пн.11192018

Віч-на-віч із Миколою Бєлєсковим (продовження)

Віч-на-віч із Миколою БєлєсковимМиколу Бєлєскова особливо представляти не потрібно, так як його добре знають не лише вчителі, однокласники із ЛСШ №7, друзі, а й читачі тижневика «Будьмо разом». Після закінчення школи із золотою медаллю навчався у Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка (спеціальність «міжнародні відносини»). Закінчив його у 2016 році. Сьогодні він мешкає в Києві, працює заступником директора Інституту світової політики, експертом із міжнародних питань.

Микола Бєлєсков: «Конфлікт на Донбасі на сьогодні може припинити лише одна річ»

- Доброго дня, пане Миколо. Як склалася Ваша подальша доля після закінчення вузу?

- Іще навчаючись у магістратурі, працював помічником народного депутата України, в Комітеті національної безпеки і оборони. З середини мав можливість побачити процес законотворення, в тому числі роботу над важливим законом щодо перетворення Сил спеціальних операцій ЗСУ на окремий рід військ. А із вересня 2016 року працюю в Інституті світової політики, який є провідним недержавним аналітичним центром в Україні, котрий займається питаннями національної зовнішньої політики, міжнародних відносин і безпеки. Спочатку працював на посаді аналітика, а із грудня 2017 року – на посаді заступника директора.

- Ви експерт із міжнародних питань. Цікаво, в чому полягає Ваша діяльність?

- Не люблю слова експерт. (Сміється). На жаль, наші ЗМІ, мова йде про окремі телеканали і видання, в погоні за наповненням сайтів і ефірного часу нівелювали смислове навантаження слова «експерт». Зробили його ледь не глузливо-лайливим, особливо коли мова йде про міжнародні відносини.

Щодо суті роботи аналітика, який займається міжнародними відносинами, то вона насправді доволі рутинна і одноманітна. Мова йде про роботу із інформацією – із величезної кількості даних, що циркулюють в інформаційному просторі, треба відібрати найголовніші. Зазвичай, це ті чи інші фактори, які можуть впливати на розвиток подій на міжнародній арені, зовнішню політику ключових країн, відносини між ними. По суті, це відсівання другорядного, так званого «інформаційного шуму», і концентрація на головних подіях і явищах. В ідеалі маєш зрозуміти, які тенденції мають місце – тоді краще прогнозувати можливий розвиток подій. Оскільки твоє завдання не лише зрозуміти те, що має місце зараз, але й сказати, що буде завтра – підготувати країну до можливих викликів і загроз. Прогнозувати завжди найважче. Факторів, які треба враховувати, дуже багато.

Власне, вже згадав про рутину. Її суть в тому, що кожного дня треба проглядати англомовні, українські і російські видання на наявність цікавих матеріалів, статей авторитетних авторів, а потім опрацювати цей масив даних. Окрім того, це постійна робота із поточними новинами – необхідність їх відслідковувати і тримати канву подій у пам’яті. Хоча якщо натренуватися, то мозок починає працювати майже на автоматі – йому потрібна лише інформація, а висновки він робить сам. Бували й такі випадки в діяльності. (Сміється).

На додачу до поточних новин і матеріалів також треба слідкувати за новими виданнями в сфері міжнародних відносин – мова йде про книжки, перш за все, які розширюють твою теоретичну базу або поглиблюють розуміння того чи іншого питання. Тут треба шукати постійно непростий баланс між читанням поточних матеріалів і новин та опрацюванням спеціалізованої літератури. Якщо постійно не покращуватимеш свої навички аналізу інформації, відповідно і його якість буде погіршуватися. А якщо не займатися прикладним аналізом, то сенсу розширювати теоретичну базу теж немає.

Паралельно із цим треба розширювати кругозір у суміжних сферах. Я от вже останні три роки активно цікавлюся також воєнною тематикою – озброєння і їх застосування. І це пов’язано не лише із українсько-російською війною, але і, загалом, із тим, що військовий фактор знову після перерви в 30 років стає важливим у міжнародних відносинах. Без хоча б базового розуміння військового чинника якісний аналіз дуже часто неможливий.

Результатами аналітичної роботи стають статті і блоги, коментарі для видань і телеканалів, а також доповіді. Коли мова йде про доповіді, то це, зазвичай, детальний аналіз поточного стану справ, прогнози розвитку подій і рекомендації для тих, хто приймає рішення.

- З ким із політиків особисто знайомі?

- Масово знайомитися із політиками й тими, хто впливає на формування та прийняття рішень у сфері зовнішньої політики, люблять, перш за все, так звані інсайдери. Люди, які отримують вже готові дані щодо реального стану справ за кулісами, а не намагаються зрозуміти, що має місце із відкритих джерел. Так, звичайно, легше. Але це швидко розслабляє людину – ходиш між різними відомствами і конторами – і лише вимінюєш одні інсайди на інші. Я аналітик із відкритих джерел, перш за все, хоча теж маю контакти, які при потребі можна застосувати. Проте йти по лінії найменшого спротиву – не мій вибір. Та й мозок має бути постійно в тонусі. (Сміється).

Але, як сказав вже вище, за 2,5 року роботи маю чималі контакти як серед експертної спільноти України, медійників так і, звичайно, тих, хто так чи інакше впливає на нашу зовнішню політику і національну безпеку. Це депутати Верховної Ради України, представники Міноборони і РНБО, також є контакти із співробітниками іноземних посольств в Україні. Знайомий та контактую із представниками іноземних аналітичних центрів – перш за все, мова про аналітичні і дослідницькі центри США. Із цього року почав публікуватися на англомовних фахових майданчиках. Оскільки ми повинні не лише вести діалог між собою всередині країни, але і доносити наше бачення до іноземних партнерів в Європі й США.

Особливо було знаково, коли наприкінці січня 2018 року мені зателефонував особисто посол України в США Валерій Чалий, із яким ми друзі лише у Facebook, вживу до цього не спілкувалися. Приємно було, коли наш головний дипломат у Вашингтоні відзначив мій рівень статей, коментарів і аналітики, які стосуються наших відносин із США. Багато, в тому числі, працюю й над цим питанням. Іще із часу навчання в інституті чимало уваги приділяв українсько-американським відносинам. І не дарма, як виявилося.

- Як, на Вашу думку, Україна інтегрується у європейську спільноту: швидко чи повільно? Що гальмує, а що прискорює цей процес?

- Виконання Угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі (ЗВТ) із ЄС триває вже п’ятий рік із часу ратифікації відповідних документів Верховною Радою і Європейським парламентом на початку вересня 2014 року. Щодо результатів, то тут все не однозначно. Недержавні аналітичні центри фіксують половинчасті успіхи і головне – відставання із реалізацією Україною взятих на себе зобов’язань перед ЄС в абсолютно різних сферах. Уряд України, із зрозумілих причин, говорить про більші успіхи.

Однозначно, кращі успіхи в нас у торговельних відносинах із ЄС. Частка даного об’єднання в міжнародній торгівлі України зростає, що компенсує втрати на ринку РФ. Проте проблемою тут є те, що насправді в угоді про ЗВТ із ЄС не такі великі об’єми продукції, де наша країна звільнена від мит і має конкурентні переваги – все, що вище щорічних квот, обкладається митами, як й імпорт із країн, з якими в ЄС немає вільної торгівлі.

В кінці кінців головна причина, чому в нас проблеми із виконанням Угоди про асоціацію і реалізацію всього потенціалу угоди про ЗВТ, це, звичайно, слабка економіка. Для реалізації всіх стандартів ЄС в різних сферах у нас просто замало ресурсів. Після падіння економіки в 2014-2015 роках останні три роки вона росте. Проте далеко не тими темпами, як треба було б: замість нинішніх 2-3,5 відсотка потрібен ріст щонайменше на рівні 6 відсотків на рік. А краще відразу 10 відсотків.

- Як Ви можете охарактеризувати україно-російські відносини на даному етапі? Чи є у них майбутнє і яке?

- Думаю, не є секретом те, що ось майже п’ять років наші відносини із РФ переживають глибоку кризу. Головним виявом цього є обмежена війна на Донбасі, а також те, що РФ, на жаль, готується до можливої повномасштабної агресії проти України. В суміжних із Сумською областю областях РФ на сьогодні квартирується 20-та загальновійськова армія, яка до 2016 року розташовувалася в районі Нижнього Новгорода. Ця армія постійно нарощує свій потенціал і отримує модернізовану техніку. Південніше, в районі Ростовської області, із нуля створюють 8 загальновійськову армію. І це лише перший ешелон у випадку можливої великої війни. Росіяни постійно тренуються перекидати в будь-яку точку РФ значні військові угруповання для їх можливого застосування.

Тому в наступні 10-15 років треба виходити із того, що загроза із боку РФ буде зберігатися. Позитивом є те, що українське військово-політичне керівництво, на відміну від періоду до 2014 року, не має жодних ілюзій щодо намірів Кремля. А тому в останні 4,5 року влада в Києві проводить систематичну політику щодо нарощення наших можливостей відбити саме повномасштабну агресію із боку РФ. За цей час ЗСУ перетворилися на справжню бойову одиницю, які, по своїх можливостях чинити організований спротив, переважають значну частину країн НАТО. Відроджується потенціал Сухопутних і Військово-повітряних сил (винищувачі і системи протиповітряної оборони), які в випадку війни із РФ будуть нести основний вантаж боротьби із нею. Створюються також нові зразки озброєння, як ракетні комплекси Вільха і Нептун.

Основна проблема так само як і з реалізацією Угоди про асоціацію це те, що виділених ресурсів все одно недостатньо, не зважаючи на те, що на безпеку і оборону Україна витрачає вражаючі 5,3% ВВП. Цього року ми вийшли на рекордні 3 млрд. доларів бюджету ЗСУ. Але це необхідний мінімум від потреб. Тому доводиться розставляти пріоритети і приймати непрості, але важливі рішення. Як наслідок, ми і сьогодні не маємо Військово-морських сил, які могли б відстояти повною мірою наші інтереси на Чорному і Азовському морях, а також у Керченській протоці. Так само запит ЗСУ на наступний рік – 112 млрд. гривень, а дати можуть лише 99 млрд. гривень, зважаючи на стан економіки.

В цьому, власне, один із найбільших викликів для України на майбутнє – чи зможемо ми профінансувати на належному рівні політику системної конфронтації із РФ. Проте іншого виходу, окрім як чинити опір РФ і готуватися до найгіршого, в нас немає. Не ми почали цю війну. І припинитися вона може, лише коли російська еліта і народ змінять своє ставлення до України і українців, коли в нас почнуть бачити окрему націю із своїми правами, а не частину сфери впливу РФ, «русского мира» і одного народу. Капітуляція і поступки не спрацюють, а лише заохотять Кремль до більших вимог. Така природа їхніх мислення і світогляду.

При цьому я б не розраховував на те, що зміна влади в РФ (умовна смерть чи відхід Путіна від справ) щось змінить – лише зміна мислення еліт і населення. Так як свого часу росіяни перестали сприймати Польщу, Фінляндію, країни Балтії невід’ємною частиною своєї держави чи щонайменше сфери впливу. Поки це не станеться, нам треба без жодної паніки і психозу розуміти всі загрози, що йдуть від РФ, і систематично працювати на посилення власної обороноздатності. Тобто продовжувати те, що ми робимо в останні 4,5 року. І робимо доволі непогано, зважаючи на наші невеликі ресурси і неспівмірність потенціалів.

- Які санкції світового співтовариства або дії української влади можуть зупинити конфлікт на сході нашої держави?

- Конфлікт на Донбасі на сьогодні може припинити рівно одна річ – усвідомлення РФ, що агресія проти України виявилася контрпродуктивною. Замість посилення впливу на Україну, вплив Москви слабне, важелів впливу на Київ стає все менше, ніж це було до війни. Як наслідок, після такого усвідомлення Москва припиняє щонайменше агресію на Донбасі і виводить звідти свої сили. Це, власне, і намагається вже більше року пояснити Володимиру Путіну через Владислава Суркова постійний представник США із українських переговорів Курт Волкер. Правда, навіть за такого розвитку подій окупований і анексований український Крим і далі буде в складі РФ. Із ним іще важче, ніж із Донбасом.

Але в Москві далекі від усвідомлення контрпродуктивності своєї політики щодо України. Як наслідок, ми далекі від розв’язання конфлікту на Донбасі. Цьому сприяє декілька факторів. Згадані в питанні санкції США і їх союзників по ЄС не ослабили РФ таким чином, щоб у Москви не було достатньо ресурсів і далі проводити таку політику, як зараз. Не зроблять цього навіть і ті санкції, які запропонували в другій половині літа 2018 року американські законодавці. Тому зайвих ілюзій щодо впливу санкцій не треба мати. Поки російська нафта по відповідних цінах (а це не менше 40-45 доларів за барель) іде у відповідних об’ємах у Європу і Китай, РФ матиме достатньо ресурсів для продовження нинішньої політики. Також росіяни завше не звичні іти на компроміси, визнавати помилки. Більш імовірно, що вони можуть подвоїти зусилля, реалізуючи нинішню політику щодо України, ніж змінити курс і припинити війну на Донбасі.

Не сприяє, врешті решт, припиненню конфлікту на сході нашої країни і те, що наступного року в Україні вибори президента і парламенту. В РФ очікують, як максимум, приходу сил, які сьогодні розповідають про необхідність миру і компромісу. Тобто капітуляції перед РФ. Або, як мінімум, що Україна так буде поглинута внутрішніми протиріччями і ослабне, що виникне ситуація, як у лютому 2014 року – сприятлива для подальшої агресії РФ. Також, на жаль, із Заходу, особливо з таких країн, як ФРН, Франція і Італія, Кремль отримує неоднозначні сигнали щодо своєї політики. Так із одного боку із 2014 року існують санкції ЄС, які ніхто не буде знімати без повного виконання РФ Мінських домовленостей. Але, з іншого боку, окремі політики країн Західної Європи дозволяють собі такі заяви відносно Росії щодо України, які в російського керівництва посилюють думки, що треба ще трохи почекати, і в Західній Європі, щонайменше, прийдуть до влади проросійські політики, які допомагатимуть тиснути на Україну виконувати Мінські домовленості, як того хотіла б Москва.

В ідеалі припиненню конфлікту також могло б сприяти радикальне посилення Україною свого силового потенціалу – подвоєння чи потроєння ВВП за наступні 10-15 років. РФ бачила б, що внаслідок конфлікту Україна не лише слабне, але й сильнішає. Що означало б, що вичікувати краху України сенсу для РФ немає. А тому краще припиняти нинішню політику щодо України і шукати реального миру на Донбасі. На жаль, поки цього немає.

- Якщо країною більш ніж 20 років керує одна людина (наприклад, Олександр Лукашенко), це сприяє її розвитку чи навпаки? Чи вважаєте Ви правління Лукашенка режимом?

- Занадто важко однозначно відповісти щодо кореляції між часом перебування при владі керівника країни і її розвитку. Є різні приклади. Є всесвітньо відомий Лі Куан Ю, який очолював Сінгапур із 1959 по 1990 рік і вивів цю країну із третього світу в перший. Але на пострадянському просторі ситуація якраз протилежна: чим більше відповідна особа на посаді, то більше в неї бажання просто законсервувати свій режим без жодного розвитку, перш за все, економічного. Винятки - це нафтогазові автократії (петрократії) типу Азербайджану, Туркменістану і Казахстану, які після 1991 року економічно почувають себе краще, ніж до розпаду СРСР. Особливо це стосується Казахстану.

Хоча петрократії на просторі колишнього СРСР мають межі свого росту. Гарний приклад тому - РФ, якою Володимир Путін керує довше, ніж свого часу Леонід Брєжнєв керував СРСР. Процвітання таких країн чітко корелюється із динамікою цін на нафту, і якщо не диверсифікувати економіку, то економічне зростання припиняється навіть, якщо ціна на нафту й далі буде високою. Російська економіка росла бурхливо в 2000-і (по 7-8% на рік), коли астрономічно росли ціни на нафту. Тепер же, хоч ціна на нафту буде і по 100 доларів за барель, ВВП РФ ростиме максимум по 2% на рік, як недавно визнала глава Центробанку РФ Ельвіра Набіуліна. Причина очевидна – модель росту РФ, яка спиралася на високі ціни на нафту, вичерпала себе. А іншої поки немає.

Щодо режиму Олександра Лукашенка, який у наступному році при владі в Білорусі вже чверть століття, в Україні йч справді спостерігається певна міфологізація створеної ним системи. Острівець стабільності і навіть певного процвітання - так сприймають в Україні Білорусь. Проте я не даремно так багато розповідав про РФ до цього. Формула процвітання Білорусі за Олександра Лукашенка, насправді, дуже проста – вона трималася на імпорті нафти із РФ на преференційних умовах і експорті своєї продукції до РФ на таких же умовах. Білорусь від СРСР отримала потужну нафтопереробну галузь, тому вони виробляють більше нафтопродуктів, в тому числі бензину. В рази більше, ніж споживають. Тому вони експортують свій конкурентно спроможний бензин – в тому числі, в Україну. Так само вони мають доступ до російських ринків на преференційних умовах, зокрема продукції сільського господарства й особливо молока та виробів з нього. Але і те, й інше Мінськ, як і дешевий газ, отримав не задарма: Білорусь – активний учасник різних інтеграційних об’єднань на теренах колишнього СРСР, де верховодить РФ. По суті, Олександр Лукашенко за ці майже 25 років потроху здавав суверенітет Москві в обмін на економічні преференції. Певний час, особливо до 2011 року, це працювало дуже ефективно.

Але, на жаль, для «бацьки» така формула почала в останні роки давати збій. Із одного боку із 2014 року впали ціни на нафту. РФ відмовляється і далі надавати пільгову нафту, постійно зменшуючи об’єми, які йдуть без експортних мит в Білорусь. Так само з білоруською продукцією сільського господарства останнім часом постійно виникають проблеми із експортом в РФ. Причина всього цього проста – в Кремлі чекають подальших поступок Білорусі по частині суверенітету країни на користь РФ. Але вічно цей процес тривати не може, адже в один момент Олександр Лукашенко із керівника країни стане, по суті, просто керівником області в складі РФ. Цього президент Білорусі допустити не може.

Проте проблеми залишаються. Економічна модель, яка гарно функціонувала в 2000-і, тепер вже так не працює. Не вдається дотувати абсолютно неефективну машинобудівну галузь й інші високотехнологічні галузі, що накопичують свою продукцію на складах. Люди на багатьох підприємствах країни працюють неповний робочий тиждень. Багато білорусів так само їде на заробітки в Польщу, як і українці. Проблеми із дефіцитом бюджету вирішували із 2010-х за рахунок кредитів від РФ. Але тепер із цим проблема – Москва і тут вимагає поступок суверенітетом за економічну допомогу. Мінськ паралельно намагається отримати допомогу кредитами від МВФ. Але це вимагатиме реформи неефективної економіки, чого собі Лукашенко дозволити не може також – це означатиме масові звільнення і соціальне напруження. Плюс сильна недовіра і несприйняття авторитарного режиму в Мінську із боку Європи і США, незважаючи на певне потепління із 2015 року.

Тому, насправді, Білорусь на перспективу в певному розумінні в набагато гіршій ситуації, ніж Україна. Із одного боку РФ, яка вимагає подальших поступок суверенітету у обмін на економічну допомогу. При цьому в Мінську дуже нервово дивляться на ту агресивну політику, яку щодо України проводить РФ. Олександр Лукашенко справедливо побоюється, що наступною ціллю може стати його країна. Тому він і посилює обороноздатність країни, формує окрему ідентичність на противагу ідеології «Русского мира». А із іншого боку Захід, який не сприймає авторитарний режим в країні і готовий буде дати фінансову допомогу в обмін на важкі структурні реформи. Так чи інакше незмінного президента Білорусі чекають непрості рішення. Ось побачите. Та державна білоруська модель, що заробила певний позитивний імідж в Україні, вичерпала себе.

- Як Ви вважаєте, чи є в Україні політична сила, яка зможе вивести Україну із прірви?

- Хочу сказати, що внутрішня політика не є предметом мого аналізу. Тут мені важче коментувати. В 2019 році нас, швидше за все, чекає знову вибір між гіршим і найгіршим. Мені особисто подобається група «Єврооптимісти» - міжфракційне об’єднання молодих депутатів у Верховній Раді. Із політичними силами непросто. Сказати «Ось вона політична сила, яка виведе Україну із кризи», важко. Більшість політичних сил запрограмовані на те, щоб або розпорошити голоси, відтягнувши їх від реальних конкурентів, або налаштовані на «відбивання» інвестованих коштів, в разі потрапляння до парламенту.

Але так, ви праві, що зараз основна проблема в тому, що еліти не хочуть відходити від моделі державотворення, яка в нас панує із кінця 1990-х років – олігархат, який паразитує на спадщині СРСР. Але проблема в тому, що ця модель теж вичерпала свій потенціал. Спочатку економічно. Згадайте, що економічні проблеми в Україні тривають вже майже 10 років – нам важко обійтися без кредитів МВФ. А потім і в сфері безпеки та зовнішньої політики державна модель, яка була в нас останні 20 років, показала свою недієздатність у 2014 році. Ми ж агресію РФ не просто так отримали. Ми були слабкі, не готові. Москва цим скористалася. Зараз у плані безпеки виглядаємо непогано. Але, як вже говорив вище, велика дилема, що буде далі, через 10-15 років, коли вичерпається повністю моторесурс високотехнологічних систем озброєння, успадкованих від СРСР (це системи протиповітряної оборони, винищувачі). Чи буде тоді достатньо коштів, щоб придбати нові?

Тому насправді Україну через 10-15 років, якщо все буде далі так, як і зараз, нічого гарного не чекає: ні в плані економіки, ні в плані безпеки. А це основи державності. Я не лякаю. Просто хочу, щоб лебединці розуміли, які завдання і виклики стоять на майбутнє. І моя порада – не чекати, що десь там у Києві вирішать усі проблеми. Успішна демократія базується на місцевому самоврядуванні, на спроможності людей на місцевому рівні досягати позитивних змін. А для цього потрібні мобілізація і організація. Українцям треба перестати мислити в стилі «Моя хата скраю», а об’єднуватися, коли треба щось вирішувати. Контролювати владу не лише раз на 5 років на виборах. Вміти відстоювати права. Ніхто успішну країну без нас самих не збудує. Це ілюзія. Спадок від СРСР, що за нас потурбується «добра влада».

- Залишимо осторонь політику і перейдемо до більш житейських питань.

Коли востаннє були в Лебедині? З ким із однокласників, учителів підтримуєте зв’язки?

- На малій батьківщині буваю, в кращому випадку, 4 рази на рік. Тут мої рідні, а ще могилки предків і родичів. Частіше не виходить. На жаль. Востаннє був 14 жовтня, на Покрову.

Із вчителями спілкуюся більше – все-таки мама і далі працює в ЛСШ №7 заступником директора. Тому, як заходжу в гості, то вдається поговорити і з учителями. З особливою приємністю згадую свою першу вчительку Катерину Андріївну Ховрат (дай, Боже, їй здоров’я і всього найкращого). Із нею спілкуюся найбільше. І хочу сказати, що дуже дякую їй за виховання. Це вона вчила нас бути чесними із собою й іншими, працювати на результат, не гордитися собою, бути скромними. Радий, що й сьогодні вона виховує в такому дусі маленьких громадян України.

Із однокласниками в основному спілкуюся завдяки соцмережам. Гарно, що є така можливість. Слідкую за ними і радий, що в них усе добре. Можливо, хтось і вважає, що загордився і не хочу спілкуватися вживу, зустрічатися, але часу, окрім роботи і побутових питань, практично не вистачає. Кажу, як є.

- Як проводите вільний час?

- Вільний час – цікаве формулювання. Як аналітик із міжнародних відносин весь час повинен бути в тонусі. Це значить постійно слідкувати за всім, що відбувається в світі. Тому, як сказав вище, вільного часу майже немає.

Але працювати в режимі 24/7 не вдається як би не хотів. Люблю просто пройтися, коли набридає читати чи писати. Прогулянка протягом години гарно «чистить мізки». Інколи – це фільми: в кіно, якщо цікава прем’єра, або вдома. Та в принципі – і все.

- Чи любите подорожувати?

- А хто не любить? Це ж цікаво. Відчути атмосферу в іншій країні, побачити, як живуть люди. Інша справа, що точно я не з тих, хто намагається об’їздити всю Україну чи Європу умовно, хто відпочиває, виключно подорожуючи. Або хто довго не може всидіти на одному місці. Я не з таких.

- Де за кордоном довелось побувати? Де найбільше сподобалося?

- Був за кордоном виключно по роботі – ФРН, Франція, Чехія, Болгарія. Із одного боку, найбільше сподобалося в Берліні, бо там, в тому числі, мав можливість спілкуватися із представниками відомства Федерального канцлера ФРН, МЗС і депутатами Бундестагу. Рівень зустрічей був високий.

Але із іншого боку, чисто як сторонньому споглядачу, сподобалося найбільше у Страсбурзі. Позаздрив французам, їхньому темпу життя. Таке враження, що вони повільно смакують ним, отримуючи задоволення. Все спокійно і розмірено, люди їздять масово на велосипедах на роботу та у справах, після роботи сидять в ресторанчиках і спокійно спілкуються. Всі усміхнені, привітні. Ідилія. Таке от враження склалося.

- При такому щільному робочому графіку чи вистачає у Вас часу на особисте життя?

- Колись думалося, що особистого життя взагалі не буде, що все займе робота, яка буде спрямована на щось вище. В першу чергу – служіння державі і великій справі. Але тепер розумію, що це, звичайно, добре, але й особисте життя важливе. Хоча, думаю, до цього просто психологічно не дозрів: в душі – все одно дитина. Так буває.

- На що у Вас не вистачає сили волі?

- Зайнятися спортом почну із наступного понеділка. Це про мене.

- Ваші побажання читачам тижневика «Будьмо разом».

- Бажаю не втрачати віри. Апатія і все пропало – це шлях в нікуди. Вміти бачити позитив навіть у важких ситуаціях. Мріяти. Без цього – ніяк. Ну і головне, працювати над реалізацією цих мрій. Тобто, чітко планувати, чого прагнеш досягнути, і для цього докладати максимум зусиль. Ця формула працює, як би пафосно не звучала.

- Дякуємо, Миколо Миколайовичу, за відверту розмову.

Спілкувалася

Наталія МАТВЄЄВА.

 


Коментарі  

 
???
0 #22 ??? 12.11.2018, 14:05
Цитую Держите меня семеро:


- "Був за кордоном виключно по роботі – ФРН, Франція, Чехія, Болгарія. Із одного боку, найбільше сподобалося в Берліні, бо там, в тому числі, мав можливість спілкуватися із представниками відомства Федерального канцлера ФРН, МЗС і депутатами Бундестагу.
Але із іншого боку, чисто як сторонньому споглядачу, сподобалося найбільше у Страсбурзі."

Микола ... Если ты честный человек, верни командировочные деньги в украинский бюджет. Эффекта от твоих поездок за счёт обездоленных сограждан просто ноль.


Слов нет. общее впечатление от выступления Мыколы грустное. Вместе с тем, он вполне откровенно рассказал, чем живут молодые перспективные бюрократы, какие цели в жизни перед собой ставят. Это забугорные поездки за государственный счет, встречи с важными персонами, эуропейские фуршеты, персональные звонки от посла, предчувствие теплого уютного кресла в теплой уютной должности...

Вроде, все понятно, все по-человечески, но все же очень и очень грустно. Почему-то так и тянет поплакать про патриотизм...
Цитата | Скарга
 
 
Держите меня семеро
0 #21 Держите меня семеро 10.11.2018, 16:32
- Де за кордоном довелось побувати? Де найбільше сподобалося?


- "Був за кордоном виключно по роботі – ФРН, Франція, Чехія, Болгарія. Із одного боку, найбільше сподобалося в Берліні, бо там, в тому числі, мав можливість спілкуватися із представниками відомства Федерального канцлера ФРН, МЗС і депутатами Бундестагу.
Але із іншого боку, чисто як сторонньому споглядачу, сподобалося найбільше у Страсбурзі."

Микола, видишь как легко и незатейливо порвали все твои россказни. Не расстраивайся, ты напоролся на подготовленных людей, которым навешать спагетти практически невозможно.
Очень важно:
Если ты честный человек, верни командировочные деньги в украинский бюджет. Эффекта от твоих поездок за счёт обездоленных сограждан просто ноль. Ты должен это понимать. Наслаждаться видами Страсбурга, когда в неньке аховые дела и в казне пусто, постыдно. Ты не примыкай к кодлу пустопорожних бездельников, коих полно среди твоей "спiльноти".
И делай правильные выводы по этой дискуссии. Врать тебе здесь не дадут: на Лебедин-пресс царит демократия и свобода мнений, пусть и противоположных .
Цитата | Скарга
 
 
???
+1 #20 ??? 08.11.2018, 18:42
"1) Цьому сприяє декілька факторів. Згадані в питанні санкції США і їх союзників по ЄС не ослабили РФ таким чином, щоб....

2) Поки російська нафта по відповідних цінах (а це не менше 40-45 доларів за барель) іде у відповідних об’ємах у ЄВРОПУ і Китай..."

Sic!... Санкцiї ЄС, завдяки яким росiйська нафта іде у відповідних об’ємах у ЄВРОПУ?

От же ж яка цiкава аналiтика!
Чи воно ЄС вже не Європа, чи то санкцiї якiсь чудернацькi, чи то просто хтось комусь спагеттi на вуха навiшує протягом останнiх п'яти рокiв? (Плаче)
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
+2 #19 Парфюмер 08.11.2018, 17:51
Подвергнем небольшому анализу и вторую часть. На мой взгляд, она чуть лучше, чем первая. Если за первую часть по 5-балльной системе я бы поставил 2+, то за вторую - твёрдую 3. Не больше, потому что ляпов тоже хватает.
Например:

"В РФ очікують, як максимум, приходу сил, які сьогодні розповідають про необхідність миру і компромісу. Тобто капітуляції перед РФ".

- Ну вот, первый ляп готов. В РФ не такие дураки, чтобы не знать список кандидатов на пост Президента Украины. А в этом списке на сегодняшний день нет ни единой кандидатуры, склонной к "капитуляции перед РФ". Однi безумовнi патрiоти.
Так зачем ты, Микола, вообще об этом говоришь? Про какие неведомые симпатизирующие силы России глаголешь и смешишь людей?

"...що виникне ситуація, як у лютому 2014 року – сприятлива для подальшої агресії РФ"

-И второй ляп не заставил себя долго ждать.
Скажи, Микола, кто создал такую "сприятливу ситуацiю" у лютому 2014 року"? Не вы ли сами её создали, заранее назначив виновного?

Цитата 1: "В ідеалі припиненню конфлікту також могло б сприяти радикальне посилення Україною свого силового потенціалу – подвоєння чи потроєння ВВП за наступні 10-15 років.

Цитата 2: "Тому насправді Україну через 10-15 років, якщо все буде далі так, як і зараз, нічого гарного не чекає: ні в плані економіки, ні в плані безпеки"

- Третий ляп о несовместимости перспективы в ближайшие 10-15 лет.
Одно исключает другое. Что-то вроде: Если у бабушки не вырастет кое-что в интересном месте, то она не сможет никогда стать дедушкой.

"Також росіяни завше не звичні іти на компроміси, визнавати помилки."

А у власти националистов всё ровно наоборот?
Запомни, юноша, правило: ГОВОРИТЬ НЕ ДУМАЯ, ВСЁ РАВНО, ЧТО СТРЕЛЯТЬ НЕ ЦЕЛЯСЬ".

"В 2019 році нас, швидше за все, чекає знову вибір між гіршим і найгіршим."

- А что так? Кандидаты лицом не вышли? Или высоким ай-кью никто из них не отличается?
Не нужно так волноваться: у вас продолжится строительство государственног о карго-культа. Хотя выпрашивание подаяния - это действительно мерзкое состояние.

"Ось побачите".

- Побачимо, Микола. Время рассудит. И, образно говоря, "отлив покажет, кто из нас плавал без трусов".
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
+2 #18 Парфюмер 04.11.2018, 16:22
"...РФ, на жаль, готується до можливої повномасштабної агресії проти України. В суміжних із Сумською областю областях РФ на сьогодні квартирується 20-та загальновійсько ва армія, яка до 2016 року розташовувалася в районі Нижнього Новгорода. Ця армія постійно нарощує свій потенціал і отримує модернізовану техніку. Південніше, в районі Ростовської області, із нуля створюють 8 загальновійсько ву армію. І це лише перший ешелон у випадку можливої великої війни."

Нет, война не будет "великой". Она будет очень скоротечной и разгромной. А вот кто в ней победит, Николай наверняка догадывается.
Знаете, меня автор заинтересовал просто как клинический случай придания своей маленькой персоне большой значимости, "экспертной" всевооружённост и и победоносного всезнания хитромудрого устройства российских вооружённых сил, их маневров-перебр осок в смежные с Россией районы.
Давайте переваривать Колин анализ.
Придётся вам, лебединцы, смириться с тем известным Коле фактом, что захватывать вас будут вояки 20-й общевойсковой армии (читайте выше цитату). Это звери, сущие звери по захвату. Если бы это было не так, "эксперт" бы не упоминал, чтобы не пугать наперёд.
А вот что "аналитик" сказал в интервью "НВ" (Новое время), я так понимаю, это украинский ресурс, 11.10.2018 г.:
Пророчески вращая умными глазами золотого медалиста, скорбно просветил алчущую ответов публику, что в Калининградской области разворачивается российский 11-й армейский корпус, а в районе Санкт-Петербург а - 2-я общевойсковая армия. А зачем? У Коли ответ уже готов, цитирую: "... це першi ешелони на выпадок атаки на Прибалтику".
И кто его знает, сумеют ли "прибалтийские тигры" хоть разок выстрелить или дружно лягут костьми на прибалтийских дюнах.
Чуток поразмыслив, перекурив и собравшись с мыслями, "эксперт" вынес окончательный вердикт, цитирую его без правок: "...Iншими словами, РФ радше нападе на Прибалтику, нiж высадить ефективний морський десант в Румунii (двi крапки").
Так что сильно не повезло прибалтам, а румуни пусть спокойно теперь едят свою мамалыгу.
Чуть позже золотому выпускнику засвербiло в поисках выхода из неблагополучно складывающейся ситуации и выход не замедлил себя ждать, цитирую: "...Просити у Альянса вживаних суден..." А зачем, неужели контрабанда? Нет, цитирую: "...щоб самотужки контролювати безпеку на морi..." Ни много, ни мало, но обязательно "вживаних" (читай: бесплатных).

Ну и т.д. Здорово потешил меня этот "експерт". Самому податься на телеэкраны, что ли? Ведь знаю не меньше. Правда, я знаю факты, а Николай лишь производитель шелухи необеспеченных смыслом слов. В этом коренное наше отличие.
Ждём второй части и продолжения интервью. Сколько оно таит в себе "открытий чудных", даже страшно подумать.
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
0 #17 Парфюмер 04.11.2018, 12:45
"Розуйте оченята, шановнi панове"

Пост написал великолепно. За одним лишь исключением:
нужно "НЕшановнi панове". Ты же сказал, что они " кон'юнктурщики" . А таких людей уважать не за что. Думают они только о себе. Это лицемеры, фарисеи, оборотни, флюгеры, держащие нос по ветру, позорная обслуга власть предержащих, предатели собственного народа, поскольку не живут его жизнью и не знают беды.
И поздно выяснять: откуда взялись эти бесплодные выжженные души?
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
0 #16 Парфюмер 04.11.2018, 09:17
Цитую !!!:
Приймаючи до уваги те, як відреагував, що аж засичав, "землячок"-перекинчик із Пітера, ти таки, Миколо, розумник і молодець! А що Україні робити?! Цього року український поет Іван Драч незадовго до своєї кончини сказав: «У Росії ніколи не було, немає і не буде іншого інтересу в Україні, ніж винищення до решти, до ноги, до пня нашої нації. Від найрафінованішого філософа до найзатятішого пияка».
А как вы объясните "винищення" украинской нации с общеизвестным фактом (который глупо отрицать), что Украина в ХХ веке сильно приросла территориями? До таких пределов, что к 1991 году Украина по размерам своей территории ( 603,9 тысяч квадратных километров, помню ещё из школы) была второй страной в Европе после России. Даже чуть больше, чем Франция и Великобритания.
Территории назвать вам? Могу легко.
Да и уровень жизни в Украине был выше, чем в самой России. Будете отрицать?
Так это тоже "винищення"? Ну и что вы скажете теперь? Уйдёте в кусты помалкивать? Вот поэтому так и живёте как думаете.
Цитата | Скарга
 
 
???
+2 #15 ??? 03.11.2018, 08:45
Цитую Для ???:
Пане ??? Не питайте в людей розуму. Іван Драч - теж не без гріха. Але лист із доносом на Стуса (і на декількох людей творчих) є примітивною підробкою. Не віриться, що в КГБ сиділи такі дурні, які б приймали таку "туфту" до розгляду.Та й випливла вона для дурнів тоді, коли Іван Драч розвивав Рух, і його потрібно було добряче скомпроментувати


Тобто я повинен питати розуму у вас? I вiрити вам на слово? Не менi судити Драча, мого улюбленого поета з шкiльних рокiв. Але цiкава схема становлення великими патрiотами - наявна. За прикладами далеко ходити не треба. Правда, доведеться називати прiзвища, хоч це й не дуже ком-iль-фо для вашого видання. Ось вони, будь ласка: Л. М. Кравчук, В. Кравченко, Турчинов, Порошенко, Герман, Фарiон, Павличко... Ось вам вiршi Павличко як радянського, i як патрiотичного поета (де - якi, вгадайте самi):

№1:
"... Виводячи на муки, чи на страту
Нещасну жертву. Повен маєстату.
Пруссацького, хоч з плоті — малорос,
Цей варвар був страшніш од барбарос!
Він душу вдосконаливши на зраді,
Тепер веде парафію в Канаді…

А цей, таємний шуцман, вовкулака,
Перевертень з душею, мов клоака,
Продав мене фашистам у тюрму
За те лишень, щоб вірили йому.
Він синьо-жовтої породи й крові,
Тепер пости займає гонорові

В тих урядах, що на землі чужій,
Готують Україні зашморг свій."


№2: "Мої ровесники — калинові кущі,
Березові хрести
і письмена скорботні,
І житимуть вони,
допоки в Космачі
Лунатимуть пісні
бандерівської сотні."

Мiй висновок: ви, панове патрiоти, - звичайнi кон'юнктурщики, що нiчим не вiдрiзняються вiд таких самих кон'юнктурщикiв часiв бiльшовизму. Вам не Україна потрiбна, бо Україна - це, перш за все - люди! Вам потрiбна власна шкура та ще щоб ваша iдеологiя була зверху, бо без неї вас просто нема, ви - нуль без палички. Все як завжди. А те, що через вашi забаганки гинуть українцi - фiзично, морально, а також в планi культури та освiти - вам начхати! В 1991 роцi економiка України була вдвiчi сильнiша вiд економiки Польщi. А зараз - в п'ять разiв слабкiша! Ото i є ваше найбiльше "досягнення". Розуйте оченята, шановнi панове. Ваша ненависть проти росiян вбиває насамперед Україну. Бо якщо згине Росiя, то й ви нiкому вже потрiбнi не будете. Невже це так важко зрозумiти? Я вже кiлька разiв наводив тут приклад росiйсько-фiнсь ких вiдносин, Та хiба ви здатнi перейняти той досвiд? Ви живете iдеями середньовiччя, i самi цього не розумiєте.
Цитата | Скарга
 
 
Для ???
0 #14 Для ??? 02.11.2018, 19:37
Пане ??? Не питайте в людей розуму. Іван Драч - теж не без гріха. Але лист із доносом на Стуса (і на декількох людей творчих) є примітивною підробкою. Не віриться, що в КГБ сиділи такі дурні, які б приймали таку "туфту" до розгляду.Та й випливла вона для дурнів тоді, коли Іван Драч розвивав Рух, і його потрібно було добряче скомпроментуват и
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
+2 #13 Парфюмер 02.11.2018, 18:40
"А із вересня 2016 року працюю в Інституті світової політики, який є провідним недержавним аналітичним центром в Україні,"

- Туманная контора с громким названием. Что интересно, в Интернете (я посмотрел) ничего, кроме адреса в центре Киева ,нет. Ни материалов про их работу, ни презентаций, ни видео. И пусть никого не вводит в заблуждение слово "институт". Обычно это общественные организации, существующие за счёт бюджета, или спонсоров, диктующих им свою волю. Обычно эти конторы состоят из 5-10, в лучшем случае, 15 штатных сотрудников.

"- Не люблю слова експерт. (Сміється)."

- Ну посмейся. Хорошо устроился. И без разницы, какие слова любишь. Но так долго не продлится, уровень аналитики - хуторская провинция. Несмотря на золотую медаль и известность в Лебедине ( по словам говорящей журналистской головы).

"...мова йде про окремі телеканали і видання, в погоні за наповненням сайтів і ефірного часу нівелювали смислове навантаження слова «експерт». Зробили його ледь не глузливо-лайливим,"

- И чем же вы недовольны, если в полной мере соответствуете глузливо-лайлив ому этому слову?

"... вже згадав про рутину. Її суть в тому, що кожного дня треба проглядати англомовні, українські і російські видання на наявність цікавих матеріалів, статей авторитетних авторів"

- То есть, бездельничание, употребление кофе, посматривая на Крещатик, чтение прессы и придание позвоночнику актуальной позы перед начальницей (там вроде бы женщина рулит): "Чего изволите, пани?"

"Та й мозок має бути постійно в тонусі. (Сміється)."

- Оно и видно. Какой смешливый "мозок". Я таких смешливых "мiзкуватих" видел, когда учился в Киеве и нас, студентов, водили по изучаемой дисциплине из области психиатрии в больницу Павлова для изучения причин смеха. Уверен, та больница до сих пор работает. Потому что смешливых очень много.

"Але, як сказав вже вище, за 2,5 року роботи маю чималі контакти як серед експертної спільноти України, медійників"

- Так врать ведь многие любят. Уверен, что и "спiльнота" такого же уровня. Как говорили в древности: "свой своего познаша".

"..головна причина, чому в нас проблеми із виконанням Угоди про асоціацію і реалізацію всього потенціалу угоди про ЗВТ, це, звичайно, слабка економіка. Для реалізації всіх стандартів ЄС в різних сферах у нас просто замало ресурсів"

- Зато гонору выше крыши. И надежд на агрессора, который обогреет в студёную зимнюю пору своим природным газом.

"... Поки це не станеться, нам треба без жодної паніки і психозу розуміти всі загрози, що йдуть від РФ"

- Договорились, что вы будете на Лебедин-пресс оперативно излагать нам про угрозы РФ. Чтобы вовремя спрятать припасы, подготовить погреб заместо бомбоубежища. Без психоза и паники, вестимо. Дай Бог вам памяти и розумiння, хотя наша надежда на это весьма слаба.
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
+2 #12 Парфюмер 02.11.2018, 16:49
"..а також те, що РФ, на жаль, готується до можливої повномасштабної агресії проти України...
..."треба виходити із того, що загроза із боку РФ буде зберігатися"
..."влада в Києві проводить систематичну політику щодо нарощення наших можливостей відбити саме повномасштабну агресію із боку РФ"
..."які в випадку війни із РФ будуть нести основний вантаж боротьби із нею."
..."Проте іншого виходу, окрім як чинити опір РФ і готуватися до найгіршого, в нас немає."

Достаточно цитат. Суммируя итог цитирования, могу сказать, что некомпетентная интеллектуальна я обслуга в лице этого юного, так сказать, "эксперта", потрудилась, окромя своих скачуще-свiдоми х собратьев по цеху, ещё и для соотечественник ов, не имеющих головы на плечах.
А мой комментарий будет предназначен для тех, кто трезво смотрит на реалии и умеет думать, а также делать выводы. Попробуйте возразить, принимаются только аргументы, а не вопли, угрозы и словоблудие.

Читаем серьёзную аналитику, ребята:

Как человек сострадательно относящийся к землякам-украин цам (за исключением погубителей и разрушителей государства) и до настоящего времени не забывший свои корни и кем были мои украинские пращуры (мне всё равно, если кто-то думает по-другому), осознающий всю трагедию украинского перелома, могу сказать, с какой целью в украинском социуме муссируется и пропагандируетс я тема войны с Россией. Слушайте внимательно и прочитайте дважды, если вы не осознали следующего:

КИЕВСКОЙ ВЛАСТИ НУЖНА НЕ ВОЙНА (в которой у Украины нет абсолютно никаких шансов), А ЕЁ ПРИЗРАК!
Неужели этого вы ещё не поняли? Ведь ваши "керманичi", а также находящиеся у них в обслуге лже-эксперты вроде этого, "стратеги" и прочая третьеразрядная шатия-братия, намертво припавшая к соскам украинского бюджета и кроме отходов своей жизнедеятельнос ти ничего интеллектуально го не производящая, строят своё общение с народом в парадигме "Терпите, а то Россия (Путин) нападёт". В стране, мол, война, а вы ноете. Мы бьёмся с агрессорами, а вам тарифы кажутся высокими??? Агрессор уже у кордона, а вам рост зарплат подавай???
Ах, вы, да креста на вас нет!!! А ну-ка теснее и плотнее сомкнём ряды в единстве!!!
И власти, и идеологам, и жалкой обслуге (читайте цитаты выше) НУЖНА НЕ ВОЙНА, А СПЕКУЛЯЦИИ О НЕЙ. Псевдовойна сразу всё: цель, средство, фетиш и мотив. Это единственное силовое поле, которое удерживает Украину от полной аннигиляции (т.е. исчезновения, уничтожения), потому что никакого другого смысла государственног о существования правящий политический класс и те, кто называет себя элитой, предложить народу не смогли.
Вот так, и именно так обстоит дело.
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
+1 #11 Парфюмер 02.11.2018, 13:25
Цитую ???:
Цитую !!!:
Приймаючи до уваги те, як відреагував, що аж засичав, "землячок"-перекинчик із Пітера, .


Правильно! Для справжнього патрiота головне, щоб земляки iз Пiтера сичали, а що там буде з Україною - то вже дiло стошешнадцяте. Зачот, пане !!!.
До речi, Iван Драч спочатку вчився в Московському Лiтературному Iнститутi, потiм писав до КГБ доноси на Василя Стуса, а вже потiм став ненавидiти Рашу-парашу. Такий собi класичний шлях розвитку справжнього патрiота.
Хоча поет вiн був (в усякому разi змолоду) великий, i не вам би на нього посилатися, шановний пане...
Молодец. Замечательное возражение, просто железобетон. Прямо с языка у меня снял.
И в Лебедине таких патриотов - пруд пруди. И шагали они когда-то по Соборной площади на парадах, бережно прижимая к сердцу портреты великих ордынских темников из Политбюро и Великого бровастого хана-генсека. Или,как минимум, портреты киевских мурз из тамошнего ЦК.
И пускали слезу, слушая гимн Великой Орды, и клялись-божилис ь следовать заветам, и учили назубок Моральный Кодекс строителя коммунизма, и учтиво-угодливо кланялись местному райкомовскому начальству.
Теперь поздно прозревать. Мусор достоин только мусорной корзины.
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
0 #10 Парфюмер 02.11.2018, 13:13
Пани Наталья! Понимаю, что путинизм - любимая тема для многих в неньке, видимо, не исключая и Вас. Оставим в сторонке разговор на эту тему.
Если Вас не затруднит, попробуйте мне кратко объяснить цель захвата неньки ворогами, коих несть числа в России. Я ведь спросил именно это. Понимаю, что Вам будет сложно.
И как неотвратимый "напад" увязать с мольбами Украины качать побольше газа в Европу именно по украинскому пути, а то ведь зимы нынче суровые, в казне кот наплакал, а свiдомий энтузиазм резко пошёл на убыль. Вот в октябре в Раде жутко раскричались, когда менеджер Газпрома сказал, что будут качать по украинской трубе не более 10 миллиардов кубометров, а не под 30 млрд., как сейчас. Многих там чуть Кондратий не хватил.
И поймите одно: я не злорадствую. Я не понимаю смысла захвата. Можете мне объяснить?
Цитата | Скарга
 
 
???
+1 #9 ??? 02.11.2018, 11:29
Цитую !!!:
Приймаючи до уваги те, як відреагував, що аж засичав, "землячок"-перекинчик із Пітера, .


Правильно! Для справжнього патрiота головне, щоб земляки iз Пiтера сичали, а що там буде з Україною - то вже дiло стошешнадцяте. Зачот, пане !!!.
До речi, Iван Драч спочатку вчився в Московському Лiтературному Iнститутi, потiм писав до КГБ доноси на Василя Стуса, а вже потiм став ненавидiти Рашу-парашу. Такий собi класичний шлях розвитку справжнього патрiота.
Хоча поет вiн був (в усякому разi змолоду) великий, i не вам би на нього посилатися, шановний пане...
Цитата | Скарга
 
 
15GrPzReg
0 #8 15GrPzReg 02.11.2018, 10:41
А не скажет ли многоуважаемый эксперт-аналити к,почему на параде 24 августа в Киеве были показаны танки "Булат" и "Оплот" в количествах 6 и 1 соответственно? .Потому,что ровно столько их существует в природе.Модерни зация и возрождение ВСУ,ага.
Цитата | Скарга
 
 
Наталья
-3 #7 Наталья 02.11.2018, 10:25
Цитую Парфюмер:
"... а також те, що РФ, на жаль, готується до можливої повномасштабної агресії проти України."

- А смысл такого захвата Украины агрессорами? На кой чёрт вас захватывать? Со скуки? Чернозём вывозить? Или молодиць для улучшения демографии? Может, расскажете во второй части интервью об этом?
Обычный пустой и послушный "аналитик"-флюгер такого же сомнительного качества, как и толпа "экспертов" из неньки на российских телеканалах и шоу. Животы только рвать со смеху над ними.
Однозначно не станет хорошим профессионалом.


Цитата | Скарга
 
 
15GrPzReg
0 #6 15GrPzReg 02.11.2018, 10:12
Ничего не напоминает?
Цитата | Скарга
 
 
Наталья
-4 #5 Наталья 02.11.2018, 10:11
"...смерть чи відхід Путіна...".
"...відхід Путіна..." в мир иной, где черти-повара из него щи варить будут.
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
0 #4 Парфюмер 01.11.2018, 19:51
"Проте іншого виходу, окрім як чинити опір РФ і готуватися до найгіршого, в нас немає."

- В конце увидел финальный "шедевр". Так этот юный и свежеиспечённый лже-эксперт ещё и кликуша? Давненько я не читал такой убогой ахинеи.
" Готуйся до найгiршого" - действительно, скоро снимут с должности за низкопробную "аналитику".
Цитата | Скарга
 
 
Парфюмер
0 #3 Парфюмер 01.11.2018, 19:41
"... а також те, що РФ, на жаль, готується до можливої повномасштабної агресії проти України."

- А смысл такого захвата Украины агрессорами? На кой чёрт вас захватывать? Со скуки? Чернозём вывозить? Или молодиць для улучшения демографии? Может, расскажете во второй части интервью об этом?
Обычный пустой и послушный "аналитик"-флюг ер такого же сомнительного качества, как и толпа "экспертов" из неньки на российских телеканалах и шоу. Животы только рвать со смеху над ними.
Однозначно не станет хорошим профессионалом.
Цитата | Скарга
 
 
!!!
-4 #2 !!! 01.11.2018, 15:55
Приймаючи до уваги те, як відреагував, що аж засичав, "землячок"-пере кинчик із Пітера, ти таки, Миколо, розумник і молодець! А що Україні робити?! Цього року український поет Іван Драч незадовго до своєї кончини сказав: «У Росії ніколи не було, немає і не буде іншого інтересу в Україні, ніж винищення до решти, до ноги, до пня нашої нації. Від найрафінованішо го філософа до найзатятішого пияка».
Цитата | Скарга
 
 
???
+2 #1 ??? 01.11.2018, 14:09
"Тобто продовжувати те, що ми робимо в останні 4,5 року. "

Свят-свят! I ото треба було стiльки вчитися, щоб прийти до такого висновку? Щирi поздоровлення вчителям ЛСШ №7...
Цитата | Скарга
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Лебедин-інфо Сайт города Середина-Буда Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91