пн.10152018

Песимізм та оптимізм по результатах ЗНО

Песимізм та оптимізм по результатах ЗНОНаше видання не байдуже до історико-краєзнавчих матеріалів. Тож нас дуже зацікавила аналітична записка Івана Примаченка, співзасновника освітніх курсів Prometheus (https://nv.ua/ukr/opinion/primachenko/katastrofa-ukrajinskoji-osviti--2490042.html) «Думав, що мене вже складно чимось здивувати в українській освіті, але результати ЗНО цього року вразили. Майже половина (47.5%) школярів не знає, в якому місті розташована будівля, що зображена на картинці. 30% учасників тестування вважають, що Україна є федерацією, конфедерацією або союзною державою. Лише 16,8% учасників знає, що за літописною легендою князь київський Володимир Святославич у 988 році обирав нову релігію з-поміж християнства, ісламу та іудаїзму При тому, що іншими варіантами відповідей були: «індуїзм», «буддизм», «даосизм» та «конфуціанство».

Прокоментувати цю песимістичну записку ми попросили позаштатного автора тижневика «Будьмо разом», краєзнавця Василя Пазинича.

Що ж сказати з цього приводу? Особисто я в отих 47,5% ніякої трагедії не бачу. Верховна Рада України особливого авторитету за часи існування незалежної держави ніколи й не мала. Там завжди перебувало чимало прогульників; представників п’ятої колони, тобто людей, що мають антидержавні позиції, які, разом з тим, не забувають призначати суттєві державні пільги для себе; перебіжчиків із однієї фракції до іншої та навіть таких, яким би смішити натовпи у цирку. Тож, де знаходиться та будівля, в якій проводять засідання народні обранці, і яка вона, ота будівля, певно, не дуже цікавить не лише школярів, а й їхніх батьків. Та й відгукується народ про своїх обранців не дуже прихильно. Хоча це прикро. Прикро й те, що наша молодь під час виборів залишається досить пасивною, тож своїх депутатів за красивий популізм (та й долю держави) обирає старше покоління. Як на мою думку, обирати мають платники податків. А пенсіонери повинні відпочивати та берегти залишки здоров’я. Можливо, на оті злощасні 47,5% вплинуло ще й те, що фото будівлі Верховної Ради застаріле. Учні добре знають, що в Україні відбулася декомунізація. А на фасаді ж будівлі – радянський герб, а не тризуб.

Війна на Донбасі та чимало проросійських каналів, які постійно бубнять про необхідність федеративного устрою України, мабуть, збили з толку багатьох учасників тестування. Біда зовсім не в тому, що школа не навчила давати правильну відповідь на це запитання, а в тому, що не врозумила критично осмислювати побачене та почуте по телевізії, Інтернеті, в різних соціальних мережах, не навчила їх думати.

А ось те, що лише 16,8% учасників знає, що за літописною легендою князь київський Володимир Святославич у 988 році обирав нову релігію з-поміж християнства, ісламу та іудаїзму, скоріше за все можна пояснити недостатньою роботою вчителів історії при вивченні даної теми. Можливо, вони побоюються занадто заглиблюватися «у Володимира», адже з одного боку – він у ранзі святих! А з іншого боку – багатоженець і жорстока людина. Після братовбивчих міжусобиць Володимир окняжився в Києві. Одного разу він покликав свого брата Ярополка на переговори, якого підступно вбив. Вагітна дружина Ярополка поповнила княжий гарем. Доньку половецького князя Рогніду зґвалтував на очах її батька, а потім силоміць узяв її заміж. «Повість минулих літ» говорить, що «наложниць у нього 300 у Вишгороді, 300 в Бєлгороді, 200 – на Берестові. І був він ненаситний у блуді, приводячи до себе заміжніх жінок та розтліваючи дівчат». Та не можна підходити до вчинків князя із сучасними мірками, адже всі ті вчинки були нормою для тогочасних володарів, як свідчення їхньої могутності. Забив свого брата? Але його воїни вважали князя мудрим, бо справа обійшлася малою кров’ю. Рогніда дісталася йому в якості трофея, коли він переміг противника. Кияни 988-го хрестилися добровільно, проте Володимир оголосив «хто не прийде хреститися, то йому ворогом буде» (а тодішній Київ був меншим за теперішній Лебедин, і всі один одного знали й могли донести). Та й не обійшлося це хрещення без звичайних прагматичних міркувань.

Як би там воно не було в історії і з відсотками на ЗНО, головне, аби учні пам’ятали: хто привласнює минуле народу, той претендує на владу над його сучасним і майбутнім. Незнання історії не звільняє людину від відповідальності перед своїми нащадками за наслідки своєї некомпетентності.


Коментарі  

 
Парфюмер
0 #5 Парфюмер 11.10.2018, 14:01
Цитую Автор:
Пане Парфюмер!
Дякую, що вказали на друкарську помилку: "полоцька-половецька". Я ж таки не зовсім невіглас.
Я в этом нисколько не сомневаюсь и ценю Вас за высокий профессионализм . Я не собирался кого-либо ущипнуть, а просто показал интересующимся разницу понятий половцы - Полоцк.
Как с Вами будет расплачиваться наборщик или, скорее всего, наборщица текста, пусть останется за кадром.
Цитата | Скарга
 
 
Автор
0 #4 Автор 09.10.2018, 19:26
Пане Парфюмер!
Дякую, що вказали на друкарську помилку: "полоцька-полов ецька". Я ж таки не зовсім невіглас.
Цитата | Скарга
 
 
???
0 #3 ??? 28.09.2018, 17:57
" ... хто привласнює минуле народу, той претендує на владу над його сучасним і майбутнім..."

А той, хто плює на минуле свого народу, той перетворює на бардак його сучасне i гарантує незавидне майбутнє.

А ще, розумнi люди кажуть, що коли Бог хоче когось покарати, вiн просто сповнює його найжагучiшi забаганки...
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
0 #2 Парфюмер 27.09.2018, 22:20
"Доньку половецького князя Рогніду зґвалтував на очах її батька, а потім силоміць узяв її заміж".

Поправлю Вас, пан Василий. Не "половецького" князя она была дочь, а полоцкого князя Рогволода. Было в те времена вполне неслабое Полоцкое княжество, находилось оно на территории нынешней Витебской области Белоруссии. По некоторым источникам, правивший в нём князь Рогволод не принадлежал к ветви Рюриковичей. Его скандинавское происхождение практически не вызывает сомнений.
Скажу даже больше: в нынешней Белоруссии называют истоками своей белорусской государственнос ти как раз то древнее, 1000-летней давности Полоцкое княжество. И это понятно: кому же не хочется считать себя потомками викингов или варягов? Аналогично украинцы называют своими истоками Киевскую Русь. И нынешний герб Украины - это древний герб киевских князей.
А о половцах в то время правления киевского князя Владимира никто ещё и не слышал. Собирались понемногу в свою орду Дешт-и-Кипчак эти кочевники в Диком поле ( северная точка их кочевий нынешний Изюмский район Харьковской области и далее на юг: Луганщина, Донбасс и на Большой Дон до предгорий Кавказа и Каспийского моря).

Это я к слову, чтобы немного поучить нынешнюю молодёжь как надо знать историю. И знал я изложенное выше ещё на выпуске из средней школы. Предмет этот был моим любимым.
Но история этому нынешнему поколению не нужна, у них другие, потребительские ориентиры. И знаний по истории, за очень небольшим исключением, на ноле. К тому же, настоящих учителей нет, остались одни псевдоисторики- мародёры, которые под заказ грязных политиканов и в угоду им пишут на свой лад новые учебники по истории, оплёвывая грязью украинских заслуженных признанных авторитетов. Чего только стоит публичное унижение академика Толочко. Вы понимаете проблему, пан Василий: продажная политика подменила собой историю?
А Вы говорите: "боятся они (молодёжь) углубиться во Владимира". Смешно, честное слово.
Цитата | Скарга
 
 
???
0 #1 ??? 27.09.2018, 17:24
"...головне, аби учні пам’ятали: хто привласнює минуле народу, той претендує на владу над його сучасним і майбутнім"

Правильно! Оце i є головне! А саму iсторiю знати не обов'язково.

"Та не можна підходити до вчинків князя із сучасними мірками..."

I знову - золотi слова! Аби ви ще й самi це пам'ятали в своїх iсторичних нарисах, де на кожному кроцi даєте власну оцiнку дiлам наших пращурiв... Чи у вас не одна правда, а рiвно стiльки, скiльки вимагає "текущий момент"?
Ну, тодi нехай...
Цитата | Скарга
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91