Бій місцевого значення

Бій місцевого значенняПодія, про яку я хочу розповісти, має місцеве значення, але ніяке не політичне,тож, певно,і не викличе особливого резонансу. Проте одразу зауважу: «А хіба наше життя не складається саме із таких простих житейських подій?» Розповідь моя піде про одну добру справу на ставку. Ні-ні, це не про риболовлю, хоча я теж вважаю себе рибалкою-любителем. Колись давно наш великий став, маю на увазі водойму в Московському Бобрику, був глибоким і чистим. Вода його наповнювала така прозора – аж кришталева. Водилися в ньому величезні коропи, карасі та раки. У часи новітньої української історії його облюбували орендарі, які постійними скиданнями води існування отих самих красенів-раків звели нанівець. Але дозвольте обійти цю в’юнисту тему орендарства, що вже мала багато іксів та ігреків. Та й нині водойма знаходиться, говорячи мовою офіціозу, у стані передачі в чергову оренду. Ставок – як і поле. Якщо за ним не слідкувати, не доглядати, як належить дбайливому господарю, то й на першому, і на другому забуяє кукіль. У водоймі отим куколем є небезпечні синьо-зелені водорості. Вони здатні погубити все живе, зробивши її непривабливою і неживою.Сподіваємося, що наступний орендар бобрицького ставка проведе гідну боротьбу із цією напастю за допомогою чи то біопрепаратів, чи то запустить до ставка мальків білого амура та товстолобика. Але ж, починаючи з травня, триває неймовірна спека! А в спеку купатися у ставку хочеться і дорослим, і дітям. Ось тільки нормально покупатися – стало неможливо, адже колишній піщаний пляж позаростав верболозом, осокою, а зайшовши у воду, можна й заплутатися у хащах водорості.

Тому ініціативна група молодих жінок-бобричанок у складі Марини Шевченко, Анни Некипілої, Ірини Мизіної та Ольги Пономаренко через соціальні мережі (нині так зробити найпростіше, бо де ж іще тих молодих людей розшукати?!) вирішила об’єднати небайдужих односельців, молодих і молодих душею,та, узгодивши це питання з майбутнім орендарем, найближчого вихідного дня привести пляж у належний стан та дати бій синьо-зеленим водоростям в районі пляжу. Майбутній орендар Руслан Анатолійович, як виявилось, чоловік справедливий і порядний, надав нам безоплатно пиломатеріали для обладнання на пляжі столиків, лавочок, кабінки для переодягання, що згодом було і зроблено. У призначену нами годину зійшлося багато молоді. Одні вирубували верболіз, інші вирізали очерет, треті граблями витягували на берег водорості. А ось молоді хлопці заносили у воду борони і витягували клубки водорості за допомогою трактора. Ще інші скидали цей непотріб на тракторний причеп. Встановили неподалік пляжу й туалет. Ні-ні, кущі біля ставка не перевелися, але ж ми таки люди сучасні, а не з якоїсь там лопухової ери. Старшим допомагали й зовсім малі діти. Також працювала поруч з усіма і завідуюча місцевим ФАПом Людмила Іщенко. Вона була готова надати першу медичну допомогу у випадку, якщо раптом котрійсь людині зробилося б зле. Як говориться, береженого й Бог береже. До кінця нашої дружної роботи доспіла й польова каша, якою посмакували за щойно встановленим столом. Миттєвості того суботнього дійства можна побачити на фото. А поки ви це роздивлятиметеся, я тим часом додам, що гуртом ініціативна молодь має бажання не лише водойми від сміття очищати, а й навіть владу почистити, якщо в ній нечистоти завелися.

Насамкінець хочу подякувати всім учасникам, які взяли участь у цьому «бої місцевого значення». Висловлюю вдячність усім чоловікам, які пройнялися значенням цього дійства, особливо трактористам Олексію Пікузі, Сергію Камчатному, Андрію Мизіну, які прибули на своїх «бойових машинах» і працювали, не покладаючи рук.

Ольга Пономаренко, с. М. Бобрик.

Післяпис.

Хочу повідомити, що наступним сільським об’єктом, який ми плануємо благоустроїти, буде парк у центрі села. Людей байдужих і зівак, а також тих, хто хоче на цьому перед виборами просто попіаритися, просимо не турбуватися.