Вітали учасника бойових дій
- Деталі
- Категорія: Новини
-
24 січ. 2019
- Перегляди: 576
Мужність та героїзм, сміливість та вірність воїнів-афганців, які виконували свою непросту місію, стали прикладом для нинішніх поколінь захисників України. Куди б не закидала доля наших земляків, яким довелося брати участь у миротворчих операціях, вони завжди чесно й сумлінно виконували військову присягу. 17 січня з 50-річним ювілеєм вітали учасника бойових дій у Республіці Афганістан Сергія Сіренка з с.Червлене.
Як і тисячам юнаків колишнього Радянського Союзу, Сергію Івановичу теж довелось виконувати інтернаціональний обов’язок у далекій і невідомій країні.
Зі словами привітань та найкращими побажаннями до ювіляра звернулись: Червленівський сільський голова Володимир Ященко, заступник начальника управління соціального захисту населення Лебединської райдержадміністрації Надія Машина та голова громадської організації «Ветерани Афганістану Лебединщини» Володимир Маслов.
Почесні гості засвідчили свою глибоку повагу мужності та самовідданій праці ювіляра, передали йому вітання від керівників району, вручили квіти та пам’ятний подарунок.
Народився Сергій Сіренко 17 січня 1969 року в с.Червлене, навчався в місцевій школі, закінчив Лебединське СПТУ і отримав спеціальність водія - автокранівника. Мати Клавдія Петрівна та батько Іван Петрович навчали хлопця бути чесним, справедливим, справжнім чоловіком. У 1987 році пішов до армії, а в 1988-ому потрапив до Афганістану. З глибокою шаною згадував ювіляр усіх, хто загинув під час виконання свого військового обов’язку, з особливим болем згадуючи війну в Афганістані.
Сьогодні Сергій Іванович працює водієм в ТОВ «Укртранспневматика», має дружну велику родину: чарівну дружину Таїсію, двох доньок Вікторію і Валентину, сина Владислава, а також чудових онучат – Кіру та Євгена.
Тож, шановний ювіляре! Приєднуємось до всіх найкращих побажань з нагоди Вашого свята і бажаємо Вам міцного здоров’я, добробуту, миру та подальшого життєвого оптимізму!
Валентина ЗАБУГА.
Мотрона Яківна, мов квітка, сиділа на лаві біля двору: найкраща хустина, візерунчаста спідниця, дорога серцю білесенька кофтинка, яку ще колись подарував чоловік. Сьогодні вона зустрічала уже дев’яносту річницю. Далеко за обрій відлетіли молоді роки, і тепер самотність душила її у старенькій, згорбленій, як і вона сама, хатинці. Мотроні Яківні здавалося, що й сонечко сяє сьогодні якось по-особливому, адже обіцяли приїхати дорогі серцю люди – донечки з родинами. Вчора бабуся Мотря цілісінький день, спираючись на вірну помічницю, кострубату палицю, давала лад хаті, готувала скромне застілля. А була ж вона колись ще й яка моторна, витривала, одна із кращих доярок! Щасливі часи швидко минули, сьогодні вона тихесенько сиділа під розлогою калиною, що перехилилася через паркан. Кущик, посаджений майже десятиліття тому її працьовитими руками, тепер вдячно оберігав бабусю від пекучого сонечка.
Коментарі