиозных трескучих мыслей этого лебединского псевдоисторика и адепта вывернутой логики. Но это моё право на собственную оценку (поверьте,это самые мягкие мои выражения). И моё право резать его инклюзивные инсинуации как я сочту нужным. Как говорится: "назвался груздем - полезай в кузовок".


В.И.Кравченко:
" За всієї поваги до ветеранів Другої Світової, мусимо визнати об’єктивну істину: вони насправді були аж ніякими не «визволителями» , а воїнами колоніальної окупаційної армії.
Отже, резюмуємо. Ніякого «визволення» Лебедина у серпні 1943 р., так само, як і «визволення» України у жовтні 1944 р. не було. Адже Україна у формі УРСР на чолі з маріонетковим «урядом» ще майже півстоліття була цілковитою колонією Росії з усіма наслідками, що випливають із цього становища: третій Голодомор 1946?1947 рр., нові кола масових репресій, Афганістан, Чорнобиль тощо. Україна де-юре стала вільною тільки у 1991 р., а де-факто досі залишається залежною від Росії у багатьох сферах: економічній, політичній, культурній, духовно-релігій ній тощо.
2) Невідомо, звідки взялася дата заснування Лебедина — 1654 р. Адже більшість історичних джерел і досліджень вказують іншу дату — осінь 1651 р.:

З огляду на це, мабуть, варто було би «відв’язати» святкування Дня міста Лебедина від дати сумнівного «визволення» міста і перенести його ближче до дати заснування. Це також може бути народно-релігій не свято — Перша Пречиста (День Успіння Пресвятої Богородиці — 28 серпня). Тим паче, що ще років 100 тому це було храмове свято усіх лебединців, адже в центрі міста височів монументальний кам’яний Собор Успіння Пресвятої Богородиці" (конец обращения).
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
0 #3 Парфюмер 26.08.2018, 09:52
Парфюмер: Просматривая тему освобождения Лебедина в годы Великой Отечественной войны, в Интернете нашёл прошлогоднее обращение известного в городе человека пана Кравченко к мэру города А.Баклыкову. Подаю его в сокращённом виде для того, чтобы оно поместилось в рамки сообщения на форуме. Согласия пана Кравченко при этом не спрашиваю, так как обращение уже есть в сети для всеобщего доступа. Мой комментарий будет следующим после прочтения читателями этого обращения.

В. І. КРАВЧЕНКО,
історик-краєзнавець
У зв’язку із вищевикладеним пригадується минулорічна історія...Тому подаю ... тут із деякими скороченнями та доповненнями:
«Для того, аби уникнути у подальшому певних анахронізмів і нісенітниць у подібних святкуваннях, варто відійти від «совкових» стереотипів і традицій та прислухатися до порад і рекомендацій Українського інституту національної пам’яті (УІНП).
Позаминулого року УІНП видав «Методичні матеріали до відзначення Дня пам’яті та примирення та 70-ї річниці Дня перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні (8?9 травня 2015 р.)», де чітко сказано:
«Для України ІІ Світова війна — національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За Україну воювали дві тоталітарні системи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Кожна сторона протистояння на українських землях намагалася продемонструват и свою прихильність до українства, але єдиним справді українським суб’єктом у роки війни був визвольний рух — передовсім, Українська Повстанська Армія».
Там же сказано й таке: «Слід із однаковою пошаною говорити як про солдатів Радянської армії, так і про вояків Української Повстанської Армії та етнічних українців у складі інших армій — учасниць Антигітлерівськ ої коаліції».
Розділ ІІ «Методичних матеріалів» подає «Термінологічни й словник Другої Світової війни»:
Некоректний термін/словоспо лучення - Коректний термін/словоспо лучення
Велика Вітчизняна війна - Німецько-радянс ька війна
Україна у Великій Вітчизняній війні - Україна у Другій Світовій війні
Фашистська Німеччина Нацистська Німеччина/Треті й Райх
Фашистський блок/фашистські сателіти Країни «осі»/союзники Німеччини
Німецько-фашистські загарбники Нацистські окупанти
Фашистські посібники/посіп аки Колабораціоністи
Визволення України від фашистських загарбників - Вигнання з України нацистських окупантів
Велика Перемога над фашистською Німеччиною - Перемога над нацизмом у Європі
У світлі Законів України про декомунізацію та вище цитованих «Методичних матеріалів» УІНП напрошуються такі концептуальні пропозиції і зауваження щодо порядку святкування Дня міста Лебедина:
1) Некоректною є уже сама назва Розпорядження. Наприкінці назви мало б бути не «… визволення міста від фашистських загарбників», а: «… вигнання з міста нацистських окупантів» (варіант — «… оволодіння містом частинами Червоної армії»).
Так зване «визволення України» — не що інше, як заміна тяжкого німецького окупаційного режиму жахливим комуно-російськ им окупаційним режимом. Коротше: Україна із коричневого ярма потрапила у ярмо більшовицького окупанта.
Так зване «визволення України» було війною за збереження Російської колоніальної імперії та її правителя — кривавого ката поневолених Москвою народів Йосипа Сталіна.
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
-1 #2 Парфюмер 24.08.2018, 21:57
Ещё раз перечитал текст и пришёл к выводу, что кое-что нужно разъяснить и дополнить.

"А проз­ріння приходить під час споглядан­ня ме­моріалу «Реквієм 1941» скульпто­ра Д.Ю.Мітлянськог о, присвяченого школярам, які загинули на війні."

- За идею предложить посмотреть именно этот мемориал "Реквием -1941" скульптора Д.Ю. Митлянского и его коллег вам плюс. Довольно смело. Этот мемориал широко известен (намного больше в России, меньше - в Украине). Он увековечил память погибших юношей, вчерашних школьников. Они изображены детьми, но фактически к тому времени закончили школу и встали в ряды защитников своего Отечества.
Вы не указываете их национальность (но если интересует, то могу сказать: 4 - русских, 1 - венгр), хотя, думаю, зрители в зале наверняка думали, что эти 5 молодых людей имеют какое-то отношение к Украине. Нет, никакого отношения к Украине они не имели: учились в московской школе и пав на поле боя, не лежат в могилах на территории неньки.

"Втілення повної беззахисності. Від одного споглядання цього на очі навертаються сльози. Батьки, в яких сини цього віку, зрозуміють."

- Если вы это сказали искренне, то ещё один зачёт.

"Їх кинули під танки. Всі вони загинули. Ця дітвора закрила собою шлях нацистам."

- А вот этот пассаж я с полным основанием называю отсебятиной. Он абсолютно придуман и не соответствует истине. Собственно, именно такая трактовка здорово возмутила меня. И могу сказать по какой причине.
Всем очень хорошо известно переосмысление в Украине причин, хода той войны, известных фактов и много чего ещё. Угля в разгоревшийся костёр дискуссий-переп алок добавил Закон Украины от 9.04.2015 года о запрете коммунистическо й и нацистской идеологии. На исторический и фактологический фундаментальный базис-основу оценок и трактовок, имеющих отношение к событиям той войны, решили монаршей и депутатской волей наложить полнейшее вето и построить пантеон истинных, в основном западноукраинск их хероев, а также возвести хрустальный замок новой кристально-чист ой военно-историче ской правды, неведомой нам ранее. Ну и Бог вам судья, флаг в руки, живите с новой правдой. Только эта правда на зыбком песочке держаться не будет. Буду сдержан, а то забанят. Но что я об этом думаю, тоже, надеюсь, понятно.
А теперь вернёмся к вашей цитате. Жаль, что мне неизвестна дальнейшая раскрутка этой цитаты. Возможно, вы, пан Юрий, были чисты в помыслах и не допустили ухода в русло дальнейшей фальсификации. Вот смотрите как мне мгновенно представилась нечистоплотная раскрутка.
- "Их кинули под танки" - неправда, я уже отметил.
- "Ця дітвора закрила собою шлях нацистам." - ещё одна неправда, вымысел.
- "Кто кинул под танки? (вопрос из зала). - Ясен пень, злобные и безжалостные политруки-комис сары со звёздами на фуражках, которые не жалели ни детей, ни матерей, вообще никого. (Это моя фантазия).
Прозвучало ли что-то подобное? Хотел бы я знать, но, жаль, не узнаю.
Допущенная неточность уже вас, пан Юрий, не извиняет. Не знаю, умысел ли это ваш или в зале сидел видный лебединский псевдоисторик, магнетизировавш ий вас глазами и постоянно смущавший. У него ведь своя персональная правда- хроническая отсебятина.

"Сучасність. Тяжкий процес переосмислення минулого. Мільйони життів було кинуто у во­гонь війни, заради втілення «великих та бла­гих» ідей."

- Вот вам всем ещё один простой как полевой цветок вопрос. Смотрите и любой желающий пусть попробует ответить:
Почему до событий осени 2013 года (начало майдана 30.11.2013 г.) у нас был общий взгляд на историю Великой Отечественной войны? Были общие почитаемые даты-празднован ия, были общие герои, было общее понимание и трактовка первоистоков и хода войны, общее поклонение всему, что связано с войной. С 1991 года Украина была уже независимой и никакого диктата уже не было, но тем не менее, общий взгляд на ту войну был. Никто не отрицает.
А вот когда Украина лишилась Крыма и загорелся пожар в Донбассе, то в пику России у вас теперь появилась своя правда о войне и свои херои. А ветеранов, несущих венки к могилам, мы теперь будем поливать зелёнкой и кефиром? Думаете, я не видел в Интернете подобного? Видел, не раз и в разных городах Украины.

"Зло відходить і за­ли­шається позаду."

- Ну я бы не был так оптимистичен. Никогда не говори никогда. Дорога в будущее у Украины по вашей личной или навязанной свыше воле очень терниста и шипаста. Не хочу показаться зловредным: дерзайте, коней на переправе не меняют, а глупых и непрофессиональ ных поводырей можно и нужно менять.
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
-1 #1 Парфюмер 23.08.2018, 17:37
"А проз­ріння приходить під час споглядан­ня ме­моріалу «Реквієм 1941» скульпто­ра Д.Ю.Мітлянськог о, присвяченого школярам, які загинули на війні."

- Хорошее слово "прозрiння". Только сомневаюсь сильно я, что вы, пан Юрий, ему подверглись. Надо же в анонсе этой новости напустить дымовую завесу , назвав известную скульптурную композицию и на свой лад перепев её композицию, извратив при этом исторические факты. Уроки Владимира Ивановича и его аура живы и поныне в музее? Пипл всё стерпит, извините за прямоту? А если кто-то знает побольше вас на эту тему? Подумали об этом?

"П’ять бронзових фігур.Тонко підмічений сюжет. Тендітні хлопчачі постаті,одягнен і у довгі шинелі, широкі рукава напов­зають, закривають кисті рук. Масивні великі чоботи. І… тонкі, витягнуті, як у гусяток, шиї, ще дитячі обличчя,маленьк і пілотки на голених головах. Постаті більш схожі на пташенят, ніж на воїнів. Втілення повної беззахисності. Від одного споглядання цього на очі навертаються сльози. Батьки, в яких сини цього віку, зрозуміють.
Їх кинули під танки. Всі вони загинули. Ця дітвора закрила собою шлях нацистам."

- Акцент на 3 последних предложения в цитате. Кто вам сказал эту нелепость? Приснилось? И кто же они были?Украинцы или нет? Погибли под Лебедином или на Сумщине, или освобождая Украину?
Почему об этом молчок, пан Юрий? Лектор должен знать материал и говорить правду, какой бы неприятной она бы не была.
Для читателей даю полную и абсолютно исторически достоверную информацию о скульптуре "Реквием - 1941".
Можете сравнить оба текста и пусть кому-то станет очень неловко. И к тому же, послужит хорошим уроком на будущее. Я вас имею в виду, пан Юрий, не себя.

Монумент героям-выпускни кам московской школы №110 имени Фритьофа Нансена "Реквием - 1941" был открыт в 1971 году. Памятник-реквие м сооружён по проекту бывших учеников этой школы: скульптора Д.Ю.Митлянского , архитекторов Е.А.Розенблюма и П.И. Скокана.
5 бронзовых фигур погибших добровольцев-де сятиклассников и мраморная доска с фамилиями 100 учеников и преподавателей. Фигуры портретны (т.е. увековечены прижизненные изображения -фото).
Их имена: Юрий Дивильковский, И.Купцов, Игорь Богушевский, Григорий Родин, Габор Рааб.
Скульптор Д.Ю.Митлянский сказал при открытии скульптуры: "Они, конечно, не стояли в одном строю,- это я собрал их в один строй".
Погибли эти выпускники в разных местах: под Курском, Ржевом, в Польше, в Германии.
Памятник-реквие м установлен на консоли фасада их бывшего учебного заведения со стороны Ножевого переулка по адресу: г. Москва, Столовый переулок, дом 10/2.

Пан Юрий, я возьму свои слова обратно, если всё то, что я изложил выше, вы сказали тем, кто пришёл в художественный музей и слушал вас. Сказали им или нет?
Цитата | Скарга
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91