ср.09262018

Олександр Шевченко: «Не можна бути багатим і не робити нічого для людей. Бо, яким би чесним ти не був, вони думатимуть, що ти крадеш»

Олександр Шевченко: «Не можна бути багатим і не робити нічого для людей. Бо, яким би чесним ти не був, вони думатимуть, що ти крадеш»Олександр Шевченко – представник нового покоління українських політиків, які гучно заявили про себе після Революції Гідності. Доти відомий, передусім, як підприємець, творець карпатського курорту «Буковель», Олександр Леонідович у 2014 році виграв дві виборчі кампанії – на довиборах у травні та парламентських перегонах у жовтні.

Радіоінженер за фахом, Олександр Шевченко встиг випробувати свої можливості в різних «іпостасях»: бізнесмен, спортсмен, менеджер, громадський діяч, меценат, політик. На базі курорту «Буковель» Шевченко започаткував низку довгострокових благодійних акцій, спрямованих на підтримку малозабезпечених земляків і дітей із хронічними захворюваннями. Бере активну участь у церковному житті, є батьком шістьох дітей.

– В останні роки про Вас дедалі частіше згадують у пресі та на телебаченні. Тепер Ви, передусім, політик. Але більшу частину свого дорослого життя присвятили все-таки бізнесу. З чого починали?

– У юності я, зрозуміла річ, ні про який бізнес не мріяв. Це були ще радянські роки. Хотів стати радіотехніком – тоді це було модно. З відзнакою закінчив училище, вступив у Чернівецький університет на інженерну спеціальність. Але... Настали 1990-ті роки. Треба було виживати. Тож їздив у Польщу, возив сумки з тюлями. Якийсь час мав відеосалон. Але перші спроби в бізнесі я не можу назвати вдалими – як правило, все зароблене забирали то податківці, то митники. Бувало, тижнями доводилося харчуватися самою картоплею, присипаною сіллю і перчиком.

Бізнес і навчання поєднувати було важко. На рік узяв академвідпустку. За час «академки» заробив три тисячі доларів. У ті часи для мене це була величезна сума. Потім познайомився з людьми, які підказали, як організувати підприємство з переробки молока. Справа пішла. Почав експортувати масло, інші продукти. Незабаром оборот сягнув десяти мільйонів євро на рік, потім — ще більше. Виросла величезна компанія. Були злети, були падіння в нашій країні по-іншому не буває.

– А як прийшла думка про створення «Буковелю»?

Я вмію робити те, що в інших не виходить. І робити добре. Я захопився сам лижами і придумав цей проект, повернувшись зі своєї першої поїздки на лижах зі Словаччини в 1999 році. Захотілося й собі взятися за розвиток гірськолижного курорту. Через рік зареєстрував фірму і розпочав бізнес, яким захопився. Так з’явився «Буковель». Зараз він у багато разів більший і розвинутіший, ніж той курорт у Словаччині, де я вперше став на лижі...

Я за своєю натурою кризовий менеджер. Мені цікаво братися за справу й виводити її на рівень стабільної роботи. У розбудову курорту вже вкладено 600 мільйонів доларів інвестицій. Незважаючи на успішність проекту, через хронічне падіння гривні ці інвестиції, щоправда, окупляться через десятки років.

У нас було завдання зробити «Буковель» кращим від будь-якого існуючого гірськолижного курорту у світі. І шанси нашого карпатського курорту стати кращим за альпійський «Куршавель» досить високі. Так, у 2012 році «Буковель» визнаний гірськолижним курортом світу номер один за темпами розвитку. Поляниця стала селом мільйонерів. З моменту створення курорту звідти не виїхала жодна людина.

– Багато нарікають, що у «Буковелі» дорого…

Коли мені кажуть, що у «Буковелі» «все дорого», я запитую: а чому ж тоді до нас стоять величезні черги з туристів і відпочивальників? Економіка знає такі поняття, як «пропозиція» й «попит». Тобто на нашу пропозицію є стійкий попит. Якби справді було «все дорого», то місця у «буковелівських» готелях не бронювали б наперед і до нас не їхали б відпочивати іноземці. Отже, ціни у «Буковелі», якщо їх порівнювати з цінами на інших курортах, доступні. Чим вдалішим буде бізнес, чим більше нам вдасться заробити, тим більшу зарплату отримуватимуть наші працівники. Тим більше благодійних заходів нам удасться провести. Тим кращі дороги та інфраструктуру ми побудуємо. Належні ціни дозволяють нам виплачувати працівникам досить пристойні зарплати (10-30 і більше тисяч гривень) та займатися благодійністю.

Але, справді, такий відпочинок сьогодні для більшості українців малодоступний. І хоч у цьому винні не ми, а українська влада, ми робимо все для того, щоб дати можливість безкоштовно відпочити у «Буковелі» літнім людям, дітям із цукровим діабетом і ДЦП (з батьками), людям з інвалідністю, учасникам АТО.

– Навіщо Вам, підприємцеві, який твердо стоїть на ногах, політика? В Україні заведено казати, що це - брудна справа.

В дитинстві мене вчили: хочеш щось зробити – роби, а не нарікай на інших! І я вирішив: закочу рукави й піду в політику. І в жодному разі не перетворюся на покидька. Дуже просто говорити: «Той поганий, цей — поганий! І вони всі там такі!». Набагато складніше самому жити за заповідями Божими. Але треба. Інакше результат життя людини буде нульовим.

Уся діяльність людини поділяється на два напрямки: для себе і для інших. Роблячи щось для себе, людина заробляє в цьому житті, а працюючи для інших заробляє у Царстві Небеснім. Моя головна мета потрапити в рай. А для цього потрібно працювати для інших.


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91