нд.08182019

Професор і землевласник Володимир Заленський

Професор і землевласник Володимир ЗаленськийПрочитавши цей заголовок, шанувальники новообраного Президента України, можуть страшенно обуритися, звинувативши мене в нешанобливому ставленні до нього. Начебто, помилка у його прізвищі допущена мною навмисне. А ще згаданий науковий титул при ньому надто вже викликає образливі паралелі з «проффесором» Януковичем, як людиною, що мала досить сумнівну освіту. А землеволодіння? Мовляв, що це в біса за такі натяки!

Якщо я не помиляюся, Володимира Зеленського, як шоумена, багато лебединців уперше побачили в місті ще 30 серпня 2009 року. На Інтернаціональній площі тоді відбувся концерт «Любимой школе посвящаю» за участю «Кварталу–95». Майже дві години своїми саркастичними жартами публіку звеселяла «Студія Квартал–95». Усі актори на чолі з Володимиром Зеленським створили справжню шоу-програму, яка змусила посміхнутись ширше навіть переконаного скептика. Відтоді, завдяки Владиславу Бухарєву, Володимир Зеленський став частим гостем у нашому краї, а його шоу – чимось звичним. Несповідимі шляхи Господні: можливо, колись Лебединщина і гордитиметься, що приймала такого гостя. Утім, стверджувати щось напевно поки що зарано. Головне, аби при ньому,обраному більшістю населення своїм Президентом,життя в Україні не перетворилося на суцільний «95-й квартал», і населення від тих жартів згодом не засміялося на кутні.

Кепкувати над Президентом Зеленським я й не думав. Насправді,описки в заголовку немає, і йдеться не про Зеленського, а таки про Заленського. Як стверджує ономастика, прізвище Заленський є досить рідкісним серед українців і в більшості випадків має польське походження. Предки носіїв його, як правило, належали до польської шляхти, або ж вели свій родовід від древнього князівського чи боярського роду. Прізвище ж Зеленський є досить поширеним в Україні і походить від нецерковного імені Зеленя. У ньому міститься двоякий смисл: колір весни та життя, як похідний від кольору жовтого і синього, проте одночасно – він є кольором незрілості.

Лебединський історик-краєзнавець Во­­ло­­димир Кравченко (http://lebedyn.org/2017/11/06/zalenskyj-volodymyr-volodymyrovych/) зазначає, що відома людина свого часу Володимир Заленський, починаючи з останньої чверті позаминулого століття і аж до 1917-го, разом із дружиною мав економію в селі Рябушках та 444 десятини землі в Лебединському повіті. Певно, його дружина походила з Лебединщини, або й навіть із самих Рябушок, і ця земля належала їй як спадок, або як посаг. Проте достовірних даних про це у джерелах, які мені доступні, поки що знайти не вдалося. Виявляється, В. Заленський був абонентом 1-ї у Російській імперії сільської телефонної лінії (1899 р.) та гласним Лебединського повітового земства (1901–1906 р.р.) (нині відповідає депутатству в районній раді). Як розповіла мені вчителька історії з Рябушок Лідія Олексіївна Кравченко, «економія Володимира Заленського складалася із ошатного будинку та господарчих будівель. Чимало рябушківців працювали на панських землях та доглядали за худобою на фермі. Там утримувалися корови найкращої породи того часу, здається «швіци». З коров’ячого молока на міні-молокозаводі вироблялися різні молочні продукти. Свого часу рябушківські старожили характеризували цього поміщика, як чоловіка чесного та справедливого. За їхніми словами, пан (за нинішніми мірками – такий собі фермер «середньої руки») завжди дотримувався свого слова та щоразу виконував дані обіцянки. Жоден сумлінний працівник не мав приводу поскаржитися на те, що пан несвоєчасно або не в повному розмірі розплатився з ним за виконану роботу. Як стверджували свого часу старожили, пан Заленський захоплювався красою Лебединщини». Ким же він, той пан Володимир Заленський, був?

Заленський Володимир Володимирович народився (26.І(07.ІІ).1847р., в с. Шахворостівка Миргородського повіту Полтавської губернії – помер 08(21).Х.1918р., м. Севастополь) – відомий біолог-ембріолог та громадський діяч. Народився майбутній науковець у родині військового. Його батько Володимир Заленський дослужився до чину генерал-майора Російської імператорської армії. Шестирічним залишився напівсиротою (померла мати), семирічним – утратив батька. Його утриманням та вихованням,очевидно, займалися родичі. Початкову освіту хлопець здобув, певно, в Миргороді, а потім закінчив 2-у Харківську гімназію (1857–1864). Далі було його навчання на фізико-математичному факультеті Харківського університету (1864–1867) та подальша плідна наукова діяльність.

Ось найбільш визначальні віхи його наукового життя.Доктор зоології (1871). Від 1871 року –екстраординарний, від 1873-го – ординарний професор кафедри зоології Казанського університету; від 1882-го – ординарний професор та завідувач однойменної кафедри Новоросійського університету в м. Одесі(нині – Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова); від 04(16).ХІІ.1893-го – член-кореспондент та від 18(30).І.1897 р. – академік Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук (від липня 1917-го її назвали Російською академією наук). У 1897–1906 роках – директор Зоологічного музею Імператорської АН, водночас від1901-го очільник, як перший директор, Севастопольської морської біологічної станції, яка згодом стала важливим центром морської гідробіології. Мешкав у Санкт-Петербурзі, проте часто бував на Лебединщині у своїй економії, яка давала йому певний прибуток та душевний відпочинок.

Наукові праці В. В. Заленського переважно присвячені анатомії, ембріології безхребетних та хребетних тварин. Він успішно працював і над вивченням ембріонального та морфологічного розвитку морських тварин. Наш земляк значно розвинув порівняльно-ембріологічний напрямок у зоологічній науці. Учений розвивав еволюційний порівняльно-ембріологічний напрям, започаткований роботами І. Мечникова і О. Ковалевського.

Дехто може мені зауважити, що Заленський пов’язаний із нашим краєм якось побічно. Мовляв, не тут народився, не постійно тут проживав. Та чом би його шанобливо й не назвати земляком, якщо він і паном у Рябушках, і вченим у Російській імперії уславився прогресивним? І до того ж: скільки там тих верст від Лебедина до Миргорода – майже поруч…

Василь Пазинич, краєзнавець.


Коментарі  

 
???
0 #1 ??? 06.06.2019, 16:33
"...можливо, колись Лебединщина і гордитиметься, що приймала такого гостя. Утім, стверджувати щось напевно поки що зарано"

От же ж яка цiкава жiночка та Лебедищина: спочатку прийняла гостя, а потiм сидить та чуха потилицю: чи його гордитися тим прийомом, чи може було б краще трохи засоромитися... А з iншого боку, воно якось на таке виходить, що мов би й соромитися ще зарано... Так тодi ж для порядку i попишатися крапельку не грiх? До чого ж тяжке життя, хай йому трясця!

З iншого боку, бувають такi молодицi, що їм все одно не догодиш, хоч ти їм всю Iнтернацiональн у площу медом намаж.
Цитата | Скарга
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Лебединская информационная сеть Неофициальный сайт города Глухова  Шосткинский портал Липовая ДолинаВеликая Писаревка
© 2006-2016 Лебедин press - Передрук матеріалів за наявності гіперпосилання на www.lebedinpress.com.ua
Лебедин press не несе відповідальності за зміст коментарів.
Редакційна колегія. Головний редактор Василь Дацько.
Телефон: 2-28-91 Факс: 2-28-91

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.